Альберт Анастазія ( ), уроджений Умберто Анастазіо (, ; 26 вересня 1902 — 25 жовтня 1957) — італо-американський мафіозі, кілер та кримінальний авторитет. Один із засновників сучасної американської мафії, співзасновник, а згодом і бос організації «Корпорація вбивств» та бос злочинної сім'ї Анастазії (1951—1957). Він також контролював набережну Нью-Йорка протягом більшої частини своєї кримінальної кар'єри, головним чином через профспілки портових робітників. Анастазію було вбито 25 жовтня 1957 року за наказом Віто Дженовезе та Карло Гамбіно і згодом Гамбіно став босом сім'ї.
Анастазія був одним з найжорстокіших та найстрашніших фігур організованої злочинності в історії Америки; його репутація принесла йому прізвиська Землетрус (), Армія одного чоловіка (), Божевільний Капелюшник () та Лорд-Верховний Кат ().
Біографія Раннє життя Умберто Анастазіо народився 26 вересня 1902 року в Паргелії, Калабрія, Італія, в сім'ї Бартоломео Анастазіо та Маріанни Полістени. Його батько був залізничником, який помер після Першої світової війни, залишивши після себе дев'ятьох дітей. У Умберто було семеро братів Рафаеле; Франк; Антоні; Джозеф; Джерардо; Луїджі (який пізніше переїхав до Австралії), Сальваторе та сестра Марія.
У 1919 році він разом зі своїми братами Джозефом, Ентоні та Джерардо нелегально в'їхав до Сполучених Штатів після того, як вони покинули вантажне судно, на борту якого працювали, у Нью-Йорку. Невдовзі вони почали працювати вантажниками на набережній Брукліна.
17 березня 1921 року Анастазіо було засуджено за вбивство вантажника Джорджа Туріно в результаті сварки. Його засудили до смертної кари та відправили до державної в'язниці Сінг-Сінг в Оссінінгу, штат Нью-Йорк, для очікування страти. Однак через юридичні формальності Анастазіо виграв повторний розгляд справи в 1922 році, оскільки четверо з початкових свідків обвинувачення з того часу зникли, і його було звільнено з-під варти. За цей час він офіційно змінив своє прізвище з «Анастазіо» на «Анастазія». 6 червня 1923 року його було засуджено за незаконне зберігання вогнепальної зброї та засуджено до двох років позбавлення волі. У 1928 році йому було пред'явлено звинувачення у вбивстві в Брукліні, але свідки або зникли, або відмовилися свідчити в суді.
У 1937 році Анастазія одружився з Ельзою Барньєзі, і у них народилося двоє синів, Умберто та Річард; і дві доньки, Джояна та Глоріана.
Прихід до влади До кінця 1920-х років Анастазія став одним із головних лідерів Міжнародної асоціації вантажників (ILA), контролюючи шість місцевих відділень профспілки в Брукліні. Він об'єднався з Джузеппе «Джо Босом» Массерією, впливовим кримінальним авторитетом сицилійського походження в Брукліні. Невдовзі він став близьким соратником майбутніх босів Коза Ностри Джо Адоніса, Чарльза «Лакі» Лучано, Віто Дженовезе та Френка Костелло.
Кастелламарська війна На початку 1931 року між Массерією та Сальваторе Маранцано спалахнула Кастелламарська війна. У секретній угоді з Маранцано Лучано погодився організувати смерть свого боса, Массерії, в обмін на отримання рекетного бізнесу Массерії та статусу заступника Маранцано. Лучано довірився своїми планами Анастазії. який разом з іншими молодими гангстерами, такими як Меєр Ланскі , Багсі Сигел та Джо Адоніс.
15 квітня Лучано заманив Массерію на зустріч у ресторані Nuova Villa Tammaro на Коні-Айленді, де його й убили. За словами Лакі Лучано, Анастазія був одним з чотирьох чоловіків, які застрелили Массерію.
У 1932 році Анастазію було звинувачено у вбивстві іншого чоловіка льодорубом, але справу було закрито через брак свідків. Наступного року йому було пред'явлено звинувачення у вбивстві чоловіка, який працював у пральні, але знову ж таки, свідків, які бажали б свідчити, не знайшлося.
«Корпорація вбивств» Щоб винагородити відданість Анастазії, Лучано призначив його та Луї «Лепке» Бухалтера, провідного рекетира країни, керівником правоохоронного органу Національного злочинного синдикату, який отримав назву «Корпорація вбивств». Цей загін, також відомий як «Хлопці з Браунсвілла», являв собою групу єврейських та італійських найманих убивць, які діяли з підсобного приміщення кондитерської Midnight Rose's, що належала мафіозі Луїсу Капоне в районі Браунсвілл у Брукліні. За оцінками, протягом десяти років своєї діяльності Murder Inc. скоїв тисячі вбивств, багато з яких так і не були розкриті. За своє лідерство в корпорації Анастазію прозвали «Божевільним Капелюшником» та «Лордом-катом»Davis, p. 57..
У 1935 році Комісія, керівний орган, створений Лучано після вбивства Маранцано в 1931 році, наказала Голландцю Шульцу відмовитися від своїх планів вбивства спеціального прокурора Томаса Е. Дьюї через страх перед неминучими репресіями правоохоронних органів. Розлючений Шульц відмовився і залишив засідання. Після цього Анастазія звернувся до Лучано з інформацією про те, що Шульц попросив його стежити за багатоквартирним будинком Дьюї на П'ятій авеню. Почувши цю новину, Комісія провела дискретну зустріч для обговорення цього питання. Після шести годин обговорення Комісія наказала Бухалтеру ліквідувати ШульцаNewark, p. 81.. 23 жовтня 1935 року, перш ніж він встиг убити Дьюї, Шульца поранили в таверні в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, і наступного дня він помер від отриманих поранень.
7 червня 1936 року, після судового переслідування, розпочатого офісом Дьюї, Лучано було засуджено за 62 пунктами звинувачення у примусі до занять проституцією. 18 липня його засудили до позбавлення волі на строк від 30 до 50 років ув'язнення у державній в'язниці. Дженовезе став виконувачем обов'язки боса, але в 1937 році він утік до Італії після звинувачення у вбивстві 1934 року і Костелло став новим виконувачем обов'язки боса злочинної сім'ї.
У травні 1939 року Анастазія нібито замовив убивство Морріса Даймонда, посадовця Профспілки водіїв вантажівок у Брукліні, який виступав проти спроб Бухалтера зберегти контроль над Швейним районом на Мангеттені. Влітку 1939 року він нібито організував убивство Пітера Панто, активіста Міжнародної асоціації вантажників, який очолював рух за демократичні реформи в місцевих відділеннях профспілки та відмовився піддатися залякуванню. 14 липня 1939 року Панто зник. Його тіло пізніше було знайдено на фермі в Нью-ДжерсіDavis, p. 58.
У 1941 році Ейб Релес, ватажок банди з Браунсвілла, який постачав кілерів для Анастазії та «Корпорації вбивць» протягом попереднього десятиліття, був заарештований правоохоронними органами, що фактично поклало край «Корпорації вбивць». Релес вирішив свідчити на користь уряду, щоб врятувати себе від смертної кари, що призвело до засудження семи членів «Корпорації». Релес також мав інформацію, яка могла б прив'язати Анастазію до вбивств Даймонда та Панто. Побоюючись судового переслідування, Анастазія запропонував винагороду в розмірі 100 000 доларів за вбивство Релеса. 12 листопада 1941 року Релеса знайшли мертвим на даху ресторану біля готелю «Half Moon» на Коні-Айленді. Релеса охороняли в кімнаті на шостому поверсі під час судового розгляду. У 1951 році велике журі присяжних постановило, що Релес випадково помер, спускаючись на п'ятий поверх за допомогою простирадл, прив'язаних до радіатора опалення. Однак багато чиновників все ще підозрювали, що Релеса було вбито. Оскільки Релес був єдиним свідком прокурора Томаса Е. Дьюї, звинувачення проти Анастазії були відхилені.
Навесні 1942 року Анастазія нібито замовив вбивство свого спільника, Ентоні Ромео, якого було заарештовано та допитано у справі про вбивство Панто. Наприкінці червня тіло Ромео було знайдено поблизу Гаєнкура, штат Делавер, після того як кілька разів били та стріляли в нього.
Після страти Бухалтера в 1944 році Анастазія став єдиним лідером Murder, Inc., однак група так і не оговталася від ударів, завданих правоохоронними органами, і швидко розпалася. Замовні вбивства знову почали здійснюватися незалежно окремими мафіозними сім'ями.
Друга світова війна Під час Другої світової війни Анастазія, як повідомляється, задумав план домогтися помилування для ув'язненого Лучано, зробивши внесок у воєнні зусилля країни. Оскільки Сполучені Штати потребували союзників на Сицилії для проведення вторгнення в Італію, а ВМС США хотіли присвятити свої ресурси війніDavis, pp. 59-61..
У 1942 році Анастазія вступив до лав армії США, можливо, через бажання уникнути кримінальних розслідувань, які руйнували організацію Murder Inc. Отримавши звання техніка-сержанта, він навчав солдатів на роботу портовими робітниками у Форт-Індіантаун-Геп у Пенсільванії. У 1943 році, як нагороду за військову службу, він отримав громадянство США. Наступного року Анастазія був з почестями звільнений і він переїхав з родиною до ранчо на Блафф-роуд у Форт-Лі, штат Нью-Джерсі.
У 1945 році військова влада США на Сицилії повернула Дженовезе до США для суду за вбивство Фердинанда Боччіа у 1934 році. Однак після смерті головного свідка обвинувачення всі звинувачення проти Дженовезе були зняті. У 1946 році губернатор Нью-Йорка Томас Е. Дьюї пом'якшив вирок Лучано, і федеральний уряд негайно депортував його до Італії.
У 1948 році Анастазія придбав швацьку фабрику в Гейзелтоні, штат Пенсільванія, і залишив свою діяльність у порту під контролем свого брата Ентоні.
Бос сім'ї У 1951 році Сенат США викликав Анастазію для відповіді на запитання щодо організованої злочинності на слуханнях Кефовера, де він відмовилася відповідати на будь-які запитання.
Незважаючи на те, що Анастазія був фактично лідером мафії, номінально він був заступником боса злочинної сім'ї Мангано під керівництвом Вінсента Мангано. Протягом свого 20-річного правління Мангано обурювався тісними зв'язками Анастазії з Лучано та Костелло, зокрема тим фактом, що вони отримали послуги Анастазії, не отримавши попереднього дозволу Мангано. Це та інші ділові суперечки призвели до запеклих, майже фізичних бійок між двома мафіозіDavis, pp. 62-64.. 19 квітня 1951 року Мангано зник безвісти, і його тіло так і не було знайдено. Того ж дня тіло брата Мангано, Філіпа, було знайдено в затоці Джамейка. Нікого так і не заарештували за вбивства Мангано, але широко вважалося, що Анастазія замовив їх убити.
Після смерті Мангано, Анастазія, який виконував обов'язки голови сім'ї, зустрівся з Комісією, стверджуючи, що брати хотіли його вбити, але не зізнався у їхньому вбивствіRaab, p. 101.. За наполяганням Костелло, Комісія підтвердила права Анастазії на посаду голови сім'ї, оскільки Костелло хотів бачити Анастазію союзником проти Дженовезе. Анастазію також підтримував Джозеф Бонанно, який просто хотів уникнути війни банд.
У березні 1952 року Анастазія нібито замовив вбивство Арнольда Шустера, нью-йоркця, який успішно ідентифікував грабіжника банків, втікача Віллі Саттона, що призвело до арешту Саттона. Коли Анастазія побачив інтерв'ю Шустера по телебаченню, він нібито сказав: «Терпіти не можу доносчиків! Вбий цього хлопця!» 8 березня 1952 року озброєний чоловік застрелив Шустера на вулиці в Боро-Парку, Бруклін. У 1963 році свідок уряду Джозеф Валачі звинуватив Анастазію у замовленні вбивства, але багато правоохоронців поставилися до цього скептично. Нікого так і не заарештували за вбивство Шустера. Вбивством Шустера Анастазія порушив фундаментальне правило мафії, згідно з яким сторонніх слід залишати в спокої, коли це можливо. Це привернуло небажану увагу громадськості до діяльності організованої злочинності. Однак Костелло мусив терпіти дії Анастазії, оскільки він відчайдушно потребував його як противагу Дженовезе.
9 грудня 1952 року федеральний уряд подав позов про позбавлення Анастазії громадянства та його депортацію, оскільки він збрехав у своїй заяві на громадянство.
Змова