Дан Колов (повне ім'я Дончо Колєв Денєв) (26 грудня 1892, Сенник, Болгарське князівство - 27 березня 1940 Сенник, Третє Болгарське князівство) — болгарський борець та реслер.
Протягом своєї кар'єри Дан Колов займався реслінгом та боротьбою, які відрізнялися за своїми правилами та характером. Брав участь у професійних та аматорських поєдинках. Він є першим європейським чемпіоном Болгарії з вільної боротьби. Здобув золото Європи у 1936 році на чемпіонаті в Парижі, що стало другою подібною нагородою для Болгарії після титулу чемпіона світу Никола Петрова (класичний стиль) у 1900 році.
Найважливіші чемпіонати та турніри, виграні Даном Коловим:
Турнір у Японії — 1924 р. Володар «Діамантового пояса» у важкій вазі серед професіоналів. Триразовий чемпіон Європи у важкій вазі серед професіоналів: 6 квітня 1934 р. (Париж), 19 вересня 1937 р. (Софія), 1936/1937 рр. (Греція).
Псевдоніми Після 1914 року, за пропозицією свого менеджера Деві Гаррісона Геметенда, Дончо змінює ім'я на Дан Колов, щоб воно не звучало чужо для публіки, яка також проводила асоціацію зі словом «колос» (велетнем).
У 1933 році на великому турнірі з реслінгу в Парижі, Франція, одна з паризьких газет назвала Дана Колова «Кінг-Конгом», на честь велетенської та надсильної людиноподібної мавпи з популярного на той час фільму. Після його поєдинку з Анрі Дегланом так само його назвали і в паризькій газеті «Ентрансіжан» (у номері від 7 березня). Також його називали «Королем реслінгу» та «Балканським левом».
Біографія
Ранні роки Дончо Колєв Денєв народився 26 грудня 1892 рокув селі Сенник (тодішня назва — Чадирлії), громада Севлієво. У Донча був брат. Коли йому було лише 7 років, батько помер від туберкульозу, через що хлопцеві довелося працювати пастухом волів, щоб заробляти на життя.
У 1905 році він залишив країну та поїхав до Угорщини. Працював садівником у Будапешті. У 1909 році Дончо зустрівся з болгарським борцем Николою Петровим, який порадив йому виїхати до Сполучених Штатів Америки. Щоб заробити на життя, він брався за будь-яку роботу — був вантажником, залізничним будівельником та шахтарем.
Спортсмен за кордоном Свою кар'єру борця він розпочав в організованих серед робітників поєдинках. У 1914 році він здобув перемогу в цирку «Вікторія», коли директор цирку запросив глядачів випробувати сили на арені проти зірки Джеффа Лоренса на прізвисько «Циклоп». Дончо прийняв виклик і зумів перемогти 106-кілограмового борця.
За сприяння свого менеджера Деві Гаррісона Геметенда Дан Колов почав організовувати професійні бої та переміг багатьох відомих на той час реслерів, серед яких були Джефф Лоренс, Збишко Циганевич, Джек Ширей («Людина-блискавка»), Руді Дусек, Джо Стеккер, Стренглер Льюїс, Джим Браунінг та інші. Став професійним борцем у віці 26 років (1917). Зріст реслера становив 178 см, а вага — 105 кг.
У 1924 році його запросили на турнір до Японії, де пам'ятною стала його перемога над Джікі Хігеном («Душителем») — ідолом японської боротьби, який до того не мав поразок на професійному рівні. Як перед початком поєдинку, так і після нього натовп намагався вбити Колова.
У 1933 році на запрошення Рауля Паолі, директора «Пале де Спорт», Дан Колов взяв участь у великому турнірі з реслінгу в Парижі. Він переміг усіх своїх опонентів — Стефана Савича (Стефа Саваджа), Юсуфа Мехмедова, Рігуло, але у фіналі через хворобу поступився французькому чемпіону Анрі Деглану («Людині з тисячею захватів»). Саме тоді його почали називати «Кінг-Конгом», «Королем реслінгу» та «Балканським левом». Про невідомого болгарському народові Дана Колова почали писати кореспонденти великих софійських газет «Зора» та «Утро».
Далі він отримав запрошення до Брюсселя (Бельгія) на бій із чемпіоном Португалії з вільної боротьби Мігуелем д'Олівейрою. Дан Колов переміг 122-кілограмового португальця. Повернувшись до Парижа, він вирушив до Австралії, де переміг Оле Ріана та відібрав у нього титул чемпіона Австралії. У Новій Зеландії він здолав чемпіона Великої Британії Джорджа Вокера. Також брав участь у матчах в Африці.
У 1934 році Дан Колов познайомився з росіянкою Сонею Єфремовою, яка працювала кравчинею в паризькій «Гранд-опера». Вона стала коханою Дана Колова, проте заплановане весілля не відбулося, оскільки борець захворів на туберкульоз.
Повернення до Болгарії У квітні 1935 року, після 30 років перебування за кордоном, Дан Колов повернувся на батьківщину. Спочатку він залишився лише до осені; за цей період він провів поєдинки проти Реджинала Сікі (Абісинія) у Софії, здобув перемоги над Драгічеану (Румунія) у Пловдиві, над Сантеном (Франція) у Плевені, а також над відомими болгарськими борцями, зокрема Тодором Банковим у Старій-Загорі.
Згодом він знову вирушив до Парижа на запрошення Рауля Паолі для реваншу з Анрі Дегланом, який на той момент, окрім титулу чемпіона Європи з вільної боротьби, володів «Діамантовим поясом реслінгу». Умовою реваншу була попередня перемога над усіма іншими претендентами (серед яких Кумрін, Боронович та Кваріяні). Дан Колов виконав цю умову і у фіналі переміг Анрі Деглана, здобувши титул чемпіона Європи та «Діамантовий пояс». Ця перемога широко висвітлювалася у паризьких газетах «Парі Соар», «Л'Ото», «Пті Парізіян», «Еко де Спорт» та «Ентрансіжан». У французькій пресі Дан Колов викликав на бій нового чемпіона світу з реслінгу — Шиката. Після цього він остаточно повернувся до Болгарії.
У 1936 році Дан Колов заснував у Софії школу боротьби, що мала його ім'я. Він займався масштабною благодійною діяльністю та організував клуб для тренування найкращих болгарських борців. Зокрема, він пожертвував 500 000 левів царю Борису III на придбання першого літака для болгарської пошти. Ще у 1925 році разом зі своїм другом Харі Стоєвим він допоміг у будівництві військового аеродрому в Горній Оряховиці.
Дан Колов помер у Болгарії 26 березня 1940 року від туберкульозу. За його бажанням, він був похований у дворі церкви Святого Івана Рильського у рідному селі Сенник. Його могила звернена до гірського масиву Балкани — «Балкан проти Балкана».
Посмертно Щорічно у місті Севлієво проводиться турнір із вільної боротьби пам'яті Дана Колова.
Після 9-го вересня1944 року комуністична влада посмертно нагородила його званням «Заслужений майстер спорту»., а з 1962 року Болгарська федерація боротьби проводить Міжнародний турнір з боротьби «Дан Колов — Никола Петров».
У 2020 році Дан Колов був включений до Зали слави видання The Wrestling Observer Newsletter у складі «Класу 2020». Болгарія стала однією з 16 країн світу, що мають своїх представників у цій залі.
Література
, В Читанка «Дан Колов – Царят на кеча — живот и борби. От Чадърлий до Диамантения пояс», 1936 г. — Д. Асенов Николов, Нено. Дан Колов — вечната легенда. — Севлиево: М-Прес, 2017 Балканска, Янка и др. Непобедимият Дан Колов на тепиха: От селски пехливанин — световноизвестен борец / Янка Балканска, Димо Тодоров. — София: Дизайн имидж, 2017
Нотатки
Будинок-музей «Дан Колов» Будинок-музей Дана Колова — інформація та фотографії. Відеокадри з борцівської кар'єри Дена Колова (1936—1938) // facebook.com
Джерела