Аліламін – органічна сполука з формулою C3H5NH2. Ця безбарвна рідина є найпростішим стабільним ненасиченим аміном.
Отримання та хімічні властивості Усі три аліламіни, моно-, ді- та – отримують шляхом обробки алілхлориду аміаком з подальшою дистиляцією суміші. Також сполуку можна отримати реакцією алілхлориду з гексаметилентетраміном. Чисті зразки аліламіну готують шляхом гідролізу алілізотіоціанату. Хімічно він поводиться як типовий амінHenk de Koning, W. Nico Speckamp "Allylamine" in Encyclopedia of Reagents for Organic Synthesis, 2001, John Wiley & Sons, Weinheim. .
Шляхом полімеризації можна отримати гомополімер () або сополімери. Ці полімери є перспективними для використання як мембрани у процесах зворотного осмосу.
Інші аліламіни є прекурсором для багатьох промислових продуктів. Функціоналізовані аліламіни мають широке застосування у фармакології. До фармакологічно важливих аліламінів належать та нафтифін; останній став поштовхом до розробки (бороно-реакції Манніха). Флунаризин допомагає при полегшенні нападів мігрені, тоді як нафтифін діє як засіб проти поширених грибкових інфекцій, таких як , та стригучий лишай.
Безпека Аліламін, як і інші алільні похідні, є лакриматором (сльозогінною речовиною) та викликає подразнення шкіри та слизових оболонок. Його пероральна токсичність LD50 становить 106 мг/кг для щурів.
Примітки