Етель Рудкін (), до шлюбу Гатчінсон (1893, Віллоутон, Лінкольншир, Англія — ) — англійська історикиня, археологиня, фольклористка й письменниця з Лінкольнширу. Одна з перших почала збирати фольклор, зокрема у Лінкольнширі, і її колекції зберігаються у кількох державних установах, зокрема у Музеї Північного Лінкольнширу.
Біографія Народилася 1893 року у Віллоутоні, Лінкольншир. Її батьками були Річард та Етель Гатчінсони; родина її матері походила з Саффолка. У молодості вона працювала гувернанткою та конюхом в одній сім'ї.
1917 року одружилася з Джорджем Рудкіном з Фолкінгема, і, згідно з її некрологом у журналі «Folklore», у неї був «щасливий, але трагічно короткий шлюб до його ранньої смерті у 1918 році». Чоловік служив офіцером у кулеметному корпусі у роки Першої світової війни та загинув під час епідемії грипу. Нагороджений Воєнним хрестом. У Музеї Північного Лінкольнширу зберігається сумочка з її весільними квітами та листами від нього. Після смерті чоловіка повернулася до Віллоутона до батьків.
Пізніше Люсі Арлісс переїхала до Рудкін, допомагала їй під час археологічних розкопок, і вони прожили разом до смерті Арлісс. 1972 року разом з Арлісс переїхали до котеджу в Тойнтон Олл-Сейнтс, поблизу Спілсбі. Арлісс померла за кілька років. Протягом усього її життя друзі знали Рудкін на прізвисько «Пітер».
Кар'єра Етель Рудкін цікавилася традиціями та фольклором Лінкольнширу та всупереч волі батьків збирала історії та предмети, що відображали ці інтереси. Саме в той час, у 1920-х та 1930-х, вона найактивніше збирала фольклор. 1927 року допомагала Чарльзу Філліпсу переглядати стародавні пам'ятки для картографічних досліджень. 1931 року приєдналася до Фольклорного товариства, де її роботу над Лінкольнширом заохочувала, зокрема, Марґарет Мюррей. 1936 року Рудкін опублікувала свою книгу «Lincolnshire Folklore» зі вступом Мюррей Того ж року її основоположне есе «Black Dogs» опублікували в журналі Фольклорного товариства. Написала й інші статті, зокрема про календарні звичаї, відьом та каміння. Протягом 1930-х також брала активну участь у діяльності Товариства місцевої історії Лінкольнширу, яке планувало створити музей графства. У 1931—1932 роках займалася розкопкою середньовічної будівлі поблизу Віллоутона.
Народна музика була додатковим інтересом Рудкін, і вона співпрацювала з Робертом Пейсі над «A Lincolnshire Songbook». Вона записувала традиційні пісні, які вивчила в дитинстві. Крім того, вона також збирала постановки ряджених, створивши архів, який став одним із найкращих в Англії. Окрім самих п'єс, Етель Рудкін спілкувалася з виконавцями та робила власні нотатки на основі цих обговорень. 1952 року опублікувала копію «The Later Bassingham Plough Play», над якою працювала за рукописом, що зберігається в Музеї Північного ЛінкольншируPettitt, Tom, and Peter Meredith. «The Later Bassingham Plough Play: Con-Textualizing a New Text.» Folk Music Journal, vol. 11, no. 4, 2019, p. 44+. Gale Academic OneFile,. Accessed 14 November 2020..
До 1970-х Рудкін дедалі більше цікавилася болотами південного Лінкольнширу. На момент їхнього переїзду до Тойнтон Ол Сейнтс у Рудкін була така велика колекція предметів, що їй довелося орендувати вітряк для їх зберігання. У цей час вона також почала розкопки в маєтку Ересбі, а також на цегельних заводах в Іст-Кіл. Також досліджувала кераміку та гончарні печі з Тойнтон Ол Сейнтсу та Болінгброку.
1977 року відбулося святкування, присвячене життю та внеску Етель Рудкін в історію Лінкольнширу та вивченню фольклору в графстві. Прийом дослідників був важливою частиною її життя, і багато студентів працювали з нею протягом років. Однією з таких студенток була археологиня Гіларі Гілі.
Померла 21 вересня 1985 року у 92 роки.
Сприйняття Спочатку книга Етель Рудкін «Lincolnshire Folklore» не була популярною, але з часом її гідно оцінили. 1976 року її перевидало видавництво EP Publishing і тираж миттєво розпродали. 1984 році була опублікована книга «A Prospect of Lincolnshire». Це фестшрифт під редакцією Наомі Філд й Ендрю Вайта, який вшановував інтереси та наукові дослідження Рудкін.
1938 року Рудкін опублікувала працю, яка стала основоположною для дослідження міфу про Чорного собаку в Лінкольнширі та є однією з найповніших для будь-якої частини Англії, включно з піснями, спостереженнями та народними казками. До 1958 року фольклорист Тео Браун покликалася на «відому статтю» Рудкін у своєму власному дослідженні. Один цікавий аспект для фольклористів полягає в тому, що Рудкін не лише фіксувала злісні появи собаки, але й випадки, коли люди повідомляли, що собака захищає їх від інших привидів. Рудкін стверджувала, що це явище сприймалося більш позитивно в Лінкольнширі, ніж в інших графствах. Вона також зафіксувала випадки, коли місцеві громади називали «чорних собак» і знали їх. Фактично, вона була першою дослідницею, яка емпірично класифікувала випадки появи «чорного собаки»Carr, Kiersten, «Hellhounds and Helpful Ghost Dogs: Conflicting Perceptions of „Man's Best Friend“ Encoded in Supernatural Narrative» (2018). All Graduate Plan B and other Reports. 1337..
Академічне дослідження Емі Грін серії книг про Гаррі Поттера також спиралося на роботу Рудкін над мотивом Чорного ПсаGreen, Amy M., 'Interior/Exterior in the Harry Potter Series: Duality Expressed in Sirius Black and Remus Lupin' Papers on Language and Literature; Edwardsville Vol. 44, Iss. 1, (Winter 2008): 87–108..
Дослідження Етель Рудкін згадуються в широкому спектрі наукових праць, зокрема: про Зелену людинуSatchell, John. «The Green Man in Cumbria.» Folklore, 1999, p. 98. Gale Academic OneFile,. Accessed 14 November 2020., історію ландшафтів як культурну практикуMatless, D. (2008). Writing English Landscape History, Anglia, 126(2), 295—311. та передвісники смерті.
Спадщина
Документи й архіви Етель Рудкін зберігаються в Архіві Лінкольнширу та складаються з археологічних зошитів, записників про колекції, фотографії, щоденники та листування. Колекції Музею Північного Лінкольнширу складаються з археологічних й історичних предметів, які вона зібрала, зокрема: неолітична нефритова сокира з Врута, відьомські кулі та коник з упряжки плуга. Крім того, елементи плуга з району СканторпB. Sitch, 'Plough pebbles from Holderness' Journal of Medieval Section of Yorkshire. Archaeological Society 2, 2015, 11–19. Батіг, що належив Рудкін, зберігається у Фонді спадщини Кайстора. Багато великих предметів, зібраних Рудкін, збершіаються в Музеї побуту Лінкольнширу, які 1966 року почав купувати куратор Браян Лафборо.
Нагороди
1984 — медаль Кута Лейка, нагороджена разом з доктором Гілдою Девідсон 1976 року відмовився від ордену Британської імперії
Бібліографія
Книги
Lincolnshire Folklore (E P Publishing, 1974) Notes on the History of Toynton All Saints and Toynton St Peter (Old Chapel Lane Books)
Статті
'An account of the Haxey hood game 1932' Folklore (1932) 'Roman sites north of Lincoln: notes on several known and unknown' Lincolnshire Magazine (1932) 'Collecteana' Folklore (1933) 'Lincolnshire Folklore Witches & Devils' Folklore (1934) 'The Black Dog' Folklore (1938) 'Will O'the Wisp' Folklore (1938) 'Willoughton, Lincolnshire' Folklore (1939) 'Folklore of Lincolnshire, especially the low-lying areas of Lindsey' Folklore (1955) 'The Medieval Salt Industry in the Lindsey Marshland' Lincolnshire Architectural and Archaeological Society Reports and Papers (1960)
Примітки
Посилання