Морський альманах — це видання, що описує положення вибраних небесних тіл, щоб мореплавці могли використовувати небесні навігації для визначення положення свого судна в морі. Альманах визначає для кожної цілої години року положення на поверхні Землі (у схиленні та за гринвічським годинним кутом), в якому Сонце, Місяць, планети та Перша точка Овна знаходяться безпосередньо над головою. Положення 57 вибраних зірок вказані відносно Першої точки Овна.
У Великій Британії Морський альманах щорічно публікується Офісом морського альманаху Її Величності з моменту публікації першого видання в 1767 році. У Сполучених Штатах морський альманах щорічно публікується Військово-морською обсерваторією США з 1852 року. Спочатку він називався «Американські ефемериди та морський альманах». З 1958 року USNO та HMNAO спільно публікують єдиний морський альманах «Астрономічний альманах» для використання військово-морськими силами обох країн. Дані альманаху тепер доступні онлайн у Військово-морській обсерваторії США.
Також випускалися комерційні альманахи, які поєднували іншу інформацію. Гарним прикладом може бути альманах Брауна, який розпочався у 1877 році та досі випускається щорічно, його підзаголовок на початку 20-го століття був «Довідник з гавані та доку, рекламодавець та щоденні таблиці припливів». Це поєднання торгової реклами та інформації «з дозволу... Гідрографічного департаменту Адміралтейства» забезпечило корисний збірник інформації. Пізніші видання не відставали від змін у технологіях: наприклад, видання 1924 року містило велику рекламу вугільних станцій. Тим часом Морський альманах Рідса, виданий Adlard Coles Nautical, друкується з 1932 року, а в 1944 році використовувався десантними суднами, які брали участь у висадці в Нормандії.
«Повітряний альманах» Сполучених Штатів та Великої Британії табулює небесні координати з 10-хвилинними інтервалами для використання в аеронавігації. Щорічний «Довідник зі спостереження за небесними об'єктами та ефемериди» корпорації Sokkia містить щоденні небесні координати (з точністю до десятої кутової секунди) для Сонця та дев'яти зірок; востаннє він був опублікований у 2008 році.
Щоб знайти положення корабля або літака за допомогою небесної навігації, штурман вимірює секстантом видиму висоту небесного тіла над горизонтом і відзначає час за морським хронометром. Ця висота порівнюється з висотою, передбаченою для пробної позиції; різниця висот у кутових хвилинах показує, на якій відстані в морських милях лінія позиції перебуває від пробної позиції.
Примітки