Джон Девідсон (нар. 1 червня 1971 року) — шотландський активіст, який отримав широку популярність завдяки діяльності з підвищення поінформованості про синдромом Туретта. У віці 16 років Девідсон став героєм документального фільму BBC «John's Not Mad» (1989) про прояви синдрому Туретта, з якими він жив. Протягом життя BBC зняла низку документальних фільмів про нього. Проживає в Галашилсі.

Девідсон є «послом цього стану, відомим на національному рівні», який проводить лекції та семінари для учнів шкіл та вчителів, а також організував щорічний дводенний табір для молодих людей із синдромом Туретта. У 2019 році йому було присвоєно звання кавалера Ордена Британської імперії (MBE) на знак визнання «його зусиль щодо поглиблення розуміння цього захворювання та допомоги сім'ям у боротьбі з ним по всій країні».

Біографія Стан Девідсона включає широкий спектр симптомів, у тому числі тики, копролалію, ехолалію, раптові та різкі рухи тіла, а також важкий обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). У віці 16 років про нього був знятий документальний фільм на телебаченні BBC «John's Not Mad» (1989), який «став головною темою для обговорення» по всій країні.

У 2004 році «Таймс» повідомила, що ««Девідсон займає у свідомості школярів 1980-х років таке ж місце, яке Джої Дікон, що страждав на церебральний параліч, займав для дітей 1970-х. Обидва стали героями серйозних телепередач про свої недуги, і обидва миттєво перетворилися на мішені для загальнонаціональних глузувань на ігрових майданчиках». У віці 30 років про нього було знято документальний фільм на телебаченні «The Boy Can't Help It» (2002), а ще один — «Tourettes: I Swear I Can't Help It» (2009), у якому його зняли у віці 37 років.

Залишивши школу в 16 років без атестату, Девідсон все життя пропрацював доглядачем у громадському центрі Ленглі в Галашилсі. Він також активно займався волонтерською роботою з молоддю. Станом на 2002 рік Девідсон був позаштатним молодіжним лідером у громадському центрі та освітньому комплексі Ленглі в Галашилсі.

З моменту виходу в ефір програми «John's Not Mad» Девідсон став «національно відомим послом цього захворювання», "представником цього раніше прихованого неврологічного розладу, що веде кампанію з освіти людей". У 2003 році він заснував групу підтримки в регіоні Скоттіш-Бордерс, спрямовану на допомогу сім'ям людей із цим синдромом.

Співпрацюючи з такими організаціями, як Tourette Scotland і національною асоціацією Tourettes Action, він відвідував школи, виступав з лекціями  і проводив семінари про життя із синдромом Туретта, а також консультував поліцейських та вчителів. У Галашилсі Девідсон щорічно організовував дводенний табір для молоді:«Люди, які почуваються ізольованими у власному місті, можуть приїхати до Галашілса на вихідні та відчути себе частиною однодумців», – сказав Джон. «Вони можуть кричати скільки завгодно голосно, не турбуючись про те, що засмутять чи образять інших. Сподіваємося, що вони повернуться додому більш бадьорими, почуваючись сильнішими та менш ізольованими».У 2024 році було анонсовано біографічний фільм «I Swear» режисера Кірка Джонса, у якому Роберт Арамайо зіграє Девідсона. У кінотеатрах він вийшов у 2025 році.

У 2026 році, під час 79-ї церемонії вручення премії Британської кіноакадемії, тіки Девідсона були чутні в залі та в телевізійних кадрах, зокрема, він вигукував лайливе слово «ніґґер», коли темношкірі актори Майкл Б. Джордан та Делрой Ліндо вручали нагороду за найкращі спеціальні візуальні ефекти. Пізніше це спонукало ведучого церемонії Алана Каммінга вибачитися за будь-яку ненормативну лексику, яку чули протягом трансляції, хоча він подякував глядачам за розуміння синдрому Туретта. Девідсон пішов за власним бажанням під час другої половини церемонії.

Актори Джеймі Фокс та Венделл Пірс засудили цей момент у соціальних мережах. Пірс назвав це «обурливим, що перша реакція не була повною, і щиро вибачився перед Делроєм Ліндо та Майклом Б. Джорданом», а Фокс заявив, що Девідсон «мав на увазі це лайно», і назвав цей момент «неприйнятним». Ліндо заявив, що вони з Джорданом «зробили те, що [вони] мали зробити» під час презентації, але він хотів би, щоб «хтось із BAFTA поговорив з нами потім». Художниця-постановниця Ханна Бічлер стверджувала, що Девідсон ображав її на расистській основі, назвавши це «майже неможливою» ситуацією, критикуючи при цьому «мимохідь вибачення» Каммінга. BBC вибачилася за те, що не змонтувала інцидент зі своєї трансляції церемонії, яка була показана з двогодинною затримкою.

Після церемонії Девідсон опублікував публічну заяву, в якій сказав, що він «глибоко пригнічений, якщо хтось вважає його мимовільні тики навмисними або такими, що мають якесь значення», і повторив, що його вокальні тики є мимовільними.

Фільми

«John's Not Mad» (1989) – серіал QED, режисери Валері Кей, транслювався на BBC One. У ролях: Джон Девідсон. «The Boy Can't Help It» (2002) – режисер Мін Клаф, продюсер Тодд Остін, трансляція на BBC One. У ролях: Джон Девідсон та Грег Сторі. "Туретт де Франс" (2007) – серіал «Тільки люди», транслюється на Channel 4. У ролях: Джон Девідсон та Кіт Аллен. "Tourettes: I Swear I Can't Help It" (2009) – серіал, режисер і продюсер Філіппа Робінсон, виконавчий продюсер Тодд Остін, транслюється на BBC One. У ролях: Девідсон і Сторі. "Tourettes & Me" (2014) – фільм «Prospect Cymru» для BBC One, у якому Джон Девідсон та Грег Сторі знімаються 12 років потому, як у фільмі «The Boy Can't Help It». «Tourette's: Teenage Tics» (2016) – режисери Мін Клаф та Тодд Остін, трансляція на BBC One.У ролях: Джон Девідсон, Сторі, Анджела Скенлон, Рорі Браун та Пол Стівенсон. «Я клянусь» (2025) – режисер Кірк Джонс, продюсери CrossDay Productions та Tempo Productions. У головній ролі Роберт Арамайо в ролі Джона Девідсона.

Посилання