Озеро Сорапісс (; ; ) — природне озеро, розташоване у гірському хребті Сорапісс в Доломітових Альпах, в регіоні Венето, у провінції Беллуно, в Італії, на висоті 1925 метрів над рівнем моря.

Розташування

Озеро Сорапісс розташоване на південний схід від міста Кортіна-д'Ампеццо, в самому серці гірського масиву Сорапісс, серед урвища високих стрімких скель. Найвища вершина, Пунта-Сорапісс, сягає 3205 метрів, а на півдні височіє Крода-Маркора, друга за висотою вершина групи, заввишки 3154 метри. Сорапісс межує на північному сході з долиною , а на південному заході — з долиною . На заході гора відділяє озеро від міста Кортіна-д'Ампеццо. На південному сході, за Сорапіссом, розташований масив з максимальною висотою 3264 метри та гірський хребет .

У безпосередній близькості від озера Сорапісс розташований заповідник , спочатку відомий як Сорапіссгютте. Це невелике озеро оточене кільцем високих гір, таких як Ла-Честа (Ra Zesta на діалекті Ампеццо) та Чіме-Чіадін-дель-Лудо. Взимку воно сильно замерзає, залишаючись замерзлим до початку літа.

Колір Озеро Сорапісс отримує свій бірюзовий колір від доломітового порошку, який поступає з сусіднього льодовика гірського хребта Сорапісс. Коли льодовик тане, його тала вода живить озеро подрібненим доломітом. Колір води змінюється залежно від глибини озера — наприкінці весни та влітку воно найглибше, тому скоріше блакитне, ніж зелене.

У серпні в озері Сорапісс майже немає води. У холодні місяці — з осені до пізньої весни — озеро вкрите льодом та снігом.

Доступ Стандартний пішохідний маршрут до озера — це стежка № 215 , має довжину 10,5 км та займає 1,5 години в один бік. Вона починається від перевалу та за 2 години ходьби досягає гірського притулку (1928 м) та сусіднього озера (1923 м). Цей маршрут є частиною маршруту Доломітових Альп (Гьонвег № 3). Також навколо озера пролягає пішохідний маршрути .

На головній дорозі від вершини перевалу до поселення Місуріни стежка відкривається за кілька сотень метрів праворуч. Лісова дорога веде до великого поля з захопливим видом на вершину (3221 м) та гори над Місуріною. Через ліс можна пройти повз італійські укріплення [1938/1942], які становили оборонну систему перевалу Тре-Крочі. Протитанкові рови, що з'єднують два бункери, все ще чітко проглядаються (ці споруди можна перетнути ззовні, але їхні входи офіційно закриті через ризик обвалу). Вийшовши з лісу, можна досягти підніжжя величезних скель Маркуойра, а потім невеликий підйом веде між вежами Лаудо. Стежка досягає крутої скелі, на найнебезпечніших ділянках якої прикріплені драбини та мотузки, щоб допомогти мандрівникам просунутися далі. Остання ділянка ще крутіша, але не становить складності для підйому. Маршрут закінчується біля гірського притулку Ванделлі, яким керує венеціанська секція Італійського альпійського клубу.

У безпосередній близькості від притулку, на позначеному маршруті, можна дійти прямо до озера. Це місце також відоме як «Арена Сорапісс», оскільки звідти відкриваються величні панорамні краєвиди на Ла Честа та Тре Сорелле, а далі на північ у напрямку Тре Чиме ді Лаваредо ; навпроти них розташовані скелі Кадіні (Кадін делла Неве, Чіма Етвеш); далі на північний схід знаходяться найпівденніші вершини Доломітових Альп Сесто, Крода-дей-Тоні та Чіма-Ауронцо. Невелике озеро легко обійти пішки. Серед прибережних скель, що відбиваються в неймовірно блакитній воді, знаходиться «Перст Божий».

Інший підхідний маршрут також починається від перевалу Тре Крочі, через розвилку скель Маркуойра (2307 м). Стежка 213 починається на південь від каплиці на перевалі та піднімається до плато Тардейба. На перехресті, повернувши ліворуч, слід звернути на стежку 216, яка перетинає улоговину Лоудо: звідси можна дістатися до притулку Ванделлі та озера крутим схилом (тривалість у дорозі приблизно 3 години).

Галерея

Нотатки

Примітки

Інші проекти

Вікімандри містять туристичну інформацію про «Lago di Sorapiss»

Посилання