Нарізний мушкет — різновид гвинтівок, поширених протягом 1850-х —1860-х років. Це була нарізна дульнозарядна зброя, яка завдяки кулі Міньє стала достатньо швидкострільною для озброєння широкого загалу солдатів.
Це поняття охоплює як гладкоствольні мушкети, перероблені у гвинтівки (), так і заводські гвинтівки, що будовою та розмірами були подібні до мушкетів ().
Історія
Передумови Перші зразки нарізної зброї з'явились у середині XVI століття, вже тоді було відомо про їхню влучність і більшу ефективну віддаль пострілу. Втім, висока вартість і вимогливість до навичок стрільби залишали їхнє використання мисливцям і нерегулярним стрільцям, що могли виконувати роль цільців і розвідників. Щобільше, дульнозарядні гвинтівки мали значно нижчу швидкострільність, оскільки для введення кулі в нарізи потрібні були навички та значні зусилля. З середини XVIII століття гвинтівки стали доступніші, а стрільці з ними почали потрапляти до регулярних частин легкої піхоти та виконувати роль застрільників перед бойовими порядками лінійної піхоти. Основна маса піхотинців усіх країн до середини XIX століття була озброєна гладкоствольними рушницями (мушкетами).
Нарізні мушкети
Упродовж 1830-х —1840-х років інженери намагались покращити стрілецьку зброю. Французький винахідник з'ясував, що деформація кулі в каморі може пришвидшити заряджання. Паралельно з тим інші інженери розробляли оживальні (циліндрично-конічні) кулі. винайшов конструкцію кулі, знану як куля Міньє, яка містила порожнину в дні. Така куля легко проходила крізь нарізний ствол, а при пострілі порохові гази розширювали метал навколо порожнини, заповнюючи ним нарізи й забезпечуючи обтюрацію. Так було розв'язано проблему низької швидкострільності гвинтівок, а з 1846 року нову кулю почали використовувати. Також у першій половині XIX століття було винайдено новий механізм запалювання — капсульний замок, який швидко став основним для гладкоствольних рушниць і майбутніх нарізних мушкетів.
З 1850-х нарізні мушкети почали входити до широкого вжитку. Британія прийняла на озброєння Pattern 1853 Enfield, Австрія з 1854 року озброїлась , в США було прийнято Springfield M1855. У Кримській війні (1854—1856) нарізні мушкети добре себе показали: в той час, коли російські війська майже повністю були озброєні гладкоствольними рушницями, близько третини британських і французьких мали гвинтівки, що надавало їм значну перевагу. Обидві сторони також використовували нарізні мушкети в ролі снайперської зброї, вбивавши необачних солдатів з великої відстані. Російська імперія впровадила нарізні мушкети 1857 року.
Громадянську війну в США (1861—1865) називають першою війною гвинтівок, оскільки тоді вперше зіштовхнулись дві армії, масово оснащені нарізною зброєю. Щобільше, це була єдина повномасштабна війна, де нарізний мушкет був основною зброєю — швидкий поступ у технологіях невдовзі зробив їх застарілими.
Вихід з ужитку Вже з 1865 року нарізний мушкет почав виходити з ужитку на користь казнозарядних гвинтівок з унітарними набоями. У багатьох країнах до 1870 року прийняли на озброєння таку зброю (наприклад, гвинтівки Шасспо та Мартіні), а нарізні мушкети подекуди перероблювали під казенне заряджання, прикладом чого є британська .
Винятком була Пруссія, де замість нарізних мушкетів з 1841 використовувала казнозарядну гвинтівку Драйзе з унітарним набоєм. Попри першість у масовому застосуванні таких гвинтівок, на 1870-ті, коли в інших країн з'явились власні аналоги, вона вже застаріла.
Див. також
Нарізна дульнозарядна гармата
Примітки
Джерела
Посилання