Еліо Рінеро (, 8 квітня 1947, Бейнаско) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за «Ювентус», з яким став чемпіоном Італії, але основним гравцем не був.
Ігрова кар'єра Народився 8 квітня 1947 року в місті Бейнаско. Вихованець футбольної школи клубу «Ювентус». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1966 року в основній команді того ж клубу, в якій провів один сезон, взявши участь у 5 матчах чемпіонату і здобувши титул чемпіона Італії. Після цього Еліо по сезону грав на правах оренди у клубах Серії В «Верона» та «Лаціо».
У 1969 році він повернувся до «Ювентуса», де зіграв ще один матч у Серії А, після чого був проданий восени до «Дженоа» з Серії B, де лігурійська команда вперше в історії вилетіла до Серії C. Однак Рінеро залишився у другому дивізіоні, провівши сезон 1970/71 років за «Реджину».
Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу СПАЛ з Серії С, до складу якого приєднався влітку 1971 року. Відіграв за феррарський клуб наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі СПАЛа, був основним гравцем команди і одним з головних героїв перемоги в чемпіонаті 1972/73 років, який допоміг клубу вийти до Серії В, де провів ще один рік.
Згодом протягом 1974—1976 років захищав кольори клубів Серії С «Салернітана» та «Алессандрія», а завершив ігрову кар'єру у ще одній команді третього дивізіону, «Барі», за яку виступав протягом 1976—1977 років. Загалом за свою кар'єру він провів 6 матчів у Серії А та 104 матчі та забив 4 голи в Серії B.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1977 року, очоливши тренерський штаб клубу «Пінероло». Після цього протягом 1978–1981 років очолював команди «Кунео».
Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Бра», головним тренером команди якого Еліо Рінеро був з 1982 по 1983 рік.
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Ювентус»: 1966/67
Примітки
Посилання
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».