Зальман Гілевич Арлазоров (28 липня (10 серпня) 1910, місто Ніжин, нині Чернігівська область) — 5 червня 1973, Харків) — лікар-патофізіолог, доктор медичних наук (1955), лауреат державних нагород СРСР.
Життєпис Закінчив Харківський медичний інститут у 1932 році. Працював в ньому до 1946 року асистентом, згодом доцентом кафедри патологічної фізіології.
У 1946—1971 роках очолював лабораторію патологічної фізіології харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії.
У 1971—1973 роках був завідувачем відділу Харківської обласної станції переливання крові.
Наукова діяльність Досліджував ускладнення при переливанні крові, алергічні реакції при променевій хворобі, запальні процеси та коагулологію за різних станів організму, зокрема при травматичному шоці та перитоніті. Створив апарат для фракціонування крові та медичні препарати тромбоплазмін і лейкотромбоплазмін. Розробив методи визначення фібриногену та фібринолізу, які носять його ім'я, а також гемостатичні губки та плівки.
Основні праці
К вопросу о роли НС в механизме возникновения посттрансфузионных реакций // Вопр. перелив. крови. Х., 1955 (співавтор) О причинах раннего гемолиза в консервированной крови // Соврем. проблемы гематологии и перелив. крови. Москва. 1960. Вып. 35 Гиперкоагуляция крови в патогенезе перитонита и лечебное значение ее коррекции // Актуал. вопросы общ. и неотлож. хирургии. К., 1970. Вып. 1 (співавтор)
Джерела