Мавпи Білі — це назва, дана у 2003 році у популярних ЗМІ нібито новому виду дуже агресивних гігантських мавп, які мешкають у водно-болотних угіддях та савані навколо села Білі в Демократичній Республіці Конго. «Ці мавпи гніздяться на землі, як горили, але вони мають дієту та риси, характерні для шимпанзе», — йдеться у статті National Geographic 2003 року.

Вчені невдовзі визначили, що це звичайні шимпанзе, і частина більшої суцільної популяції, що простягається по всій цій частині північного Конго. Генетичний аналіз мтДНК у 2003 році одразу показав, що насправді це частина вже описаного східного шимпанзе (Pan troglodytes schweinfurthii), підвиду звичайного шимпанзе.

Історія Черепи горил вперше були знайдені поблизу села Білі в 1908 році. Їх відправили у Бельгію, а в 1927 році на основі цих зразків було описано новий підвид горили, Gorilla gorilla uellensis. Колін Гроувс дослідив черепи в 1970 році та визначив, що вони не відрізняються від західних горил.

Карл Амманн, швейцарський фотограф та активіст, що виступав проти бушміту, вперше відвідав місцевість в 1996 році в пошуках горил. Згодом Амманн придбав череп, розміри якого були як у шимпанзе, але з вираженим сагітальним гребенем, як у горили. Амманн придбав у мисливців фотографію тварини, яка виглядала як дуже великий шимпанзе. Амманн також знайшов послід, втричі більший за звичайний послід шимпанзе, та сліди на землі, такі ж або більші за сліди горили.

Амманн разом із групою іноземних дослідників у 2000 році повернувся до району, описаного камерунським мисливцем на диких тварин, якого він відправив на розвідку місцевості кілька років тому. Хоча вони не побачили жодних шимпанзе, вони знайшли кілька закинутих наземних гнізд, характерних для горил у болотистих руслах річок.

Після закінчення громадянської війни в Демократичній Республіці Конго в 2003 році вченим стало легше проводити польові дослідження в цій країні. Першим ученим, який зміг побачити мавп Білі, була Шеллі Вільямс, доктор наук, фахівець у галузі поведінки приматів, також запрошена на цю роботу Амманом. Вільямс повідомила про свою близьку і лякаючу зустріч з мавпами Білі: «Ми чули їх на деревах, на відстані близько 10 метрів від нас, і раптом чотири з них вискочили з кущів на мене. Якби вони хотіли відігнати нас, вони б… кричали, щоб нас залякати. Ці хлопці мовчали, і вони були величезними… Як тільки вони побачили моє обличчя, вони зупинилися та зникли».

За словами Вільямс, яка стверджує, що вивчила лінґалу, місцеве населення класифікувало цих мавп як дві окремі групи. Є «деревобійці», які розходяться високо на деревах, щоб залишатися в безпеці, і легко піддаються отруйним стрілам, що використовують місцеві мисливці. А є «вбивці левів», які рідко лазять по деревах, більші та темніші, і не піддаються отруйним стрілам. В інших звітах це твердження приписують Амманну. Вільямс стверджувала, що спостерігала три види шимпанзе, включаючи цей новий, під час своєї літньої подорожі.

«Унікальні характеристики, які вони демонструють, просто не вписуються в інші групи мавп», – сказала Вільямс. Вона стверджувала, що ці мавпи можуть бути новим видом, невідомим науці, новим підвидом шимпанзе або гібридом горили та шимпанзе. «Принаймні, у нас є унікальна, ізольована культура шимпанзе, яка не схожа на жодну з вивчених», — сказала вона. Ці та інші сенсаційні заяви для ЗМІ виявилися суперечливими, і згодом Вільямс більше не була запрошена вивчати тварин разом з Амманном. Амманн опублікував листа у 2003 році, засуджуючи непрофесійну діяльність Вільямс. Вільямс пообіцяла продовжити без нього, плануючи ще одну експедицію. Клів Хікс, приматолог, якого Амманн завербував у 2004 році, заявив що «генетично вони навіть не є підвидом».

Опис Спочатку Вільямс стверджувала, що мавпи ходили на двох ногах та мали зріст близько 1,8 м, що робило їх більше схожими на вимерлого австралопітека або сахельантропа.

За словами Вільямса, «у них дуже плоске обличчя, широка морда, а надбрівні дуги проходять прямо поперек та нависають. Здається, вони сивіють дуже рано, але замість того, щоб стати сіро-чорними, як горили, вони сіріють усюди. У них розвивається однорідне сіре хутро незалежно від віку та статі, що свідчить про те, що посивіння відбувається на ранніх стадіях життя (тоді як у всіх відомих видів горил лише самці сіріють з віком, і посивіння обмежується їхньою спиною).

Один череп з Білі має помітну надбрівний дугу та сагітальний гребінь, подібний до черепа горили, але інші морфологічні виміри схожі на черепи шимпанзе. Лише один з багатьох черепів, знайдених у Білі, мав сагітальний гребінь, тому його не можна вважати типовим для популяції.

Поведінка За словами Вільямс, мавпи вили на Місяць, хоча Хікс та Амманн заперечували це. За словами Хікса, в деяких аспектах ці мавпи поводяться більше як горили, ніж шимпанзе. Наприклад, вони будують наземні гнізда, як це роблять горили, використовуючи переплетені гілки та/або саджанці, зігнуті вниз у центральну чашу. Однак вони також часто гніздяться і на деревах. Часто наземні гнізда можна знайти під гніздами дерев або поблизу них. Їхній раціон явно схожий на раціон шимпанзе, що складається переважно з фруктів.

Хікс спостерігав за однією групою далеко від доріг та сіл у 2004 році, кажучи, що коли вони зустрічали її, шимпанзе не тільки наближалися до людей, але й фактично оточували їх з пильною цікавістю. Хікс вважав таку поведінку щодо людей цікавою. Вони зустрічалися віч-на-віч, пильно дивилися, а потім тихо поверталися назад. Вони не проявляли агресії, але й страху також не було. Незважаючи на те, що ці мавпи уникають камери, вони, здається, мають допитливу натуру. Було помічено, що, коли ці шимпанзе знаходять людей поруч, вони не просто наближаються до людей, а кружляють навколо них з чистої цікавості.

Примітки