Едвард Аллейн (Бішопсгейт, 1 вересня 1566 — Лондон, 25 листопада 1626) — англійський театральний актор.
Біографія Едвард Аллейн був одним із найважливіших англійських акторів єлизаветинського театру, засновником Далвічського коледжу та театру «Форчун Плейхаус».
Він працював з найважливішими драматургами того часу, від Крістофера Марлоу до Вільяма Шекспіра, і його майстерність була високо цінувана та високо оцінена всіма його сучасниками, настільки, що королева Англії Єлизавета I особисто благала його повернутися на сцену після виходу на пенсію в 1598 році; він остаточно пішов на пенсію в 1604 році.
22 жовтня 1592 року він одружився з Джоан Вудворд, падчеркою театрального менеджера Філіпа Генслоу, з яким він став партнером і, таким чином, співвласником лондонського театру «Роза». Близько 1600 року він заснував театр «Фортуна Плейхаус», розташований на сучасній вулиці Фортуна в Лондоні, але його закрили в 1642 році.
З 1605 року він став керівником театру «Слуги адмірала». Разом з Генслоу Аллейн поставив 55 п'єс Томаса Деккера, Джорджа Чепмена, Майкла Дрейтона, Томаса Гейвуда та інших у період між 1593 і 1596 роками, всі з яких були записані в «Щоденнику Генслоу». Джоан Вудворд, перша дружина Аллейна, померла 28 червня 1623 року; 3 грудня того ж року Аллейн одружився з Констанс Донн, дочкою поета Джона Донна. Едвард Аллейн помер через три роки і був похований у каплиці заснованого ним Коледжу Божого Дарування в Далвічі.
Аллейн з'являється у фільмі 1998 року «Закоханий Шекспір» за участю Бена Аффлека. Його зображують як пихатого та егоцентричного актора, який погоджується зіграти Меркуціо в «Ромео і Джульєтті» після того, як йому сказали, що п'єса називатиметься «Меркуціо». Пізніше він виправдовує себе, порадивши Шекспіру змінити назву, щоб вона відповідала темі п'єси.
Література Alleyn, Edward. In: Encyclopædia Britannica. 11. Auflage. Band 1: A–Androphagi. London 1910, S. 694 Henslowe-Alleyn Digitisation Project
Примітки