«Серце — самотній мисливець» () — американський фільм-драма 1968 року режисера Роберта Елліса Міллера, екранізація однойменного роману Карсон Маккалерс, опублікованого в 1940 році.

У назву роману й фільму покладено цитату з вірша шотландського поета ХІХ ст. Вільяма Шарпа «Самотній мисливець».

Сюжет Джон Сінґер — глухонімий, який працює гравером у південному містечку США. Його єдиний друг — розумово відсталий глухонімий Спірос Антонапулос, який постійно має проблеми із законом через його незнання. Коли Спіроса поміщає до психіатричної лікарні його опікун — двоюрідний брат, Джон пропонує себе на роль Спіросового опікуна, але йому повідомляють, що Спіросу доведеться залишатися в лікарні доти, доки це не буде організовано. Джон вирішує переїхати до міста поблизу лікарні, щоб бути ближче до свого друга. Він знаходить там роботу та орендує кімнату в будинку містера та місіс Келлі, які мають фінансові труднощі внаслідок нещодавньої травми стегна містера Келлі.

Оскільки дочка-підліток Келлі, Маргарет («Мік»), обурюється тим, що їй доводиться поступатися йому своєю кімнатою, Джон намагається завоювати її дружбу. Він також намагається потоваришувати з Джейком Блаунтом, напівалкоголіком-бродягою, та доктором Коуплендом, озлобленим афроамериканським лікарем, який таємно помирає від раку легень. Джон допомагає перекладати глухонімому пацієнту, який відвідує доктора Коупленда. Найбільше розчарування Коупленда полягає в тому, що його освічена дочка Порша працює хатньою робітницею та одружена з польовим робітником. Тим часом Мік влаштовує вечірку для підлітків просто неба в себе вдома, але обурюється тим, що деякі хлопці-гості зривають її, б'ючись та запускаючи феєрверки.

Після успішної спроби завоювати дружбу Мік, заохочуючи її любов до класичної музики, Джон відвідує Спіроса, і, хоча й отримує змогу забрати підопічного на кілька годин з лікарні, Джон почувається ще самотнішим, коли повертається додому. Тим часом на Поршу та її чоловіка нападають, і його ув'язнюють за самозахист під час інциденту в містечку розваг. Порша гнівається на батька за те, що він відомвився давати неправдиві свідчення, щоб допомогти з'ясувати правду про те, що сталося в бійці. Стосунки доктора Коупленда та Порші стають ще більш напруженими потому, як її чоловікові ампутують ногу після того, як його закували в кайдани за спробу втечі з в'язниці. Джон змушує їх помиритися, розповідаючи Порші про хворобу доктора Коупленда.

Мік навмисно втрачає цноту зі старшим братом однієї зі своїх однокласниць, усвідомлюючи, що травма назавжди зробила її батька інвалідом, і їй доведеться покинути школу та працювати, щоб допомогти утримувати сім'ю. Схвильована через свій перший сексуальний досвід, вона ігнорує прохання Джона скласти їй компанію. Джон іде відвідати Спіроса та дізнається, що той помер кілька тижнів тому. Відвідавши могилу свого друга, походжаючи туди-сюди та знову й знову просячи вибачення в нього жестовою мовою, Джон повертається до своєї кімнати та скоює самогубство.

Кілька місяців по тому Мік приносить квіти на могилу Джона та зустрічає там доктора Коупленда. Під час розмови Мік ставить питання: «Чому він це зробив?». Доктор Коупленд йде. В останньому кадрі Мік зізнається вголос перед свіжою могилою Джона, що кохала його.

У ролях Алан Аркін – Джон Сінґер Сондра Локк – Марґарет «Мік» Келлі Лорінда Барретт – місіс Келлі Стейсі Кіч – Джейк Блаунт Чак Макканн – Спірос Антонапулос Біфф Макґвайр – містер Келлі Персі Родріґес – доктор Коупленд Сіселі Тайсон – Порша (Портія) Коупленд Джекі Марлов – Буббер Келлі Джонні Попвелл – Віллі Вейн Сміт – Гаррі Ґонзало Мероно – Річард Стюард Пітер Мамакос – Спірмонедес, кузен Спіроса Джон О’Лірі – Боден Г’юберт Гарпер – Біфф Бренен Шеррі Вайс – Делорес Анна Лі Керолл – медсестра Бредфорд

Знімальний процес Алан Аркін був першим актором, який пройшов проби для участи у фільмі.

Сондра Локк, відома тоді як Сандра Локк, була 23-річною штатною співробітницею місцевої телекомпанії в місті Нешвілл, штат Теннессі, коли 28 липня 1967 року проходила прослуховування на роль Мік. Щоб здаватися молодшою, Локк применшила свій вік на шість років, і цієї версії вона дотримувалася до кінця своєї кар'єри."Sondra Locke obituary". The Times. London. December 15, 2018. Although she was soon outed by The Billings Gazette and The Tennessean, it took decades for syndicated outlets to catch on. Actress Bonnie Bedelia, four years Locke's junior, told the Los Angeles Times that "they decided I was too old" to play Mick.

У тогочасних статтях кінопреси повідомлялося, що зарплата Локк становила 15 тисяч доларів, але пізніше вона стверджувала, що розмір її платні був меншим, ніж третина від цієї суми.

На роль коханого Мік, Гаррі режисер Роберт Елліс Міллер обрав Вейна Сміта, на п’ять років молодшого за Локк, хоча у сценарії персонаж описаний як старший за Мік на два роки. Персі Родріґес (доктор Коупленд), який грав батька Сіселі Тайсон, був лише на шість років старший за Тайсон. Хоча Лорінда Барретт грала матір героїні Сондри Локк, насправді вона була лише на 12 з половиною років старша за неї.

Основні зйомки розпочалися 18 вересня 1967 року в Сельмі, штат Алабама], і тривали від шести до восьми тижнів.

Критика Кінокритик Дерек Віннерт віддав фільму чотири зірки, а Рената Адлер з «The New York Times» високо оцінила акторський склад, особливо Алана Аркіна в ролі Сінґера, чию гру вона назвала «надзвичайною, глибокою та ґрунтовною».

Стенлі Кауфманн із «The New Republic» описав кіно як «тьмяне та спотворене».

Ґрегг Дж. Кілдей із «The Harvard Crimson» розкритикував деяких персонажів за те, що вони є «картонними залишками» постатей із роману Маккалерс. Він писав, що Спірос «надто переграний», Блаунт «зведений до п’яного волоцюги (хтось боявся забруднити камеру в політиці)» і що стосунки доктора Коупленда та Порші «схожі на версію «Таємного шторму» у виконанні ‘чорної сили’»."

Нагороди і номінації Оскар Найкраща чоловіча роль (Алан Аркін) — номінаціяКинема арт, Выпуски 5-8 Найкраща жіноча роль другого плану (Сондра Локк) — номінація Золотий глобус Найкращий фільм-драма — номінація Найкраща чоловіча роль у фільмі-драмі (Алан Аркін) — номінація Найкраща жіноча роль другого плану (Сондра Локк) — номінація Найкращий дебют актриси (Сондра Локк) — номінація New York Film Critics Circle Найкраща чоловіча роль (Алан Аркін) — перемога Премія Гільдії сценаристів США Найкращий адаптований сценарій-драма (Томас С. Раян) — номінація

Найкраща операторська робота (Джеймс Ванґ Хоу) — перемога Найкраща жіноча роль другого плану (Сондра Локк) — перемога (2-га премія) Найкращий дебют актриси (Сондра Локк) — номінація Найкраща музика в американських фільмах за 100 років за версією AFI 2005 — номінація

Примітки

Зовнішні посилання

The Heart Is a Lonely Hunter at AllMovie