Анджело Ачербі

Анджело Ачербі (, 23 вересня 1925, Сеста-Годано, Спеція, Лігурія, Італія) — італійський кардинал, і ватиканський дипломат. Титулярний архієпископ Зелли з 22 червня 1974 року по 7 грудня 2024 року. Апостольський про-нунцій у Новій Зеландії з 22 червня 1974 року по 14 серпня 1979 року. Апостольський нунцій в Колумбії з 14 серпня 1979 року по 28 березня 1990 року. Апостольський нунцій в Угорщині з 28 березня 1990 по 8 лютого 1997 року. Апостольський нунцій у Молдові з 13 січня 1994 по 8 лютого 1997 року. Апостольський нунцій у Нідерландах з 8 лютого 1997 по 27 лютого 2001 року. Кардинал-диякон з титулярною дияконією Санті-Анджелі-Кустоді-а-Чітта-Джардіно з 7 грудня 2024 року.

Ранні роки Анджело Ачербі народився в Сеста-Годано 23 вересня 1925 року. 27 березня 1948 року він був висвячений на священика для єпархії Ла-Спеція.

Після здобуття ступеня з канонічного права він отримав ліценціат з теології. Закінчивши курс навчання в Папській Церковній академії в 1954 року, він вступив на дипломатичну службу Святого Престолу.

Дипломатична кар'єра

Він працював в апостольських нунціатурах у Колумбії, Бразилії, Японії та Франції, а також у відділі міжнародних відносин Державного секретаріату Святого Престолу. У березні 1974 року він був відправлений з місією до Іспанії, щоб послабити церковно-державну напруженість через проповідь, поширену єпископом Більбао Антоніо Аньоверос Атауном, в якій він закликав до більшої свободи для іспанських басків.

22 червня 1974 року Папа Павло VI призначив його титулярним архієпископом Зелли Туніської, апостольським про-нунцієм у Новій Зеландії та апостольським делегатом на Тихому океані. Він отримав свою єпископську ординацію 30 червня від Папи Павла VI; співконсекраторами були архієпископи Джованні Бенеллі, заступник державного секретаря Святого Престолу з загальних питань, і Дурайсами Симон Лурдусами, секретар Конгрегації євангелізації народів. 6 лютого 1979 року Ачербі був також призначений апостольським про-нунцієм на Фіджі.

14 серпня 1979 року Папа Іван Павло II призначив його апостольським нунцієм у Колумбії. 27 лютого 1980 року Ачербі був узятий у заручники разом із більш ніж дюжиною інших дипломатів і понад сорока іншими людьми, коли комуністичні партизани, що належать до Руху 19 квітня, напали на посольство Домініканської Республіки в Боготі. Він був одним із останніх, звільнених у Гавані 28 квітня . Ачербі було дозволено щодня служити Месу в полоні.

28 березня 1990 року він був переведений до Угорщини, ставши першим апостольським нунцієм, призначеним після встановлення комуністичного режиму в країні. Під час дипломатичної місії Ачербі в Угорщині Святий Престол уклав угоду з Угорською Республікою про релігійну допомогу Збройним силам і прикордонній поліції і підготував інше, що стосується фінансування громадської та іншої суто релігійної діяльності, здійснюваної Католицькою Церквою в Угорщині, зокрема щодо фінансування освітньої діяльності, яке було підписане невдовзі після закінчення повноважень Ачербі в Угорщині.

13 січня 1994 року він був також призначений апостольським нунцієм у Молдові.

8 лютого 1997 року він був переведений в апостольську нунціатуру в Нідерландах.

27 лютого 2001 року Папа Іван Павло II призначив Франсуа Баке його наступником на цій посаді, тим самим Ачербі завершив свою кар'єру як працюючий апостольський нунцій.

Останні роки 2 червня 2001 року Папа Іван Павло II призначив Ачербі на дві куріальні посади, членом Конгрегації євангелізації народів та членом ради кардиналів та єпископів для Секції у відносинах із державами Державного секретаріату Святого Престолу. 4 квітня 2002 року Папа додав членство в Конгрегації у справах єпископів.

21 червня 2001 року Ачербі був призначений прелатом Суверенного Єрусалимського Військово-Монашого Ордену Госпітальєрів імені Святих Іоанна, Родоса та Мальти, якому було доручено контролювати священицьке життя його капеланів та допомагати лідерам ордена у сприянні дотриманню релігійних обрядів. 21 січня 2006 року Ачербі засудив коментарі, опубліковані в італійському тижневику Panorama місяцем раніше , в якому говорилося, що Ачербі очолює фракцію молодих прихильників ордену, незадоволених його нездатністю підкреслити свою християнську ідентичність. 4 липня 2015 року Папа Франциск призначив нового прелата, монсеньйора Жана Лаффіта.

Планувалося, що Ачербі очолить духовну медитацію під час трирічних зборів дипломатів Святого Престолу у вересні 2022 року.

6 жовтня 2024 року Папа Франциск оголосив, що планує звести Ачербі в кардинали 8 грудня, дата була пізніше була перенесена на 7 грудня , ставши у віці 99 років і 75 днів найстаршим у колегії на момент свого призначення, перевищивши Лоріса Франческо Каповіллу, колишнього особистого секретаря Папи Іоанна XXIII, призначеного кардиналом у 2014 році у віці 98 років та 3 місяців.

7 грудня 2024 року Папа Франциск звів його в кардинали, призначивши його членом ордена кардиналів-дияконів з титулярною дияконією Санті-Анджелі-Кустоді-а-Чітта-Джардіно. З його піднесенням він перевершив Естаніслао Естебана Карлича, ставши найстарішим з нині живих кардиналів.

Кардинал Ачербі досяг 100-річного віку 23 вересня 2025 року.

Примітки

Посилання

Див. також Кардинали, призначені папою Франциском