Карлос Алберто Гомес де Жезус (, 11 грудня 1984, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Найбільші досягнення здобув виступаючи за «Порту», з яким став переможцем Ліги чемпіонів УЄФА та володарем Міжконтинентального кубка, але майже усю кар'єру провів на батьківщині, виступаючи за низку бразильських клубів і вигравши чемпіонат Бразилії з «Корінтіансом» і Кубок Бразилії з «Флуміненсе». Також виступав за національну збірну Бразилії.

Клубна кар'єра

Ранні роки Народився 11 грудня 1984 року в місті Ріо-де-Жанейро. Вихованець футбольної школи клубу «Флуміненсе». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2002 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь у 43 матчах чемпіонату, забивши 5 голів і став переможцем Ліги Каріока у дебютному сезоні.

«Порту» У січні 2004 року він перейшов до португальського «Порту». З клубом він того ж року виграв титул чемпіона Португалії та Лігу чемпіонів УЄФА. У фіналі цього змагання проти «Монако», який португальці виграли з рахунком 3:0, Карлос Алберто забив перший гол, завдяки чому у віці 19 років став другим наймолодшим гравцем, який забив у фіналі Ліги чемпіонів після Патріка Клюйверта, якому було лише вісімнадцять років, коли він забив переможний гол за «Аякс» у 1995 році проти «Мілана». Пізніше того ж року Карлос Алберто зіграв і виграв останній в історії Міжконтинентальний кубок у Йокогамі проти колумбійської команди «Онсе Кальдас». Чемпіонство було розіграно в серії пенальті (8:7), де один з ударів забив і Карлос Алберто. Також бразилець зіграв і у Суперкубку УЄФА 2004 року, але цей трофей «драконам» виграти не вдалось.

Повернення до Бразилії У січні 2005 року Карлос Алберто був придбаний «Корінтіансом» за 22 мільйони реалів і зіграв ключову роль у виграші новою командою чемпіонату Бразилії 2005 року. Однак наступного сезону «Корінтіанс» виступав невдало, швидко вилетів з Кубка Лібертадорес 2006 року та мав невдалі результати у Лізі Пауліста та чемпіонаті Бразилії. У жовтні, у грі Південноамериканського кубка проти «Лануса», Карлос Алберто роздратувався, коли його замінив у першому таймі Емерсон Леао, і через конфлікт з тренером після цього півзахисника відсторонили від матчів. Незабаром після цього у січні 2007 року Карлос Алберто повернувся до «Флуміненсе» на правах оренди і з рідним клубом він завоював Кубок Бразилії.

«Вердер» та оренди

У липні 2007 року бразилець приєднався до німецького «Вердера», який заплатив за гравця 7,8 мільйона євро, що стало клубним рекордом. 18 серпня у матчі проти «Баварії» (0:4) він дебютував у Бундеслізі, однак цей трансфер виявився провальним, оскільки він страждав від безсоння та мав дисциплінарні проблеми, навіть побившись з товаришем по команді Бубакаром Саного, і в результаті був відсторонений на певний час керівництвом «Вердера». Коли він повернувся, він мало грав під керівництвом тренера Томаса Шаафа і більшу частину часу проводив на лаві запасних. Роками пізніше, у листопаді 2010 року, газета Bild назвала його одним із 50 найгірших трансферів у німецькому футболі. За «Вердер» він лише два рази вийшов на заміну в Бундеслізі, а також провів по одному матчу у Кубку Німеччини, кваліфікації Ліги чемпіонів та груповому етапі Ліги чемпіонів.

У січні 2008 року його віддали в оренду до «Сан-Паулу», але у квітні 2008 року, за три місяці до закінчення терміну дії його його, виключили зі складу з дисциплінарних причин. У травні 2008 року він підписав ще один орендний контракт з «Ботафогу» до червня 2009 року, але 12 листопада 2008 року покинув клуб через заборгованість із заробітної плати. 7 січня 2009 року його знову віддали в оренду, цього разу до «Васко да Гама» на 6 місяців, після чого оренда була продовжена ще на рік. Карлос Алберто подорослішав у «Васко» та став кумиром вболівальників, відмовившись від своєї репутації недисциплінованого та суперечливого гравця, завдяки чому отримав капітанську пов'язку і під керівництвом Дорівала Жуніор допоміг команді виграти титул Серії B у 2009 році.

Подальша кар'єра

У червні 2010 року його контракт з «Вердером» був розірваний за взаємною згодою і футболіст підписав повноцінний трирічний контракт з «Васко да Гама». У лютому 2011 року Карлоса Алберто віддали в оренду у «Греміо» до кінця року, однак він не зміг заграти у клубі з Порту-Алегрі і достроково прикинув команду, тому у червні 2011 року його знову віддали в оренду, цього разу у клуб «Баїя», де він став основним гравцем. Гравець повернувся до «Васко» у 2012 році, але знову стати основним гравцем не зумів і влітку 2013 року став вільним агентом.

Провівши пів року без клубу, 28 січня 2014 року Карлос Алберто став новим гравцем «Гояса», але через його жахливу гру контракт було розірвано у травні. Півзахисник зіграв лише шість матчів, не забивши жодного голу та не зробивши жодної результативної передачі, а натомість отримав чотири жовті та одну червону картки. Після цього 2 травня 2014 року він погодився повернутися до «Ботафогу». У своєму дебютному матчі він віддав результативну передачу, однак команда виступала погано вилетівши наприкінці року до Серії B, а Карлос Алберто зіграв лише в 13 матчах без забитих голів.

14 січня 2015 року Карлос Алберто приєднався до еміратського клубу «Аль-Дафра». Після підписання річного контракту, поїздки до Абу-Дабі, представлення, тренування та розмови з тренером, бразильський півзахисник заявив, що нова команда не дотрималась своїх обіцянок, через що він того ж місяця покинув ОАЕ і знову кілька місяців був вільним агентом.

24 квітня 2015 року він разом із Феліпе приєднався до «Фігейренсе». У новій команді гравець за понад рік зіграв зіграв 30 матчів і забив вісім голів, але 13 вересня був звільнений, після того як розкритикував своїх товаришів по команді, заявивши, що на полі бракує самовіддачі, а деякі гравці показують невдалі результати.

На початку сезону 2017 року він підписав контракт з «Атлетіку Паранаенсе». 14 травня він забив вирішальний гол у ворота чилійського «Універсідада Католіка» у Кубку Лібертадорес, забезпечивши «Атлетіку» перемогу на виїзді з рахунком 3:2 та вихід до 1/8 фіналу змагань. Втім вже у липні, після того, як його розкритикували вболівальники за перебування в нічному клубі, він вирішив розірвати свій контракт з клубом.

Потім він провів рік без клубу, перш ніж приєднатися до «Боавісти» у листопаді 2018 року. За команду він провів кілька матчів у чемпіонаті штату, після чого 21 червня 2019 року оголосив про завершення кар'єри у віці 34 років.

Виступи за збірні 2003 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії, з якою став фіналістом молодіжного чемпіонату Південної Америки.

Того ж року у складі збірної до 23 років був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 2003 року у США та Мексиці, де разом з командою здобув «срібло». На турнірі він зіграв чотири матчі, в тому числі програний фінал проти Мексики (0:1). Оскільки цей турнір проводився серед дорослих команд, ці ігри офіційно враховуються до статистики національної збірної.

27 квітня 2005 року провів свій єдиний повноцінний матч у складі національної збірної Бразилії, зігравши у товариській грі проти Гватемали (3:0).

Титули і досягнення Переможець Ліги Каріока (1): «Флуміненсе»: 2002 Чемпіон Португалії (1): «Порту»: 2003/04 Володар Суперкубка Португалії (1): «Порту»: 2004 Чемпіон Бразилії (1): «Корінтіанс»: 2005 Володар Кубка Бразилії (1): «Флуміненсе»: 2007 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1): «Порту»: 2003/04 Володар Міжконтинентального кубка (1): «Порту»: 2004

Примітки

Посилання