Едмунд Бічер Вілсон (19 жовтня 1856 – 3 березня 1939) — американський зоолог і генетик — новатор. Він написав один з найвпливовіших підручників із сучасної біології «Клітина». Він відкрив хромосомну XY систему визначення статі у 1905 році. Американська вчена-біолог Нетті Стівенс незалежно від нього зробила те саме відкриття того ж року та опублікувала його невдовзі після цього.

Кар'єра Вілсон народився у Женіві, штат Іллінойс, в сім'ї судді Ісаака Г. Вілсона та його дружини Керолайн Кларк.

Він закінчив Єльський університет за спеціальністю «Біологія» в 1878 році. Також він отримав ступінь доктора філософії з біології в Університеті Джонса Гопкінса в 1881 році.

Едмунд Вілсон був лектором у Вільямс-коледжі у 1883–1884 роках та в Массачусетському технологічному інституті у 1884–1885 роках. З 1885 по 1891 рік він обіймав посаду професора біології в коледжі Брін-Мар .

У 1888 році його було обрано членом Американського філософського товариства .

Решту своєї кар'єри він провів у Колумбійському університеті, де послідовно обіймав посади ад'юнкт-професора біології (1891–94), професора зоології безхребетних тварин(1894–1897) та професора зоології (з 1897 року).

Вілсона вважають першим клітинним біологом Америки. У 1898 році він використав дослідження про подібність ембріонів для опису філогенетичних зв'язків. Спостерігаючи за спіральним дробленням у молюсків, плоских червів та кільчастих черв'яків, він дійшов висновку, що однакові органи походять з однієї й тієї ж групи клітин, і дійшов висновку, що всі ці організми повинні мати спільного предка. У 1902 році його обрали членом Американської академії мистецтв і наук.

У 1907 році він вперше описав додаткові або надлишкові хромосоми, які тепер називаються B-хромосомами. Того ж року він став іноземним членом Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук.

Вілсон опублікував багато статей з ембріології та обіймав посаду президента Американської асоціації сприяння розвитку науки в 1913 році.

За свою працю « Клітина в розвитку та спадковості » Вілсон був нагороджений медаллю Даніеля Жиро Елліота від Національної академії наук у 1925 році Американське товариство клітинної біології щорічно вручає медаль Е. Б. Вілсона, засновану на його честь.

Саттон і Бовері У 1902 та 1903 роках Волтер Саттон припустив, що хромосоми, які розходяться за менделівським принципом, є спадковими одиницями: «Я можу нарешті звернути увагу на ймовірність того, що об'єднання батьківських та материнських хромосом парами та їх подальше розділення під час редукційного поділу... може становити фізичну основу менделівського закону спадковості». Вілсон, який був учителем Саттона та другом Бовері, назвав це «теорією Саттона-Бовері ».

Між 1902 і 1904 роками Теодор Генріх Бовері (1862–1915), німецький біолог, зробив кілька внесків у теорію хромосом у серії статей, остаточно заявивши в 1904 році, що він побачив зв'язок між хромосомами та результатами Менделя (хоча це не задокументовано в його публікаціях). Він сказав, що хромосоми є «незалежними утвореннями, які зберігають свою незалежність навіть у ядрі, що перебуває в стані спокою... Те, що виходить з ядра, те й потрапляє в нього».

Роботи

«Вступ до загальної біології» (1886), спільно з В. Т. Седжвіком ; 2-ге видання, 1895 Ембріологія дощового черв'яка (1889) Амфіокс та Мозаїчна теорія розвитку (1893) Атлас запліднення та каріокінезу (1895) «Клітина в розвитку та спадковості» (1896; друге видання, 1915; третє видання, 1925) Фізичні основи життя (1923) This article incorporates text from a publication now in the

Примітки

Бібліографія

Аль-Авкаті, К. 2002. Едмунд Бічер Вілсон: перший клітинний біолог Америки . Жива спадщина, Колумбійський університет. Гілберт, Сан-Франциско, 2003. Едмунд Бічер Вілсон та Френк Р. Ліллі та зв'язок між еволюцією та розвитком, Біологія розвитку, сьоме видання, Сінауер