Фредеріко Дельпіно ( ) 7 грудня 1833, Кьяварі, Італія - 14 травня 1905, Неаполь ) - італійський ботанік.
Дитинство і юність Федеріко Дельпіно народився 27 грудня 1833 року в К'яварі, на околицях Генуї, Італія. Він мав слабке здоров'я, тому з раннього дитинства мати змушувала його проводити більшу частину часу на свіжому повітрі. Це відбувалося в невеликому садку, що зберігся й донині, який і став місцем його перших спостережень за зграями мурах та комахами навколо квітів. Після закінчення середньої школи в К'яварі він вступив на перший курс математичного факультету Генуезького університету, але покинув навчання після першого ж року. Згадуючи своє дитинство та юність, у 1864 році Дельпіно написав замітку в підручнику з ботаніки: «Studium vegetabilium puer meditabar inconscius, adolescens adgrediebar ardentissime. Sortes adversae me ad aliena rapuerunt». («Дитиною я несвідомо думав про вивчення рослин. Юнаком я був глибоко захоплений цим. Доля привела мене до інших речей»).
Після розчарування в університетському досвіді батьки дозволили йому здійснити тривалу подорож на Далекий Схід, де він збирав рослини, зокрема в протоці Дарданелли. Повернувшись, чесність спонукала його знайти роботу, щоб стати економічно незалежним від родини. Він влаштувався в митну службу Міністерства фінансів у Турині. Попри свою слабкість, Дельпіно знаходив час і можливість поглиблювати знання з літератури та філософії, а також присвячувати себе вивченню рослин.
У 1865 році, коли столицю королівства перенесли з Турина до Флоренції, Дельпіно, окрім основних обов'язків, зміг жити у місці, що відповідало його амбіціям. Він отримав доступ до ресурсів Флорентійського ботанічного саду та Ботанічного музею, а також міг читати книги з бібліотеки Вебба. У 1867 році професор Філіппо Парлаторе, оцінивши здібності Дельпіно, запропонував його кандидатуру на посаду ад'юнкт-професора; так офіційно почалася його наукова кар'єра.
Наукова діяльність У 1871 році призначений професором лісової академії у Валломброзо. У 1873-1874 роках здійснив кругосвітнє плавання. Професор та директор університетських ботанічних садів у Генуї (з 1876), Болоньї (з 1884), Неаполі (з 1893).
Основні наукові роботи вченого присвячені екології та морфології рослин, дослідженню походженню видів. Вивчав будову квітки, способи запилення, акцентував увагу на значенні біологічного фактора поширення рослин. Автор низки робіт з мірмекофілії та вівіпарії. Розробив теорію філотаксису. Запропонував (1883)новий біологічний підхід до питань систематики. Один із основоположників екологічної географії рослин.
Наукові праці
Sugli apparecchi della fecondazione nelle diante antocarpii. 1867 Ulteriori osservazioni sulla dicogamia nel regno vegetale. 1868 Sulla darwiniana теорія della pangenesi. 1869 Ulteriori osservationi e considerazioni sulla dicogamia nel regno vegetale. 2(IV) Delle piante zoidifile. 1874
Визнання Багато ботаніків другої половини вісімнадцятого століття прийняли нову ідею біології рослин, і Дельпіно невдовзі став одним із провідних ботаніків Європи. Фрідеріх Людвіг у 1887 році визначив Дельпіно як « найважливішого живого фітобіолога », а в 1895 році він розпочав свій «Довідник біології рослин » такими словами: « основа біології рослин належить Федеріко Дельпіно».
Пауль Кнут, визнаючи великі заслуги роботи Дельпіно, представив другий том свого « Довідника біології квітів » (1898–1904) великою таблицею ( рис. 3 ), на якій посередині зображено Чарльза Дарвіна в оточенні чотирьох великих ботаніків: Федеріко Дельпіно, Северина Акселя, Фріца Мюллера та Фрідріха Гільдебранда.
Додель-Порт (1883) писав, що « після Дарвіна Дельпіно є найважливішим живим ботаніком».
Ернст Льов (1895) присвятив йому багато розділів свого Einfuhrung in die Blutenbiologie auf Historischer Grundlage.
Література
Примітки