«Вендже» ( — військовий корабель, великий океанський підводний човен класу «Редутабль» військово-морських сил Франції часів Другої світової війни.

Підводний човен «Вендже» був закладений 11 січня 1926 року на верфі компанії Arsenal de Cherbourg у Шербурі. 1 вересня 1928 року він був спущений на воду, а 18 грудня 1931 року увійшов до складу ВМС Франції.

Історія служби Після завершення ходових випробувань, але ще до введення в експлуатацію, «Венже» здійснив тривалу подорож у супроводі свого однотипного корабля «Редутабль». Вирушивши з Шербура 3 березня 1930 року, підводні човни зробили зупинки у Французькому Марокко, Сенегалі, Вест-Індії та Сполучених Штатах, перш ніж повернутися до Франції в червні 1930 року. Вони були першими французькими підводними човнами, які перетнули Атлантичний океан.

17 червня 1931 року «Венже» прибув до Бреста і знову відвідав Брест 20 вересня 1931 року. Зрештою, корабель ввели в експлуатацію 18 грудня 1931 року.

23 квітня 1937 року, у Середземному морі біля мису Сісіє поблизу Тулона, «Венже» взяв участь у випробуванні пристрою стеження, який полегшував пошук літака або льотчиків, що впали в море, створюючи флуоресцентний шар, який могли бачити екіпажі літаків.

У квітні 1940 року ВМС Франції розгорнули нову 4-ту флотилію ПЧ у Бізерті в Тунісі, до складу якої призначили «Вендже», «Арго», «Анрі Пуанкаре», «Ле Сентавр», «Френель», «Ле Конкеран», «Ле Глор'є», «Л'Еспуа», «Ле Еро», «Ле Тоннант», «Монж», «Пегасі» і «Паскаль».

«Вендже» був серед французьких кораблів, затоплених у Тулоні. Коли Німеччина та Італія окупували Вільну зону () Віші 27 листопада 1942 року, човен був серед інших французьких кораблів, затоплених у Тулоні, щоб запобігти їх захопленню Німеччиною. Він затонув, перш ніж німецькі війська встигли дістатися до нього та спробувати запобігти його затопленню. У цей день французами були знищені 77 кораблів, у тому числі 3 лінійні кораблі, 1 гідроавіаносець «Командан Тест», 7 крейсерів, 15 есмінців, 13 міноносців, 6 шлюпів, 15 підводних човнів, 9 сторожових катерів, 19 допоміжних суден, 1 навчальний корабель, 28 буксирів і 4 кранів. П'яти підводним човнам вдалося вирватися в хаосі ситуації з бази, три досягли Північної Африки (два підводні човни дійшли до Алжиру: «Касаб'янка» і «Марсойн», один човен «Глорі» — Орану), човен «Іріс» дістався іспанської Барселони, і останній — «Венус» — змушений був затопитися в гирлі гавані.

Див. також HMS Poseidon (P99) Fratelli Bandiera (1930) HNLMS O 10 ORP Sęp (1938) К-22 (1940) U-137 (1940)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

VENGEUR

Література François-Emmanuel Brézet, Histoire de la marine allemande: 1939—1945, Paris, Perrin, 1999, 398 p. ISBN 978-2-262-01337-0 Huan, Claude (2004). Les Sous-marins français 1918—1945. Rennes: Marines Éditions. ISBN 9782915379075. Picard, Claude (2006). Les Sous-marins de 1 500 tonnes. Rennes: Marines Éditions. ISBN 2-915379-55-6 Toussaint Griffi, Laurent Preziosi, Première mission en Corse occupée, avec le sous-marin Casabianca (décembre 1942-mars 1943), Éditions L'Harmattan, year 1988 ISBN 978-2-7384-0213-4