The Stone of Madness () — це ізометрична тактична відеогра в реальному часі у жанрі стелс, розроблена іспанською студією The Game Kitchen та видана Tripwire Presents 28 січня 2025 року. Вона була випущена для Windows, Nintendo Switch, PlayStation 5, Xbox Series X/S.

Ігровий процес Гра пропонує дві окремі сюжетні кампанії на вибір: у одній гравець має допомогти групі в’язнів викрити злочини керуючого інквізитора, а у іншій — втекти з монастиря назавжди, попутно розкриваючи його темні секрети.

Гравець одночасно керує групою від одного до трьох з п’яти ігрових персонажів, кожен з яких володіє унікальними навичками, але також має власні фобії. Якщо гравець постійно піддаватиме персонажів впливу їхніх страхів, то рівень розсудку впаде до нуля і це призведе до появи нових слабкостей. Успіх місій залежить від комбінування їхніх унікальних вмінь для обходу охорони, дослідження локацій і виконання завдань. Після прологу у кожного героя з'являється можливість відкрити нові здібності чи покращати існуючи за рахунок очок знань, які накопичуються за читання книг та знаходження інформації.

Події гри розгортаються у циклі дня і ночі. Протягом дня персонажі досліджують монастир, збирають ресурси та інструменти, шукають підказки та виконують завдання, а вночі — обговорюють плани, створюють необхідні предмети, відновлюють сили, підкупають охорону тощо. Гравцям потрібно стежити за часом вдень, оскільки монастир живе за розкладом, а маршрути патрулювання регулярно змінюються. Після заходу сонця до звичайної охорони та мешканців монастиря додатково з'являються надприродні жахіття.

Геймдизайн передбачає можливість завершити місію навіть у разі вибуття одного або двох персонажів. Також деякі завдання мають декілька способів вирішення — іноді герої можуть озвучити варіанти проходження у ночі або, якщо гравець грає на самому легкому рівні складності, у меню завдань будуть підказки.

За словами команди розробників, невдачі є невід’ємною частиною процесу навчання. Гра обмежує можливості збереження, змушуючи гравців адаптуватися та змінювати стратегію, якщо початковий план провалився.

Сюжет Події гри розгортаються наприкінці XVIII століття в іспанських Піренеях. Місцем дії є зловісний єзуїтський монастир, що слугує одночасно інквізиторською в'язницею та притулком для душевнохворих.

Оповідання ведеться від лиця одного з головних героїв — священника Альфредо, який був незаконно ув'язнений після того, як розпочав антикорупційне розслідування у лавах церкви.

Персонажи

Альфредо Мартін () — священник, ув’язнений у монастирі корумпованим інквізитором. Попри всі труднощі він залишається непохитним у своїй вірі та відданим науці. Його дослідницькі навички та грамотність дозволяють йому виявляти приховані зачіпки та здобувати знання з письмових текстів. Він миролюбива людина і вважає, що будь-який конфлікт можно розрішити діалогом. Альфредо не витримує насильства, вигляду трупів або непритомних тіл і відмовляється до них торкатися. Леонора Гусмáн () — молода жінка, що поєднує в собі витонченість скрипачки та грубість душогубки. Народжена в заможній купецькій родині, Леонора навчилася різнім мистецтвам та традиційним навичкам, які її батько —відомий слюсар — вважав вважливими для поважної жінки того часу. Зростаючи дівчина почала страждати від дивної невідомої хвороби, що вразила її нерви, викликаючи сильні неконтрольовані напади агресії. Ці напади з роками ставали дедалі частішими й, на жаль, тяжчими. Після якогось дуже резонансного інциденту, коли приховувати наслідки спалахів стало зовсім важко, родина вирішила відправити Леонору до будинку для божевільних. Жінка також страждає від пірофобії — перебування поблизу сильного полум'я, нагадує Леонорі про її минуле. Едуардо де Рохас () — чоловік, що перебував в ув’язненні в монастирі найдовше. Роки ізоляції, ментальні страждання та, ймовірно, жорстокого поводження серйозно підірвали пам'ять та психічне здоров’я Едуардо. Він, здається, назавжди втратив здатність говорити. Невідомо чи це наслідок фізичної травми, чи накопиченого душевного болю. Попри свій велетенський зріст, він поводиться як налякане цуценя — постійно тривожний та збентежений. Більш за все, він боїться залишатися у темряві. Едуардо усіляко намагається допомагати групі в досягненні їхніх цілей. Він володіє колосальною силою та неабияким талантом до конструювання та проєктування різноманітних предметів, пристроїв і навіть невеликих споруд. Здається колись він був висококваліфікованим інженером, але спутникам про його минуле нічого невідомо. Аґнес Сантос () — стара жінка, що вважає себе відьмою і переконана, що уклала угоду з дияволом. Однак важко сказати відбуваються це "чаклунство" насправді чи існує лише в розумі нещасної старої жінки. Знання корисних трав принесли їй репутацію як цілительки, так і чаклунки в її маленькому селі. Отож коли хвиля хвороб і нещасть спіткала її сусідів, громада одразу звинуватила у цьому Аґнес. Вона б загинула від рук розлюченого натовпу, якби не втрутився суд вищої ради інквізиції (La Suprema). Після розслідування Аґнес ув'язнили в монастирі, як душевнохвору, оскільки дійшли висновку, що її розповіді є продуктом забобонів і марення бідної, несповна розуму жінки. Це також було зроблено за для підтримку суспільного порядку: бо розлючені сусіди могли її просто вбити. Найбільші слабкості Аґнес полягають у похилому віці та забобонах: кволе тіло обмежує її в русі, а страх перед дзеркалами та вівтарями руйнує її розсудливість. Амелія Експóзіто () — шестирічна дівчинка, яку визнали сиротою та передали під опіку церкви. Мати Амелії померла від раптової хвороби, а батько вже понад рік, як пішов у море і не повернувся. Без рідних та друзів сім'ї, до яких можна було б піти, Амелія змушена виживати самотужки. Після того як її спіймали на дрібній крадіжки, Амелію визнали сиротою та відправили під опіку черниць. Опікунши готують Амелію до життя майбутньої послушниці. Одного разу група черниць вирушає в паломництво до релігійного усамітнення в монастирі в Піренеях, і Амелія їде разом із ними. Саме там вона зустрічає інших головних героїв і бачить у них можливість утекти, щоб розпочати пошуки батька. Амелія в’юнка, смілива та винахідлива. Проте вона все ще залишається вразливою дитиною і до смерті боїться монастирських гаргуйлів.

Розробка Гра спочатку розроблялась Teku Studio, яку згодом викупила The Game Kitchen — компанія розробників, відома завдяки серії Blasphemous — що долучилась до розробки. Як і попередні проєкти The Game Kitchen, гра зазнала значного впливу іспанської культури. Провідний дизайнер рівнів Енріке Колінет називав основними джерелами натхнення роман Умберто Еко «Ім'я троянди» та гру (The Abbey of Crime). Крім того, команда надихалася такими відеоіграми, як Broken Lines, Commandos, Darkwood, Desperados III та Shadow Tactics: Blades of the Shogun.

Натхненна серією , гра використовує техніку ротоскопіювання для візуалізації персонажів. Більшість локацій гри були намальовані вручну, як і сюжетні анімаційні вставки. Режисер Майкель Ортега описав цей процес як «болісний і дорогий». Візуальний стиль гри створений під впливом творчості іспанського художника Франсіско-Хосе де Гої. Сама назва гри та зав'язка сюжету відсилає до його картини «Видалення каменя глупоти».

Гру вперше анонсували студія Teku Studios та видавець Merge Games у серпні 2020 року, а запланованим вікном релізу був початок 2021 року. Після придбання Teku Studios компанія The Game Kitchen офіційно представила проєкт у серпні 2024 року. Гра була випущена 28 січня 2025 року видавцем Tripwire Interactive для Windows, Nintendo Switch, PlayStation 5, Xbox Series X/S.

Сприйняття Згідно з даними сайту-агрегатора рецензій Metacritic, після виходу гра отримала «змішані або середні» відгуки. Інший агрегатор, OpenCritic, оцінив гру як таку, що отримала «задовільне» схвалення: її рекомендують 67% критиків, а середня оцінка від критиків склала 72 бали зі 100.

Стівен Скейф з Slant Magazine порівняв гру з іншими представниками жанру RTS, як-от Desperados III та Shadow Gambit: The Cursed Crew. Він відзначив унікальність проєкту завдяки його сетингу та акценту на «відчаї та безсиллі». На його думку, слабкості персонажів допомагають передати суворість ігрового світу. Скейф назвав гру напруженою, додавши, що «The Stone of Madness майстерно налаштована на подолання труднощів через поступовий прогрес».

Льюїс Гордон (Eurogamer) написав, що сетинг гри є таким, що запам'ятовується, привітав увагу до ментального здоров'я персонажів та похвалив гейплей за «вражаюче поєднання випадковості, везіння, майстерності та можливостей». Проте він зауважив, що цикл зміни дня і ночі іноді затьмарює основну оповідь.

Ерік ван Аллен з IGN вважає, що технічні проблеми та різноманітні баги суттєво зіпсували враження від гри, яка в іншому разі була б дуже захопливою.

Франсіско Домінгес з Nintendo Life позитивно оцінив художній стиль гри та похвалив геймплей за елементи жанру immersive sim. Однак він зазначив, що грі бракує «зручностей» (quality-of-life features) та інновацій, притаманних іншим представникам жанру. Домінгес також зауважив, що висока складність та заплутані цілі завдань роблять ігровий процес виснажливим.

Інше

«The Stone of Madness: Dicefall» — це кооперативна тактична настільна гра для одного-п’яти гравців, що вийшла за мотивами відеогри. Розроблена дизайнером Еріком Родрігесом, випущена компанією Undigital. Учасники гри спільно керують п’ятьма в’язнями, замкненими в ізольованому монастирі під владою Інквізиції. Ігровий процес розбитий на структуровані раунди, під час яких гравці призначають дії в’язням, переміщують їх монастирем та взаємодіють із кімнатами, предметами й цілями місії. Результати дій визначаються кидками кубиків. The Stone of Madness: Dicefall наразі повністю створена англійською та іспанською мовами. Розробники також активно працюють над додаванням французької та німецької.

Примітки

Посилання

stoneofmadnessgame.com — офіційний сайт відеогри The Stone of Madness.