Графиня Катарина Шарлотта Делагарді (, до шлюбу Taube af Odenkat; 5 квітня 1723, Стокгольм, Швеція — 24 березня 1763, там само) — діячка шведського Просвітництва, піонерка вакцинації проти віспи, що припинила полювання на відьом у своїй країні.
Життєпис Народилася 5 квітня 1723 року в Стокгольмі в родині та його дружини Христини Марії Фалькенберг (Kristina Maria Falkenberg); молодша сестра .
Катарина служила головною фрейліною спадкової принцеси Луїзи Ульріки в 1744—1748 роках. 1748 року одружилася з графом . Молодята оселилися в садибі на території Енчепінга.
Сучасники характеризували Катарину Шарлотту як сміливу, розумну, талановиту і вродливу жінку без забобонів, що багато займалася самоосвітою. 1737 року під ім'ям полковника Дольфедера вона очолила клуб молодих людей (Livskvadronen); там познайомилася з Олофом Даліном (ця дружба тривала до кінця життя обох). Була знайома з багатьма провідними діячами Швеції в галузі культури та науки, серед них Карл Лінней та Гедвіга Шарлотта Норденфліхт.
Катарина Шарлотта Делаґарді відома як піонерка вакцинації проти віспи. Її діяльність із поширення вакцинації іноді оцінюють як прорив у боротьбі проти віспи у Швеції. Якщо була насправді першою в шведській аристократії, хто зробила щеплення своїм дітям, то саме Делаґарді стала першою популяризувати щеплення серед селянства. Опір серед селян був великий, але їй вдалося переконати деяких батьків зробити щеплення своїм дітям, що спричинило масову вакцинацію серед селянського населення Швеції.
Другим починанням, яким Катарина Делаґарді запам'яталася в країні, стала її успішна зупинка останнього суду над відьмами у Швеції (). 1757 року в парафії Ол провінції Даларна вибухнула істерія полювання на відьом: більше десятка жінок і чоловіків звинувачували у викраденні дітей та чаклунстві. За наказом губернатора їх було заарештовано й катовано, що спричинило інвалідність на все життя. Делаґарді дізналася про цей процес під час поїздки в Даларну 1758 року, ставши очевидицею судового процесу. Вона втрутилася в нього, звернувшись до парламенту, і зупинила судилище. Також вона подбала про те, щоб жертви процесу отримували компенсацію від держави, оскільки тортури зробили їх нездатними працювати. За цю діяльність Катарину Шарлотту Делаґарді визнано національною героїнею й 1761 року відзначено медаллю з написом: з одного боку — Charlotta Taube, comitissa De la Gardie, з іншого боку — Fulcrum infelicibus, samt nederst: Ob. XII ab injuria servatos cives Ordo R. Equ. 1761.
Померла 24 березня 1763 року у Стокгольмі. Із трьох її дітей вижила лише Ульрика Гедвіга Шарлотта, яка дожила до 19 років. Два сини померли в дитинстві.
Література Österberg, Carin et al. Svenska kvinnor: föregångare, nyskapare. Lund: Signum 1990, ISBN 91-87896-03-6. Alice Lyttkens. Kvinnan börjar vakna. Den svenska kvinnans historia från 1700 till 1840-talet. Bonniers Stockholm 1976.
Примітки
Посилання De la Gardie, Katarina Charlotta Anteckningar om svenska qvinnor — Taube, Catharina Charlotta