Говіркі тварини є поширеним елементом у міфології та народних казках, дитячій літературі, сучасних коміксах і анімаційних фільмах й серіалах. Говіркі тварини часто антропоморфні, тобто мають риси, властиві людині (наприклад, ходять на двох ногах, носять одяг, живуть у будинках). Незалежно від того, чи це реалістичні тварини, чи фантастичні, говіркі тварини виконують різні функції в літературі: від навчання моральних принципів до надання соціального коментаря. Реалістичні говіркі тварини зазвичай зустрічаються у байках, релігійних текстах, творах корінних народів, історіях дорослішання на природі, натуралістичній літературі, автобіографіях тварин, сатиричних творах про тварин, а також у творах із домашніми улюбленцями та приборканими тваринами. Натомість фантастичні та більш антропоморфні тварини здебільшого трапляються в казках, науковій фантастиці та фентезі.

Використання Використання говірких тварин у художніх творах дозволяє авторам поєднувати базові характеристики тварини з людською поведінкою, використовувати метафору та розважати як дітей, так і дорослихFoster, John; Rahn, Suzanne; Whitley, David (2001). "Animals in Fiction". The Cambridge Guide to Children's Books in English. Cambridge, UK: Cambridge University Press: Ed. Victor Watson.. Тварин застосовують для ілюстрації моральних уроків, для викликання захоплення у юних читачів і як інструмент соціального коментаряMathis, Janelle B. "Animal Stories." Continuum Encyclopedia of Children's Literature. Eds. Bernice E. Cullinan and Diane Goetz Person. London, UK: Continuum, 2005. Web.. Говіркі тварини можуть використовуватися у сатиричних або гумористичних цілях, як, наприклад, у випадку з персонажами Жаба й Ропуха, а також для зменшення центральності людського досвідуYou, Chengcheng (June 2021). "The Necessity of an Anthropomorphic Approach to Children's Literature". Children's Literature in Education. 52 (2): 183–199. doi:10.1007/s10583-020-09409-6. S2CID 216435756.. Вони можуть слугувати для створення аналогій чи алегорій; наприклад, у «Хроніках Нарнії» лев Аслан розглядається як алегорія на Христа. Деякі твори з говіркими тваринами ставлять під сумнів межу між людьми та тваринами та виділяють дітей як членів суспільства, що беруть на себе відповідальність за екологічні чи природоохоронні зміни.

Реалістичні та нереалістичні тварини Реалістичні/нереалістичні тварини у текстах зберігають свою природну форму, окрім здатності говорити, іноді виступаючи лише як оповідач для зручності читача. Наприклад, кролики у «Небезпечних мандрах», які, крім здатності обговорювати свої дії, поводяться як звичайні кролики, а також персонажі анімаційних фільмів, таких як «Веселі ніжки» та «Король Лев».

Казки Традиція використання говірких тварин у казках сягає 550 року до нашої ери з грецькими байками Езопа. «Панчатантра», збірка індійських байок про тварин, — ще один ранній приклад. Усі вони використовують говірких тварин з дидактичною метоюHunt, Peter (2004). International companion encyclopedia of children's literature. London: Routledge. . OCLC 57173551.. Пізніші байки, такі як «History of the Robins» Сари Тріммер (1786), використовують говірких тварин, щоб навчати дітей поведінки в суспільстві та підтриманню соціального порядку, а також підкреслюють перевагу людей над тваринами, пояснюючи відповідальність людини за них.

Корінні американці У міфології корінних американців тварини є невіднятною частиною людського життя та частиною родини або спільноти. Межі між людьми та тваринами більш розмиті, а тварини часто виступають наставниками та провідниками. Наприклад, у книзі Луїзи Ердріч «Chickadee» головного героя рятує синиця, яка навчає його знаходити їжу та воду після втечі з викрадення. Інші приклади творів корінних американців із говіркими тваринами включають «How I Became a Ghost», «Keepers of the Earth» та «The Orphan and the Polar Bear».

Історія дорослішання Історії про дорослішання на природі часто включають спілкування людей із тваринами. У франшизах Disney «Книга джунглів» і «Тарзан» Мовґлі, Шанті та Ранджан можуть говорити з тваринами джунглів Індії, а Тарзан разом із Джейн і її батьком розмовляє з горилами та слонами в африканських джунглях. У коміксі «Піренеї» головний герой може спілкуватися з лісовими тваринами Піренеїв, а в мультсеріалах «Вперед, Дієго, вперед!» та «Дора-мандрівниця» Дора і її кузен Дієго можуть говорити з тваринами тропічного лісу. У книзі Торнтона Б. Берджесса «Tommy and the Wishing Stone» (1915) хлопчик Томмі, який живе на фермі, мріє стати мишею, і на деякий час перетворюється на справжню мишу, навчаючись виживати в дикій природі та спілкуючись з іншими мишами людською мовою.

Натуралістичні твори Натуралістичні твори про тварин із темами охорони природи дозволяють молодим читачам сприймати складні проблеми на безпечній дистанції. Наприклад, «Павутиння Шарлотти» знайомить із концепцією смерті, коли Шарлотта помирає, а Вілбур відповідає за її потомство. Такі твори також коментують гуманне поводження з тваринами, права тварин і охорону природи, як у серії «Доктор Дулітл». У сучасну цифрову епоху, коли діти рідко контактують із тваринами у природі, натуралістична література дозволяє відтворювати природну поведінку тварин, як у «Бембі», де реально зображено життєвий цикл оленів.

Автобіографії тварин Автобіографії тварин у художніх творах, наприклад кінь у «Black Beauty», допомагають читачам співпереживати тваринам і ставлять під сумнів межу між людиною та твариною. Інші приклади включають «The Life and Perambulations of a Mouse» (1783), «The Biography of a Spaniel» (1806), «The Adventures of a Donkey» (1815), «The Curious Adventures of a Field Cricket» (1881) та «Thy Servant, a Dog» (1930).

Сатира Сатиричне використання говірких тварин дозволяло авторам публікувати сатиричні коментарі, захищаючи себе від критики. Серед найвідоміших прикладів — «Кентерберійські оповіді» Джеффрі Чосера та «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла.

Сучасна проза У сучасній прозі, як у романах Алексіс Райт «The Swan Book», Коліна МакАдама «A Beautiful Truth», Ерін Гортл «The Octopus and I» та Лаури Джин Маккей «The Animals in That Country», голоси тварин постають поруч із людьми, показуючи, що тварини заслуговують на рівне місце у наративі.

Фантастичні істоти У мистецтві, коміксах та анімації такі персонажі називають говіркими тваринамиKatalin Orban, Ethical Diversions: The Post-Holocaust Narratives of Pynchon, Abish, DeLillo, and Spiegelman, New York, London: Routledge, 2013, p. 55., смішними тваринами або антропоморфними персонажамиM. Keith Booker (ed.), Comics through Time: A History of Icons, Idols, and Ideas, Santa Barbara, California: ABC-CLIO, 2014, p. 177..

Казки Багато казок включають говірких істот, які виявляються перевертнями або привидами. Наприклад, у казках «How Ian Direach got the Blue Falcon» і «Казка про Івана-царевича, жар-пташку та про сірого вовка» героя допомагають лисиця та вовк, а в подібній казці «Золота пташка» говірка лисиця звільняється від закляття й стає братом героїні. Незалежно від того, чи істота перевертень, чи просто має магічну здатність говорити, говіркі істоти є однією з найпоширеніших рис казокStith Thompson, The Folktale, p 55, University of California Press, Berkeley Los Angeles London, 1977.

Наукова фантастика У науковій фантастиці прикладом є вебкомікс «Anima: Age of the Robots», де антропоморфні істоти населяють альтернативний світ, схожий на наш. Інтелектуальні роботи повстають і загрожують цим істотам, що слугує попередженням щодо бездумного прагнення людства до технологічного прогресу.

Іграшки Анімаційні іграшки у художніх творах популярні для зображення людських проблем розвитку та екзистенційних питань. Говіркі іграшки можуть уособлювати людські сумніви щодо того, що означає бути «справжнім», а також відображати боротьбу за владу, коли вони перебувають у руках людей. Часто вони символізують божественне творіння, коли люди оживляють іграшки. Приклади включають персонажів у «Вінні Пух», дерев'яного собаку у «Poor Cecco», Шкіряного Коня та Велюрового Кролика у «The Velveteen Rabbit», а також Слінкі-Дога та іграшкового Тиранозавра Рекса в «Історії іграшок».

Фентезі Антропоморфізація тварин поширена у жанрі фентезі. Наприклад, у «Країні Оз» Л. Френка Баума розмовляють Кривий Лев і Голодний Тигр, курка Білліна отримує здатність говорити після шторму, а Тото, як пояснюється у ретконі, завжди мав цю здатність. У «Хроніках Нарнії» К. С. Льюїса світ Нарнії править говіркий лев Аслан, а багато дрібних персонажів — говіркі лісові тварини, які взаємодіють із людьми та дітьми-героями книг. Популярність говірких тварин у західному фентезі змінювалася з часом, із новою хвилею історій про тварин у 1970-х, а пізніше вони стали менш поширеними. У франшизі «Сейлор Мун» головна героїня Усаґі Цукіно та її друзі відкривають свої сили завдяки говірким котам Луні та Артемісу, які також виконують роль наставників. У франшизі Pokémon Мяут з Команди Рокет вважається унікальним покемоном, оскільки він розуміє та використовує людську мову, виконуючи роль перекладача для інших покемонів, які зазвичай можуть лише вимовляти власні імена.

Американські комікси Смішні комікси про тварин мають неживих головних героїв, які проявляють антропоморфні риси з гумористичною метою. Термін «funny animals» (смішні тварини) використовується щонайменше з початку 1870-х років; один американський книгар описував книгу під назвою «Милі малюнки та милі рими», де були зображені антропоморфні тварини. Автори книги «Animal Comics; Multispecies Storyworlds in Graphic Narratives» (2017) назвали цей стиль «поширеним» у коміксах першої половини XX століття.

Ніколас Лабарр в «Understanding Genres in Comics» (2020) зазначав, що видавництво Fawcett Publications започаткувало цей стиль, коли в грудні 1942 року почало видавати серію «Funny Animals», тоді як перші спеціалізовані комікси про смішних тварин, ймовірно, базувалися на Діснеї та Warner, наприклад серія «Four Color» від Dell Comics, яка розпочалася з Дональда Дака.

Див. також

Антропоморфізм Фурі Говіркі тварини

Примітки

Посилання