Сідні Колонія Кунья (), відомий як Шинезіньйо (, 28 червня 1935, Ріу-Гранді — 16 квітня 2011, Ріу-Гранді) — бразильський футболіст, що грав на позиції атакувального півзахисника за низку бразильських та італійських клубних команд, а також за національну збірну Бразилії.
По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Клубна кар'єра У дорослому футболі дебютував 1954 року виступами за команду «Реннер», ставши того року у її складі переможцем Ліги Гаушу. Наступного року повторив це досягнення, проте граючи вже у складі «Інтернасьйонала» з Порту-Алегрі, в якому загалом відіграв три сезони своєї кар'єри.
1958 року уклав контракт з «Палмейрасом», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Палмейраса», був основним гравцем команди. За цей час вигравав Лігу Пауліста та виборов титул володаря Чаші Бразилії.
1962 року перебрався до Європи, ставши гравцем «Модени», що саме підвищилася у класі до італійської Серії A . Вже за рік талановитого бразильця запросила до своїх лав «Катанія», де він провів два роки.
Влітку 1965 року новим клубом Шинезіньйо став «Ювентус», який саме шукав заміну багаторічному лідеру атаки аргентинцю Омару Сіворі. Повноцінно замінити Сіворі бразильцю не вдалося, зокрема він не демонстрував визначної результативності, проте протягом трьох сезоні здебільшого виходив на поле в основному складі команди і допоміг їй у сезоні 1966/67 вибороти титул чемпіона Італії.
Згодом з 1968 року чотири сезони захищав кольори «Віченци», а протягом 1972 року грав у США за «Нью-Йорк Космос», після чого повернувся на батьківщину, де й завершував ігрову кар'єру у команді «Насьонал» (Сан-Паулу) протягом 1973—1974 років.
Виступи за збірну 1956 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії.
У складі збірної був учасником Чемпіонату Південної Америки 1959 року в Аргентині, де разом з командою здобув «срібло».
Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 17 матчів, забивши 7 голів.
Кар'єра тренера Завершивши виступи на футбольному полі, повернувся до Італії, прийнявши 1975 року пропозицію очолити тренерський штаб «Віченци».
Згодом тренував команди «Фоджі» і «Форлі», а протягом частини 1985 року працював на батьківщині, був головним тренером «Палмейраса».
Згодом у його тренерській кар'єрі були також «Бассано» та юнацька команда «Модени», з якою Шинезіньйо працював на початку 1990-х.
Помер 16 квітня 2011 року на 76-му році життя в рідному Ріу-Гранді.
Статистика виступів Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Переможець Ліги Гаушу (2): «Реннер»: 1954 «Інтернасьйонал»: 1955 Переможець Ліги Пауліста (1): «Палмейрас»: 1959 Володар Чаші Бразилії (1): «Палмейрас»: 1960 Володар Кубка Італії (1): «Ювентус»: 1964-1965 Чемпіон Італії (1): «Ювентус»: 1966-1967
Посилання
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».