Ойген Оскар Глюк (; 15 серпня 1862, Штутгарт — 19 травня 1944, Ульм) — німецький воєначальник, генерал-майор Вюртемберзької армії.

Біографія 19 квітня 1880 року вступив в піхотний полк «Імператор Вільгельм, король Прусський» (2-й Вюртемберзький) №120 в Ульмі. З 1 жовтня 1886 року — ад'ютант районного командування ландверу в Есслінгені. 30 вересня 1889 року повернувся в свій полк. 21 жовтня 1892 року відряджений в 4-й Магдебурзький піхотний полк №67 в Меці. З 15 грудня 1894 року — командир роти піхотного полку (Королівського Прусського) №144 в Мерхінгені, з 22 березня 1898 року — роти піхотного полку «Імператор Фрідріх ,король Прусський» (7-й Вюртемберзький) №125 в Штутгарті. 24 лютого 1906 року переведений в піхотний полк «Великий герцог Фрідріх Баденський» (8-й Вюртемберзький) №126 в Страсбурзі, з 25 липня 1907 року — командир батальйону. З 27 січня 1913 року служив в штабі піхотного полку (9-го Вюртемберзького) №127 в Ульмі.

Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року призначений командиром 4-го піхотного полку ландверу №122. З 23 вересня 1914 року — тимчасовий командир піхотного полку «Старий Вюртемберг» (3-й Вюртемберзький) №121. З 9 листопада 1914 року — командир піхотного полку «Великий герцог Фрідріх Баденський» (8-й Вюртемберзький) №126, з 20 липня 1916 року — 54-ї (з 1 лютого 1917 року — 242-ї) піхотної бригади (4-ї Королівської Вюртемберзької), з 16 березня 1918 року — 51-ї піхотної бригади (1-ї Королівської Вюртемберзької), з 23 жовтня 1918 року — прусської 52-ї піхотної дивізії, яка здійснювала організований відступ з Північної Франції через річку Маас до Німеччини. Після Комп'єнського перемир'я та демобілізації його було поновлено на посаді командира 242-ї піхотної бригади, дислокованої в Ульмі, у грудні 1918 року.Kriegsministerium (Hrsg.): Königlich Württembergisches Militär-Verordnungsblatt. Personal-Nachrichten. Nr. 48 vom 20. Dezember 1918, S. 400. У липні 1919 року генерал-майора Глюка було внесено до резервного списку із законною пенсією після схвалення його клопотання про вихід на пенсію.

Сім'я 1 жовтня 1891 року одружився в Гайльбронні з Гедвіг Шад (1870). В пари народилась дочка Елізабет (1892).

Звання

Фенріх портупеї (19 квітня 1880) Другий лейтенант (8 листопада 1880) Перший лейтенант (23 лютого 1891) Гауптман (15 грудня 1894) Майор (25 лютого 1906) Оберстлейтенант (1 жовтня 1912) Оберст (5 вересня 1914) Генерал-майор (22 березня 1918)

Нагороди

Столітня медаль (1 червня 1898) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (18 травня 1905) Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (11 грудня 1905) Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу (12 червня 1906) Орден Червоного орла 4-го класу (13 вересня 1908) Орден Церінгенського лева лицарський хрест 1-го класу (9 березня 1909) командорський хрест 2-го класу (22 березня 1915) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (3 травня 1912) командорський хрест з мечами (6 липня 1916) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з короною і мечами (6 березня 1915) Орден Військових заслуг Карла Фрідріха, лицарський хрест (12 вересня 1915) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу з мечами (21 грудня 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Бібліографія

Eugen Oskar Glück, Alfred Wald: Das 8. Württembergische Infanterie-Regiment Nr. 126 Großherzog Friedrich von Baden im Weltkrieg 1914–1918 Ch. Belser, Stuttgart 1929. (Digitalisat)

Примітки

Посилання

Глюк на сайті The Prussian Machine.

Museumsstücke aus dem Besitz von Generalmajor Eugen Glück auf museum-digital baden-württemberg