Араби-мусульмани () — араби, які сповідують іслам. Вони є найбільшою групою арабського народу та найбільшою етнічною спільнотою серед мусульман у світі,Margaret Kleffner Nydell Understanding Arabs: A Guide For Modern Times, Intercultural Press, 2005, , page xxiii, 14 за ними йдуть бенгальціПриблизно 152 мільйони бенгальських мусульман у Бангладеш та 36,4 мільйони бенгальських мусульман у Республіці Індія (за оцінками CIA Factbook 2014, цифри можуть змінюватися у зв'язку зі швидким зростанням населення); приблизно 10 мільйонів бангладешців у Близькому Сході, 1 мільйон бенгальців у Пакистані, 5 мільйонів британських бангладешців. та пенджабці. Так само вони складають більшість населення арабського світу. Наразі близько 93 % арабів є мусульманами, а решта — переважно араби-християни, а також друзи та бахаї.
Хоча араби становлять найбільшу етнічну групу серед прихильників ісламу у світі, вони становлять меншість в мусульманському світі. Засновник ісламу Магомет був етнічним арабом, що належав до клану Бану Хашим племені курайштів. Більшість ранніх мусульман також були арабами.
Етногенез Араби-мусульмани походять від ранніх арабських племен Леванту, Аравійського півострова та Месопотамії, які прийняли іслам у VII столітті. Арабська ідентичність може мати етнічні, лінгвістичні, культурні, історичні та націоналістичні аспекти.A history of the Arab peoples (1st Harvard Press paperback ed.). Cambridge, Mass.: Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 978-0-674-05819-4.
Машрік Слово «Машрік» стосується східної частини арабського світу.
Аравійський півострів У VII столітті іслам став домінуючою релігією півострова. Ісламський пророк Магомет народився в Мецці приблизно в 570 році (53 року до хіджри) і вперше почав проповідувати в цьому місті в 610 році, але переїхав до Медіни в 622 році. Звідти він та його сподвижники об'єднали племена Аравії під прапором ісламу та створили єдину арабсько-мусульманську релігійну державу на Аравійському півострові.
Магомет створив нову єдину державу, яка за наступних Праведних халіфів та Омеядів стала свідком століття швидкого розширення арабської влади далеко за межі Аравійського півострова у формі величезної арабо-мусульманської імперії.
Левант Арабів Леванту традиційно поділяють на племена каїв та яманів, що сягає корінням у доісламську епоху, на основі племінної приналежності та географічного розташування. До них належать Бану Кальб, Кінда, Гассаніди та Лахміди.Hugh Kennedy The Armies of the Caliphs: Military and Society in the Early Islamic State p.33 Routledge, 17 June 2013 Напередодні завоювання Леванту Праведним халіфатом у VII столітті арабські племена здебільшого мігрували до Леванту та Верхньої Месопотамії разом з мусульманськими арміями в середині VII століття.
Єгипет Араби населяли східну пустелю Єгипту та Синайський півострів протягом тисячоліть і були частиною Набатейського королівства. Мусульманський халіфат також дозволяв міграцію арабських племен до Єгипту. Мусульманський правитель Єгипту заохочував міграцію племен з Аравійського півострова до Єгипту, щоб збільшити поширення ісламу та зміцнити свій режим, залучаючи воїнів-одноплемінників до своїх військових сил, заохочуючи їх приводити свої сім'ї та цілі клани. Епоха Фатімідів була піком міграції арабських племен бедуїнів до Єгипту.
Судан У ХІІ столітті арабське плем'я джаалін мігрувало до Нубії та Судану і раніше займало країну по обидва береги Нілу від Хартума до Абу-Хамада. Вони простежують свій родовід від Аббаса, дядька Магомета. Вони мають арабське походження, але зараз мають змішану кров переважно з ніло-сахарськими народами та нубійцями. Інші арабські племена мігрували до Судану у ХІІ столітті та одружувалися з корінним населенням, утворюючи суданських арабів. У 1846 році після того, як на їхній батьківщині спалахнула племінна війна, багато арабів групи рашайда мігрували з Хіджазу на території сучасної Саудівської Аравії до території сучасної Еритреї та північно-східного Судану. Рашайда Судану та Еритреї живуть у безпосередній близькості від етносу беджа. Велика кількість рашайда також проживає на Аравійському півострові. Вони споріднені з племенем бану абс.
Магриб Слово «Магриб» стосується західної частини арабського світу, включаючи значну частину пустелі Сахара, але виключаючи Єгипет і Судан, які вважаються розташованими в Машрику — східній частині арабського світу.
Після смерті Магомета в 632 році (11 році гіджри) араби прагнули географічно розширити свою імперію. Вони почали завойовувати Північну Африку в 647 році, і до 709 року вся Північна Африка перебувала під владою арабів-мусульман від Єгипту до Марокко. Північна Африка тоді була розділена на три основні області: Єгипет з центром управління в Аль-Фустаті, Іфрикія в Тунісі з центром управління в Кайруані та Магриб (сучасні Алжир і Марокко) з центром управління у Фесі. Північна Африка пережила три окремі вторгнення, що призвели до встановлення не лише нової релігії (ісламу), але й нової мови та норм, які суттєво відрізнялися від тих, що мали корінні жителі.
Арабська мова є основною мовою регіону, хоча кожна країна (Лівія, Туніс, Марокко та Алжир) має свої власні діалекти берберійських мов та арабської мови. Сунізм є основною релігією регіону, а малікітський мазхаб — основною ісламською школою думки, якої дотримуються північноафриканці. Переважна більшість північноафриканців ідентифікують себе як араби або араби-мусульмани. Тому північноафриканці сприймають себе як частину Середземномор'я та Близького Сходу, а не Африки, де вони географічно розташовані.
Бербери До арабо-ісламського завоювання Північну Африку населяли переважно бербери. Бербери були здебільшого анімістами, поки іслам не досяг Північної Африки, і тому їх змусили прийняти іслам у процесі, відомому як арабізація та ісламізація. Арабізація — це процес акультурації, в якому народи Північної Африки прийняли арабську мову на додаток до різних інших аспектів арабської культури. Ісламізація — це процес, за допомогою якого північноафриканці навернулися до ісламу і таким чином стали мусульманами за вірою. Хоча більшість північноафриканців сьогодні ідентифікують себе як арабів, значна частина населення і надалі вважає себе берберами.
Діаспора Значна кількість арабських мусульман проживає за межами своїх країн походження. Араби-мусульмани складають більшість арабського населення Бельгії, Франції, Німеччини, Індонезії, Ірану, Ізраїлю, Нідерландів, Туреччини та Сполученого Королівства, тоді як араби-християни становлять більшість арабського населення Аргентини, Австралії, Бразилії, Чилі, Колумбії, Куби, Греції, Гаїті, Мексики, Сполучених Штатів, Уругваю та Венесуели. Близько чверті арабів-американців ідентифікують себе як араби-мусульмани.
Див. також
Араби-християни Арабські євреї Друзи Кахтаніти Бахаїзм Бербери
Примітки
Бібліографія