Джон Поуп (; 16 березня 1822, Луїсвілл, Кентуккі, США — 23 вересня 1892, Сандаскі, Огайо, США) — американський військовий діяч, генерал-майор. Під час Громадянської війни командував частинами Союзу на Заході і у Вірджинії. В історію увійшов завдяки своєму розгрому в Другій битві при Булл-Рані.

Біографія Народився у Луїсвіллі (штат Кентуккі) в сім'ї першого федерального судді Іллінойсу Натаніеля Поупа. Батько майбутнього генерала був другом майбутнього президента США Авраама Лінкольна.

У 1842 році Поуп закінчив Військову академію США у Вест-Пойнті 17-м з 56 курсантів і отримав звання другого лейтенанта Корпусу топографічних інженерів. Спершу служив у Флориді, в потім на кордоні США і Канади. Учасник війни з Мексикою. Після завершення мексиканської війни працював геодезистом у Міннесоті, у 1851—1853 роках був головним інженером департаменту Нью-Мексико, у 1853—1861 роках розвідував маршрут для Тихоокеанської залізниці.

Після обрання Авраама Лінкольна президентом США Поуп був одним з чотирьох офіцерів, які супроводжували новообраного президента до Вашингтона. 14 червня 1861 року Лінкольн надав Поупу звання бригадного генерала добровольців і відправив його в Іллінойс набирати добровольців до армії.

З липня 1861 року Поуп служив у Департаменті Заходу під командуванням генерал-майора Фрімонта на посаді командувача округу Північна і Центральна Міссурі. Поуп постійно конфліктував з своїм безпосереднім начальником. У грудні 1861 року Поуп у невеликій сутичці переміг загін конфередератів генерала Стерлінга Прайса. Після цього командувач військ Союзу на Заході генерал Галлек 23 лютого 1862 року призначив Поупа командувачем Армії Міссісіпі. 14 березня 1862 року Поуп захопив Нью-Мадрид, в 7 квітня — добре укріплений острів № 10 на Міссісіпі. Президент Авраам Лінкольн дуже високо оцінив успіхи Поупа на Заході. 21 березня йому було присвоєно звання генерал-майора, а в травні президент викликав його у Вашингтон щоб доручити командування новою армією на Сході.

У липні 1862 року Поуп на чолі Вірджинської армії розпочав наступ у Вірджинії. Однак, командувач Потомацької армії Макклеллан діяв пасивно, що дозволило командувачу Північновірджинської армії конфедератів генералу Роберту Едварду Лі кинути проти Поупа війська генерала Джексона. 9 серпня 1862 року у битві біля Кедрової Гори Джексон розбив один з корпусів Поупа. Оскільки армія Макклеллана була евакуйована з півострова річки Йорк Лі з усією армією виступив проти Поупа. Командувач конфедератів відправив Джексона в обхідний маневр і цим самим змусив Поупа залишити вигідні оборонні рубежі на річці Раппаханок. Вирішальна битва сталася 28-30 серпня 1862 року на тому самому місці, де за рік до цього армія Союзу зазнала поразки. У Другій битві при Булл-Рані Поуп допустив чимало помилок і битва закінчилася для нього розгромом.

12 вересня 1862 року Поуп був знятий з командування, а сама Вірджинська армія була розформована. З того часу Поупа більше не відправляли на фронт Громадянської війни. До січня 1865 року він керував американськими військами у боях з індіанцями племені дакота, а з січня 1865 року командував дивізією Міссурі. 13 березня 1865 року отримав постійне звання генерал-майора регулярної армії.

У квітні-грудні 1867 року недовго командував 3-м військовим округом під час Реконструкції Півдня. У 1868—1870 роках очолював Департамент Великих озер, у 1870—1883 роках командував Департаментом Міссурі. Брав участь у війнах з індіанцями. У 1883—1886 роках командував Тихоокеанською дивізією. З 1886 року перебував у відставці. Помер у будинку для ветеранів армії і флоту біля Сандаскі, штат Огайо.

Примітки

Джерела

Eicher, John H., and David J. Eicher. Civil War High Commands. Stanford, CA: Stanford University Press, 2001. . Frederiksen, John C. «John Pope.» In Encyclopedia of the American Civil War: A Political, Social, and Military History, edited by David S. Heidler and Jeanne T. Heidler. New York: W. W. Norton & Company, 2000. . Hennessy, John J. Return to Bull Run: The Campaign and Battle of Second Manassas. Norman, OK: University of Oklahoma Press, 1993. . Nevins, Allan. The War for the Union. Vol. 1: The Improvised War 1861—1862. New York: Charles Scribner's Sons, 1959. .