Паперовий набій — історичний різновид набоїв для вогнепальної зброї, в яких контейнер для пороху був зроблений з паперу й згоряв при пострілі.
Дульнозарядна зброя Паперові набої для дульнозарядних рушниць з'явились у другій половині XVI століття. Початково вони містили лише порох, а куля заряджалась окремо. Впродовж XVII століття з'явились набої, у яких куля одразу містилась у набої.
Під час заряджання стрілець відривав або відкушував край набою, насипав невелику кількість пороху на запалювальну полицю, всипав решту пороху в ствол, вкладав кулю, обгорнуту папером, після чого проштовхував її шомполом углиб ствола. Папір слугував за пиж для герметизації ствола та водночас не дозволяв кулі викотитись зі ствола.
Після появи капсульного замка в XIX столітті замість натруски пороху на полицю використовували ударні капсулі, однак набої все ще не були унітарні, оскільки капсуль вставлявся у замок ззовні ствола.
Казнозарядна зброя
У середині XIX століття з'явились перші казнозарядні гвинтівки з унітарними набоями, де капсуль містився в самому набої. Першою з них була голчаста гвинтівка Драйзе, яка почала надходити на озброєння прусських солдатів 1841 року, а 1866 року у Франції взяли на озброєння гвинтівку Шасспо. Також паперові набої використовували в капсульних револьверах часів Громадянської війни в США (1861—1865).
Див. також
Безгільзовий набій
Примітки
Джерела