Фратайр () — різновид художньої літератури XXI століття, орієнтований на молодих чоловіків і поданий у політично некоректній та демонстративно маскулінній манері. Термін виник після популярності творів Джорджа Оузуняна (відомого під псевдонімом Маддокс) й Такера Макса. Жанр описують як сатиричне возвеличення традиційної маскулінності, водночас його критикують за поширення сексизму та мізогініїAnn Johnson, "The Subtleties of Blatant Sexism", Communication and Critical/Cultural Studies, Volume 4, Issue 2, June 2007, pages 166-183..

Етимологія Слово fratire є поєднанням слів fraternity (студентське братство) і satire (сатира). Термін увів журналіст Воррен С. Джон у статті 2006 року «Dude, here’s my book», опублікованій у The New York Times. За його словами, це було єдине слово, яке дозволив редактор. Коли Такер Макс уперше почув цей термін під час телефонного інтерв’ю з С. Джоном, він різко розкритикував його, зазначивши, що ні він, ні Маддокс, ні інші автори не були членами братств. Попри це, термін почали активно використовувати видавці як маркетинговий інструмент для позначення книжок, орієнтованих на чоловічу аудиторію з акцентом на алкоголь і сексуальну тематику. Згодом з’явилися й інші варіанти назв жанру: lad-lit, dicklit, frat-lit і menaissance. Жанр Фратайр — це літературний жанр, у якому зазвичай зображуються чоловіки-протагоністи віком від 20 до 30 років. Він характеризується маскулінною тематикою та іноді розглядається як чоловічий аналог чик-літ. Жанр набув популярності завдяки книжці Такера Макса «Сподіваюсь, що у пеклі розливають пиво» та вебсайту Maddox під назвою The Best Page in the Universe, а також його книжці «Абетка чоловічості». За словами одного з авторів, фратайр як жанр є «позамейнстримною літературною реакцією на фемінізацію маскулінності», хоча не всі твори формулюють це настільки прямо.

Критика Жанр зазнав значної критики. Мелісса Лафскі з The New York Times назвала його «мізогінією на продаж», стверджуючи, що автори отримують прибуток, підживлюючи гнів молодих чоловіків щодо суспільних вимог рівності. В інтерв’ю для Salon.com з Ребекою Трайстер Оузунян зазначив, що його тексти є ностальгійною пародією на старомодну маскулінність і що суспільство вже занадто змінилося, щоб повертатися до таких уявлень. В інтерв’ю для Public Radio International Маддокс припустив, що мізогінія, яку часто пов’язують із жанром фратайр, стала більш прийнятною, оскільки жінки ніколи раніше не мали такого сильного становища в суспільстві, і що виокремлення жінок як єдиної групи, над якою не можна жартувати, саме по собі є сексистським. Натомість у статті 2008 року в New Statesman Кіра Кокрейн заперечила цю думку, наголосивши, що нерівність між чоловіками та жінками все ще зберігається, і назвала жанр fratire поверненням до старомодного сексизму, «поданого під маскою іронії».

Див. також

Бро (культура) Маносфера

Примітки

Література