Джон Девід Ґош (, 12 листопада 1969 р. — зник безвісти 5 вересня 1982 р.) — американський підліток, доставник газет у місті Вест-Де-Мойн, штат Айова, який зник 5 вересня 1982 року. Популярна версія стверджує, що його викрали на замовлення спільноти педофілів. Подальша доля Ґоша невідома, хоча існують припущення, що він вижив і прийняв нову особистість. Справа отримала широкий суспільний резонанс і залишається відкритою.
Дитинство Мати хлопця, Норін Ґош, стала вдовою в молодому віці, її перший чоловік помер від раку в 1965 році. Норін одружилася вдруге, з Джоном Ґошем, а 1969 року народився їхній син Джон. Хлопчик був фізично розвинений, підпрацьовував розносником газети «Des Moines Register», щоб заробити для свого хобі — моделювання ракет.
На час зникнення він уже рік займався доставкою гезет і був пунктуальним у цій справі. Батько зазвичай допомагав йому.
Зникнення За два дні до зникнення Джонні покликав до себе невідомий поліціянт і вони провели розмову невідомого змісту.
Рано вранці у неділю 5 вересня 1982 року Джонні вийшов з дому з візком із газетами та своєю таксою. Незнайомець на синьому авто зупинився біля Джонні. Свідки пізніше стверджували, що авто було двоколірне, можливо, Ford Fairmont. Водія, згідно з поліцейським звітом, «описали як білого чоловіка років тридцяти, можливо, з вусами та дещо смаглявим обличчям». Водій зупинив авто, дав задній ход, і коли зупинився біля Джонні, то запитав дорогу до 86-ї вулиці.
Коли Джонні йшов на північ по 42-й вулиці, позаду нього побачили дуже високого чоловіка. Двоє інших розносників газет побачили Джонні на Маркорт-лейн. З причин, незрозумілих у поліцейському звіті, Джонні перестав тягнути свій візок із газетами та сів. Візок потім лишився на тому ж місці, а Джонні вже не було.
Майже через дві години після того, як Джонні востаннє бачили на вулицях, у будинку Ґошів задзвонив телефон. Передплатники газети запитували, чому Джонні не доставив їм новий випуск. Батько пішов шукати Джонні та знайшов візок, усе ще заповнений газетами, за два квартали від їхнього будинку. Він доставив газети замість сина. Потім він з Норін викликали поліцію, що приїхала через 45 хвилин.
Пошуки
Перший місяць пошуків На виклик прибув Орвал Куні, що мав погану репутацію. Колеги стверджували, що він бив ув'язнених, був шовіністом і зловживав алкоголем. На початку 1982 року газета «Des Moines Tribune» опублікувала журналістське розслідування про його зловживання. Орвал вважав, що Джонні втік з дому. Його підхід зазнав жорсткої критики з боку матері Джонні, яка стверджувала, що поліцейське розслідування було проведене неналежним чином та некомпетентно.
Через чотири дні після зникнення Джонні на першій шпальті газети «Des Moines Tribune» розмістили фотографію його матері та батька. Вони тримали світло в будинку ввімкненим для Джонні, про всяк випадок, якщо він колись знайде дорогу додому.
Норін та Джон Ґош протягом двох місяців заснували організацію «Help Find Johnny Gosch Inc.» для залучення більшої кількості людей до пошуків сина.
Приблизно через шість місяців хлопчика, можливо, бачили в Оклахомі. Одна жінка повідомила, що бачила на розі вулиці хлопчика, який задихався і просив про допомогу. Двоє чоловіків схопили його та потягли геть. Ім'я жінки не було оприлюднено, хоча репортер «Chicago Tribune» пізніше взяв у неї інтерв'ю на умовах анонімності. У будь-якому разі жінка не знала про зникнення Ґоша до того випадку. Речник ФБР через багато років коментував, що ні доказів, ні спостувань, що це був Джонні, не існує.
22 лютого 1984 року, приблизно через рік після можливого спостереження в Оклахомі, у будок Ґошів хтось зателефонував і сказав: «Мамо?». Норін здалося, що це був голос, схожий на голос Джонні. Коли вона запитала, де він, слухавку поклали. Протягом наступних кількох хвилин вона відповіла ще на два коротких дзвінки, знову від когось, чиї слова були схожі на Джонні.
Приблизно через місяць після дзвінка хлопчика, схожого на Джонні, бачили в Техасі. Гай Дженовезе, слідчий шерифа в окрузі Нуесес, сказав: «Я вважаю, що хлопчик живий, і я вважаю, що його можна знайти, але я не кажу коли чи щось такого штибу». У наступні роки повідомлялося про інші спостереження.
Містифікація Роберта Германа Мейєра У 1985 році Норін отримала листа від 19-річного Роберта Германа Мейєра II із Сагіно, штат Мічиган. У листі, який він підписав іменем «Семюел Форбс Дакота», Мейєр зазначив, що він був охоронцем у мотоклубі, що брав участь у більшій схемі з работоргівлі дітьми. За даними ФБР, Мейєр отримав від батьків Джонні 11 000 доларів. Він також запросив ще 100 000 доларів за повернення їхнього сина. Мейєра пізніше заарештували на канадському кордоні агенти ФБР. Йому пред'явили звинувачення у шахрайстві. Норін повірила Мейєру на слово і розкритикувала ФБР, заявивши, що арешт Майєра зруйнував довіру до неї та її чоловіка Джона, і справжній викуп тепер буде неможливий, якщо Джонні живий.
Версія Пола Боначчі У 1991 році з Норін зв'язався телефоном приватний детектив із Небраски. Він працював з адвокатом, чий клієнт, Пол Боначчі, перебував у в'язниці за розбещення дітей. Цей ув'язнений заявив, що брав участь у викраденні Джонні. Слідчий Рой Стівенс доставив Норін аудіокасету. На ній містився запис слів Пола Боначчі, якому в 1982 було 15 років. Він стверджував, що познайомився через хлопчика Майка з чоловіком на ім'я Еміліо, який створював дитячу порнографію. У вересні 1982 року, за словами Боначчі, він прийняв запрошення вирушити в подорож з Майком та Еміліо. Вони зупинилися в готелі у Вест-Де-Мойнс. Під погрозою вбивства Боначчі погодився допомогти викрасти Джонні, якого обрали за його зовнішність. Пол сказав, що він повинен був «заманити його або підвести досить близько до машини, щоб ми могли його туди посадити». Після викрадення Джонні пересадили в інше легкове авто, а потім у фургон, який поїхав на захід, у напрямку Омахи, а потім на північ, до будинку поблизу Су-Сіті. Пола, Майка та Джонні лишили в кімнаті без вікон, яку замкнули ззовні. Вночі Пола та Майка примусили до сексу з Джонні, який фільмували на камеру. Потім Боначчі нібито бачив Джонні у Колорадо через кілька місяців. У 1993 році в телешоу Fox «Найбільш розшукувані в Америці» будинок, де це буцімто сталося, знайшли, але жодних доказів перебування там Джонні не було.
Боначчі в 1991 звинувачували у лжесвідченні в справі про розбещення дітей за участі високопосадовця кредитної спілки Франкліна Лоуренса Е. Кінга, хоча прокурор пізніше зняв звинувачення проти Боначчі «в інтересах правосуддя». Старший окружний суддя Воррен К. Урбом раніше називав деякі свідчення Боначчі «дивними», проте написав меморандум рішення на користь Боначчі та визнав, що між що між груднем 1980 і 1988 роками Кінг брав участь у сексуальному насильстві над дітьми та створенні порнографії за їх участі. Кінгу проте ніколи не було висунуто кримінальних звинувачень за ці злочини, натомість він отримав ув'язнення за казнокрадство. Норін Ґош зустрілася з Полом у в'язниці в 1991 році. Вона сприйняла його слова як правду.
Расті Нельсон заявив, що був фотографом у Лоуренса Кінга, і сказав, що Кінг займався сутенерством геїв-проститутів та дітей. Фотографії, що могли бути доказами (і на яких міг бути Джонні Ґош), були передані Гері Карадорі, слідчому, який загинув в авіакатастрофі, коли розслідував звинувачення у сексуальному насильстві над дітьми у зв'язку з крахом кредитної спілки Franklin Community Credit Union у Небрасці. Нельсон сказав, що деякі з його фотографій є у ФБР, а інші, можливо, у поліції Орегону.
Можливе відвідання матері На початку 1997 року, за словами Норін, її відвідали вночі двоє чоловіків, один з яких був Джонні, якому на той час виповнилося 27 років. Джонні розповів їй, що його стягнули з тротуару в авто, де він знепритомнів. Коли він прокинувся в підвалі, його зв'язали і заткнули кляпом рот. Джонні злякався і почав плакати. Пол Боначчі був поряд і сказав робити, все що йому накажуть. Джонні не розповів матері подробиці сексуального насильства над ним. Але, за словами Норін, розповів історію, яка перегукується з розповіддю Пола Боначчі: що його замкнули в підвалі на кілька днів, поки не прийшов чоловік на прізвисько Полковник, який викупив його. Джонні розповів як його забрали, перевозли по країні та використовували для компрометацій бізнесменів та політиків, які брали участь у актах педофілії.
Джонні стверджував, що тікає від своїх викрадачів і застеріг не повідомляти в поліцію. Другий чоловік заборонив йому розповідати, де він зараз живе. Згідно зі свідченнями Норін під присягою, Джонні сказав, що втік від своїх викрадачів і живе під вигаданою особистістю, щоб захистити себе. Норін приховувала цей візит від чоловіка, з яким розлучилася в 1993 році.
Протягом багатьох років багато хто ставили під сумнів цю історію, деякі припускали, що гість міг бути самозванцем.
1 вересня 2006 року Норін повідомила, що знайшла біля її вхідних дверей фотографії, деякі з яких вона опублікувала на своєму вебсайті. На одній чорно-білій фотографії ймовірно зображено Джонні Ґоша із заткнутим ротом, зв'язаними руками та ногами, а також тавром на плечі. Кольорова версія того ж фото знайдена на «російському педофільському вебсайті близько Дня подяки 2007 року» та опублікована на сайті Норін у лютому 2008 року, але не показує жодного тавра на плечі хлопчика. Інші фотографії, ймовірно Джонні в різному одязі, Норін отримала через електронні листи.
Подібні випадки Через рік, 18 вересня 1983 року, доставник газет Денні Джо Еберле став жертвою Джона Жубера у Белв'ю, штат Небраска. Агент ФБР Роберт Ресслер помітив схожість жертв і запідозрив, що випадки пов'язані. Джон Жубер пізніше зізнався у вбивстві Еберле та у 11-річного Річарда Стетсона в штаті Мен у серпні 1982 року. Але він заперечував свою причетність до справи Ґоша та був страчений у липні 1996 року.
Суспільний резонанс Зникнення Джонні спричинило острах за дітей, батьки супроводжували їх до школи й назад. Жителі Айови масово знімали відбитки пальців у своїх дітей, налякані чутками про хвилю подібних зникнень. Ґоші заснували організацію «Help Find Johnny Gosch Inc.» протягом двох місяців після зникнення сина. За допомогою волонтерів організація розсилала інформаційні бюлетені по всій Айові, просячи зацікавлених підтримати пошуки. Під егідою організації «Help Find Johnny Gosch Inc.» Норін та Джон Ґош розробили програму підвищення обізнаності під назвою «На захист дітей», яку вони представили по всій Айові та Середньому Заході США.
У 1982 році Норін Ґош заснувала Фонд Джонні Ґоша, через який організовувала виступи та семінари про методи дій сексуальних хижаків. Вона також лобіювала «Законопроєкт Джонні Ґоша» — метою якого було зобов'язував поліцію негайно реагувати на повідомлення про зниклих безвісти дітей. Законопроєкт став законом в Айові в 1984 році, а подібні або ідентичні закони пізніше були прийняті у восьми інших штатах. Наприклад, федеральний Закон про національну допомогу в розшуку дітей 1990 року наслідував законопроєкт Джонні Ґоша, вимагаючи від органів влади негайно вносити інформацію, пов'язану зі зниклою дитиною, до бази даних Національного центру інформації про злочинність, яка ведеться Федеральним бюро розслідувань. За зразком законопроєкту наступні «закони про пам'ять» запроваджували отримання імен і зображень облич зниклих безвісти, вбитих або якимось чином експлуатованих дітей, щоб створити національний механізм реєстрації та повідомлення про сексуальних злочинців.
Коли в серпні 1984 зник Юджин Мартін, ще один доставник газет приблизно віку Джонні, їхні батьки, за підтримки місцевої молочної ферми Prairie Farms, розмістили обличчя обох хлопчиків на пакетах з-під молока. До січня 1985 року ферма Hawthorn Mellody запустила таку ж ініціативу в Чикаголенді та привернула широку увагу в американських ЗМІ.
У серпні 1984 року Норін дала свідчення на слуханнях у Сенаті США щодо організованої злочинності, розповівши про «організовану педофілію», відповідальну за викрадення її сина. Після цього Норін Ґош почала отримувати анонімні погрози вбивства.