Жозе Енріке (, 18 травня 1943, Сейшал) — португальський футболіст, що грав на позиції воротаря. Виступав, зокрема, за «Бенфіку», а також національну збірну Португалії.

Клубна кар'єра Народився 18 травня 1943 року в місті Сейшал. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Аррентела», «Бенфіка».

У дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду «Амора», в якій провів три сезони у другому дивізіоні. Після цього у сезоні 1964/65 грав за «Сейшал» у вищому дивізіоні, зігравши 13 ігор, але команда посіла передостаннє місце і вилетіла до Сегунди. У 1965 році став виступати за клуб «Атлетіку» (Лісабон), за який відіграв ще один сезон у другому дивізіоні.

У 1966 році Жозе Енріке повернувся до «Бенфіки», де став дублером досвідченого Кошти Перейри. Перейра зіграв усі матчі, коли команда виграла чемпіонський титул у сезоні 1966/67, але після цього завершив ігрову кар'єру і Енріке надалі був основним воротарем. У сезоні 1967/68 він не лише допоміг команді захистити свій чемпіонський титул, але й дійшов до фіналу Кубка європейських чемпіонів 1968 року, поступившись зірковому «Манчестер Юнайтед» Джорджа Беста та Боббі Чарльтона з рахунком 1:4 після додаткового часу. На національному рівні команда, яку тренував Отто Глорія, до складу якої входили Еусебіу, Маріу Колуна та Умберту Коелью, продовжила свою переможну серію, здобувши «золотий дубль» у сезоні 1968/69. Наступного року «Спортінг» (Лісабон) перервав їхню серію перемог у чемпіонаті, але «Бенфіка» все ж таки змогла виграти Кубок країни в сезоні 1969/70, перемігши лісабонців з рахунком 3:1. Протягом наступних трьох сезонів «Бенфіка» продовжила повне домінування у чемпіонаті, зазнавши за цей час лише однієї поразки в сезоні 1971/72. Під час літньої перерви 1971 року Жозе Енріке ненадовго переїхав до Канади та грав за «Торонто Бліззард» у Північноамериканській футбольній лізі.

У 1972 році до «Бенфіки» приєднався молодий Мануел Бенту, який спочатку виконуючи роль запасного воротаря, а Енріке був основним воротарем під час здобуття чемпіонських титулу команди в сезонах 1972/73 та 1974/75, але надалі Бенту став отримувати більше ігрового часу наступного сезону, коли «орли» здобули чергове чемпіонство. А під час здобуття третього поспіль чемпіонського титулу в сезоні 1976/77 Бенту остаточно замінив Енріке на позиції основного воротаря, через що досвідчений воротар у дев'ятому і останньому для себе чемпіонському сезоні зіграв лише три матчі. Після ще двох років в статусі запасного воротаря Бенту покинув клуб у 1979 році, вигравши дев'ять чемпіонських титулів і три кубки та зігравши 216 матчів у чемпіонаті.

Надалі протягом 1979—1981 років захищав кольори клубу «Насіунал» (Фуншал) у другому дивізіоні, а завершив ігрову кар'єру у команді «Спортінг» (Ковілья), за яку у сезоні 1981/82 зіграв 2 матчі Сегунди будучи граючим тренером.

Виступи за збірну 10 грудня 1969 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Португалії в товариському матчі проти Англії, який завершився поразкою з рахунком 0:1. 1972 року був основним воротарем збірної на Кубку незалежності Бразилії, де його команда вийшла у фінал, програвши там господарям турніру, Бразилії.

Свій останній матч за збірну провів 13 жовтня 1973 року проти Болгарії (2:2) у кваліфікації до чемпіонату світу 1974 року. Це також був останній матч Еусебіу. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 5 років, провів у її формі 15 матчів, пропустивши 12 голів.

Тренерська кар'єра Ще будучи гравцем він тренував свій останній клуб «Насіунал» (Фуншал). Через деякий час він повернувся до «Бенфіки», де працював тренером воротарів у молодіжних командах клубу.

Титули і досягнення Чемпіон Португалії (9): «Бенфіка»: 1966/67, 1967/68, 1968/69, 1970/71, 1971/72, 1972/73, 1974/75, 1975/76, 1976/77 Володар Кубка Португалії (3): «Бенфіка»: 1968/69, 1969/70, 1971/72

Примітки

Посилання