Культ святої Анни в Бретані вшановує Анну, матір Марії, яку вважають однією з шанованих святих Арморики. Його популярність іноді пояснюють частковим синкретизмом із релігійними традиціями, що передували християнству.
Походження культу
Індоєвропейський культ Хоча сьогодні її ототожнюють зі святою Анною, матір’ю Діви Марії, деякі теорії припускають, що ця свята може бути пов’язана з більш давніми божествами, культ яких існував у дохристиянських релігіях. Вона згадується в одному з латинських апокрифічних творів — Virtutes Apostolorum, написаному у VI столітті, де зазначається, що в Армориці був поширений давній культ святої Анни.
Згідно з цими гіпотезами, свята Анна може розглядатися як християнізована форма індоєвропейської богині Анни Пурни, ім’я якої інтерпретують як «Анна-Допомагальниця» або «Анна-Годівниця». Вважається, що ця богиня могла з’являтися в різних культурах Європи під різними іменами та в різні періоди: Даная в Греції, римська богиня Анна Перенна, назви річок Дон і Дунай, Таніт у фінікійській традиції, Анна у галлів, Дон у валлійців, а також Дану або Ана в Ірландіїcrase probable pour De Ana « ta Déesse Ana ».
Ці паралелі іноді пов’язують також з образом богині-матері в ірландській міфології — фігурою, що асоціюється з народом Туата Де Дананн.. У такій інтерпретації культ міг мати первісний зв’язок з уявленнями про родючість.
Індоєвропейський корінь ana, який інтерпретують як «подих» або «душа», пов’язують із латинським словом anima, а також із хтонічним божеством Де Ана.
У цій перспективі Ана або Дана може асоціюватися з образом Великої Богині-Матері (Mamm Gozh), матері інших богів, а також з архетипом захисниць - матронDictionnaire de mythologie celtique, Persigoult, 2009, page 25. Таке тлумачення іноді використовують для пояснення популярності культу, який міг поєднувати християнські та давніші традиції, пов’язані з культом предків.
Усні легенди бретонської принцеси
У різних місцевих легендах святу Анну зображують як бретонську принцесу. У бретонській традиції досить поширеною є практика пов’язувати життя шанованих святих із місцевою історією — або приписуючи їм бретонське походження, або розповідаючи про їхнє перебування в цьому регіоні.
Кілька легенд як з Верхньої, так і з Нижньої Бретані стверджують, що свята Анна була місцевою уродженкою.
У Фіністері приблизно у V столітті виникла легенда, яка представляє її корнуольською принцесою королівської крові, що особливо шанується в Сент-Анн-ла-Палю.
Цю усну легенду переповів Анатоль Ле Браз., письменник, який зібрав і записав багато бретонських усних оповідань. У його викладі свята Анна походить із Плоневе-Порзе..
Згідно з легендою, Анна була одружена з жорстоким і ревнивим лордом, який забороняв їй мати дітей. Коли вона завагітніла, чоловік вигнав її із замку Моельєн. Під час мандрів із немовлям Марією вона дісталася пляжу Трефунтек, де біля човна її чекав ангел. За Божою волею ангел перевіз її до Галілеї. Багато років потому Марія одружилася з Йосипом і стала матір’ю Христа. Після цього Анна повернулася до Бретані, де провела решту життя в молитві й роздала своє майно бідним.
Гюстав Жеффруа узагальнює цю легенду так:
«Одружена зі злим і ревнивим лордом, який ненавидів дітей і не хотів їх мати, Анна зазнала жорстокого поводження й була вигнана одного вечора, коли чоловік зрозумів, що вона вагітна. Бідна жінка покинула замок Моельєн (у Плоневе-Порзе) і вирушила до моря, де побачила світло. Це був човен, яким керував ангел. Вона сіла на нього, довго пливла й висадилася в Юдеї, де народила Діву Марію. Пізніше вона таким самим шляхом повернулася до Арморики, де її зустріли з радістю, оскільки вважалося, що вона має силу заспокоювати стихії та зцілювати хвороби»..
У департаменті Кот-д’Армор існує інша місцева традиція: мешканці Мерлеака стверджують, що свята Анна народилася в їхньому селі Во-Гайяр і мала сестру, на ім’я Пітьє
Явлення Івону Ніколазику в 1624 році Культ святої Анни в сучасній формі сформувався у XVII столітті на основі об’явлень селянину Івону Ніколазіку, що відбулися 1624 року поблизу Оре в Морбіані. За переказами, свята Анна під час цих об’явлень попросила Івона Ніколазіка збудувати каплицю на її честьФіліп Бонне, Жан-Марі Перуз де Монкло та Елеонора де Греф 2002, стор. 429.. Ця подія нібито сталася на полі, де він працював, поблизу села Кер-АннаPaul Sébillot, Petite légende dorée de la Haute-Bretagne, Société des bibliophiles bretons et de l'histoire de Bretagne,1897 рік, с. 83.
На цьому місці, як, за переказами, повідомила йому свята, вже існувала каплиця на її честь, збудована у VII столітті, але згодом зруйнована, що перервало давню традицію вшанування.
У ніч на 7 березня 1625 року Івон Ніколазік разом із зятем і чотирма сусідами, керуючись світлом великої свічки, розкопали стару пошкоджену статую святої Анни, на якій збереглися залишки синьої та золотої фарби. Капуцини Оре відновили її. Тим часом Івон Ніколазік за підтримки кількох кармелітських ченців розпочав будівництво нової каплиці. За переказами, невдовзі після цього його шлюб, який раніше залишався бездітним, став плідним.
Після двох послідовних розслідувань єпископ Ванна Себастьян де Росмадек дозволив проведення богослужінь, і 26 липня 1625 року на першу месу зібрався великий натовп. Дуже швидко святе місце стало об’єктом паломництва, куди прибували численні віряни; у джерелах згадуються навернення, зцілення та інші благодаті, пов’язані з цим місцем.
У XVIII столітті каплиця, яка вже була замалою для кількості паломників, була розграбована під час Французької революції, а згодом знесена, щоб звільнити місце для малої семінарії та нової базилікиЖером Булеон і Ежен Ле Гаррек, Ів Ніколазік: візіонер Сент-Анни, Ліон, Imprimerie Lescuyer,1972 рік, 6-те видання, 78 с... Місце отримало назву Святилище Святої Анни д’Оре. Його вважають єдиним відомим місцем об’явлень святої Анни у світі; водночас існують згадки, що іспанська містичка Марія з Агреди також мала видіння, пов’язані з життям святої Анни..
Святилище Святої Анни д’Оре стало важливим місцем побожності та паломництва. Щорічне паломництво (так зване «прощення») вважається найважливішим у Бретані й одним із найбільш відвідуваних паломницьких місць у Франції після Лурду та Лізьє.
1996 року, за ініціативою тодішнього єпископа Франсуа-Матюрена Гурве, Папа Іван Павло II відвідав святиню, щоб помолитися святій Анні. Він став першим папою, який ступив на бретонську землю.
Культ, що розвивався до XIX століття Існують припущення, що культ святої Анни в Армориці існував ще з XII століття, однак особливого поширення він набув пізніше. Деякі дослідники пояснюють популярність цього культу тривалим впливом давнішого образу кельтської богині Ани. У бретонській традиції святу Анну іноді називають «Mamm gozh ar Vretoned» — «бабуся бретонців».
Відродженню культу святих у Бретані сприяла також Контрреформація. Подальшому поширенню культу сприяв проголошений 1854 року догмат про Непорочне зачаття, після якого мати Марії отримала ще більшу увагу в католицькій побожностіAnne Brassié 2015, p. 101.
Покровителька Бретані з 1914 року 1912 року бретонські єпископи, прагнучи посилити вшанування святої Анни, звернулися до Папи Римського з петицією з проханням включити її закликання до Літанії святих перед святою Марією Магдалиною. Папа Пій X задовольнив це прохання.
Два роки по тому, 26 липня 1914 року, у день прощі в Сент-Анн-д’Оре, свята Анна була офіційно проголошена покровителькою провінції БретаньAnne Brassié 2015, p. 101.. У цій ролі вона приєдналася до святого Іва, який вважається покровителем Бретані ще з кінця Середньовіччя.
Данини
Прощення Сент-Анн-ла-Палю
Легендарна присутність Святої Анни
Згідно з місцевою легендарною традицією, свята Анна була єврейського походження і прибула до Бретані після переслідувань або як акт покаяння. За переказами, вона дісталася Ла-Палю (півострів Крозон), де її відвідав онук Ісус. На прохання своєї бабусі він змусив забити джерело, біля якого згодом було збудовано каплицю, що стала притулком для немічних і знедоленихÉmile Gabory 1935, p. 21..
Свята Анна, мати Святої Марії
У християнській агіографії святу Анну ототожнюють із матір’ю Діви Марії. Французький письменник і історик мистецтва Гюстав Жеффруа 1903 року передавав одну з бретонських легенд про неї таким чином:«Одружена зі злим і ревнивим лордом, який ненавидів дітей і не хотів їх мати, Анна зазнала жорстокого поводження й була вигнана одного вечора, коли її чоловік зрозумів, що вона вагітна. Бідна жінка покинула замок МоельєнРозташований у Плоневе-Порзе, отже, близько до Сент-Анн-ла-Палю, розташований у Плоневез-Порзе, поблизу Сент-Анн-ла-Палю, і вирушила до моря, де побачила світло. Це був човен, яким керував ангел. Вона сіла на нього, довго пливла і нарешті прибула до Юдеї, де народила Діву Марію. Пізніше вона таким самим шляхом повернулася до Арморики, де її зустріли з радістю, оскільки вважалося, що вона має силу заспокоювати стихії та зцілювати хвороби. Через багато років після повернення її відвідав онук Ісус, який прийшов попросити її благословення перед початком проповіді Євангелія. На прохання своєї бабусі Ісус Христос змусив забити джерело, біля якого було збудовано каплицю, призначену як притулок для немічних і знедолених. Коли Анна померла, її останки шукали всюди, але безуспішно; їх знайшли лише багато років потому, коли вони плавали у хвилях, інкрустовані морськими мушлями»Гюстав Джефруа, «Центральна Бретань» у «Le Tour du monde», Hachette, Париж, липень 1903 р., розміщено на https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k34446z/f198.pagination [ архів ]
Місце паломництва
Інша легендарна традиція стверджує, що паломництво до Сент-Анн-ла-Палю було встановлене на початку VI століття. Згідно з переказами, каплицю там заснували святі Корентін і Геноле. Вважається, що землю для неї подарував король Градлон після затоплення міста Іс. Деякі легенди пов’язують заснування каплиці саме з часами святого Геноле.
Паломництво до святої Анни набуло особливого розвитку у другій половині XVIII століття. Традиційне прощення Сент-Анн-ла-Палю відбувається щороку в останні вихідні серпня.
Вшанування Сент-Анн-д'Оре
Поява Івона Ніколазика
Інша легенда лежить в основі ще одного відомого місця паломництва в Бретані — церкви Сент-Анн-д’Оре. За переказами, свята Анна з’явилася селянину Іву Ніколазіку 1623 рокуЕміль Габорі 1935, стор. 80.
Легенда розповідає, що в ніч на 7 березня 1625 року Ів Ніколазік разом зі своїм зятем і чотирма сусідами, деякі з яких стверджували, що бачили смолоскип, який їх спрямовував, відкопали сильно пошкоджену статую з оливкового дерева. Існує припущення, що ця статуя могла спочатку зображувати римську богиню Бону Дею, яка годує грудьми двох дітей, а пізніше була непомітно перероблена капуцинами Оре. За цією гіпотезою, ченці відновили та переоформили її, створивши образ святої Анни з так званою «Святою Анною Трійцею» — постаттю святої Анни, яка тримає на колінах Діву Марію з немовлям. У такому випадку Ніколазік міг стати жертвою обману цих капуцинів, які переробили статую, перефарбували її та прикрасили, щоб представити як зображення святої Анни, хоча вона могла мати язичницьке походженняЕрік Мюрез 1980, стор. 40.. Однак це лише припущення, оскільки сама статуя зникла під час Французької революціїLa statue du Bocenno dans l’histoire : supposition invérifiable de la statue primitive, site Bécédia.
Місцевість Кер-Анна часто розглядають як приклад бретонського синкретизму між давніми язичницькими віруваннями та християнською традицією. Деякі дослідники вважають, що культ святої Анни тут міг накладатися на давніші уявлення, пов’язані з богинею Ана. Подібні дохристиянські культи часто були пов’язані з джерелами, лісами або вершинами пагорбів — місцями, де згодом будували християнські каплиці.
Перше вшанування 26 липня 1625 року