Жорж Карпентьє (; 12 січня 1894, Льєвен — 27 жовтня 1975, Париж) — перший французький професійний боксер, який став чемпіоном світу. Він залишається одним із найвидатніших французьких боксерів, поряд із Марселем Серданом.
Будучи багаторазовим чемпіоном Франції, він став чемпіоном Європи у важкій вазі ще до Першої світової війни. Ставши сержантом ВПС під час Першої світової війни, він був поранений, перш ніж повернутися до цивільного життя. Потім він відкрив для себе регбі-юніон, де грав на позиції вінгера.
Після повернення на ринг у 1919 році «великий Жорж» увійшов в історію французького спорту. Його перемога нокаутом над американцем Баттлінгом Левінскі в Джерсі-Сіті, США, дозволила йому здобути титул чемпіона світу, але поразка від Джека Демпсі наступного року ознаменувала занепад його виняткової кар'єри. Незважаючи на це, він залишався одним з найпопулярніших боксерів світу.
Біографія
Ранні роки Жорж Бенуа Карпентьє народився 12 січня 1894 року у Льєвені. Він був сином Бенуа Карпантьє, шахтаря, та Желіни Лепо.. Наймолодший з п'яти дітей, він виріс у шахтарському містечку в Лансі. Сім'я жила скромно, тому у дуже ранньому віці Жорж став розсильним у нотаріуса100 familles du Pas-de-Calais 1790—2000, cité dans la bibliographie.. За легендою, його помітив Франсуа Декам, вчитель гімнастики, у 1904 році, коли він бився з хлопчиком свого віку на сільському ярмарку або на шкільному подвір'ї.. Тренер, який також був президентом гімнастичного клубу в Лансі, помітив його спритність і запросив його до свого спортзалу. Юнак дуже рано розвинув смак до фізичних вправ і часто відвідував спортзал професора Декампа. Там він демонстрував акробатичні навички, але найбільше досяг прогресу в боксі. Декамп, який залишався його тренером, радником і другом протягом усієї боксерської кар'єри, попросив дозволу наглядати за ним цілий день. Жорж звільнився з роботи і через кілька місяців довів, що готовий до змагань.
Боксерська кар'єра
Початки (1907—1911)
Молодий Карпентьє мав надзвичайний боксерський талант, настільки, що його тренер швидко припинив його спаринги з іншими юнакамиPhilippe Ramet, «Georges Carpentier», dans Cent ans de vie dans la région, Tome 1: 1900—1914, éditions La Voix du Nord, 1998, pages 30-31... Талановитий юнак розпочав свою боксерську кар'єру, практикуючи французький бокс. Він тренувався з дорослими та перемагав їх. 4 грудня 1906 року він провів свій перший офіційний матч у дванадцять років проти капрала Леграна, незважаючи на різницю у вазі між ним (35 проти 71 кілограма). У 1907 році, у віці тринадцяти років, він став чемпіоном Франції серед юніорів у цій дисциплініRégent Bolduc, «La Savate, un sport dans l'histoire», ID magazine, № 10, ..4 грудня 1908 року Жорж став чемпіоном світу з французького боксу.
Бачачи потенціал свого учня та зростання популярності англійського боксу, Декамп переконав свого учня та його батьків зайнятися цим видом спорту наступного року. року Карпентьє провів свій перший боксерський поєдинок у кафе «Де Парі» в Мезон-Лаффіт проти жокея Еда Салмона. Він був оголошений переможцем після дискваліфікації суперника за дещо низький аперкот і отримав грошовий приз у розмірі 150 франків. Преса відгукувалася про молодого чоловіка у захоплених відгуках. Під час матчу-реваншу наприкінці місяця, починаючи з тринадцятого раунду, Карпентьє кілька разів був відправлений у нокдаун, перш ніж його секундант зупинив у вісімнадцятому раунді.
У п'ятнадцять років, щоб відточивши роботу ніг та техніку, Декамп запросив до Ланса для тренувань Діксі Кіда, чемпіона світу у легкій вазіSylvain Ville, cité dans la bibliographie.. Карпентьє почав нарощувати м'язи, щоб витримувати удари суперника в тривалих боях. Підліток бився регулярно, поєдинки відбувалися щотижня. Реклама, опублікована в регіональній щоденній газеті L'Écho du Nord від 14 березня 1909 року, пропонує будь-якому регіональному боксеру вагою до 52 кілограма шанс зустрітися з ним в англійському або французькому боксі. Після того, він програв Жоржу Глорії, Карпентьє здобув низку перемог у своєму регіоні проти Ашальма, Шево, Огюста Релінгера та Еміля Ветінка.15 жовтня 1909 року Карпентьє боровся за титул чемпіона Франції у найлегшій вазі проти Поля Тіль у п'ятнадцятираундовому двохвилинному поєдинку. Спритність, гнучкість та вміння ухилятися молодого Жоржа дозволили йому протистояти силі суперника та забезпечити нічию. Матч-реванш через два місяці був одностороннім, і Карпентьє переконливо переміг, відправивши суперника в нокдаун у сьомому раунді ударом хука в підборіддя.
Новоспечений чемпіон Франції здійснив серію нокаутів проти Луї Ашілле в Льєвені, Юбера Баелена в Ліллі та Фернана Кюні на пляжі в Кабурі.. Фізично трансформований та мускулистий, французький спортсмен продовжив свою переможну серію, послідовно перемагаючи британських боксерів Персі Вілсона, Джима Кемпбелла, Джорджа Рендалла та Джека Деніелса. Його прогрес зупинив лише Анрі П'є в січні 1911 року. Втім надалі успіх продовжився у боях проти Янга Ніппера, бельгійця Гаррі Стассенса, Анрі Маршана, Джека Мікінса та знову Анрі Маршана. У травні 1911 року боксер провів свій сорок четвертий бій, в якому домінував над американцем Френком Лофрі та отримав грошовий приз у тисячу франків. Після цього він позиціонував себе як претендент на титул чемпіона Франції.
Чемпіон Франції та Європи (1911—1913)
15 червня 1911 року Жорж Карпентьє став чемпіоном Франції у напівсередній вазі у віці лише сімнадцяти років, перемігши у шістнадцятому раунді чинного чемпіона Робера Есташа.. Новоспечений чемпіон Франції мав довести свою спроможність проти британських бійців, щоб мати змогу кинути виклик Янгу Джозефу за титул чемпіона Європи.. Уродженець Льєвена підтвердив свій статус через два тижні, вразивши на гала-вечорі Національного спортивного клубу у бою проти британця Джека Голдсвейна, якого він нокаутував у четвертому раунді.. 14 серпня 1911 року молодий боксер, ослаблений хворобою, ледве переміг британця Артура Еверндена за очками в Кабурі, але тиждень потому програв Діксі Кіду в Трувіль-сюр-Мер...
Кінець 1911 року ознаменувався поїздкою за межі континенту, до Великої Британії. Француз вже мав репутацію завдяки британським бійцям, яких він переміг у столиці Франції, але британці хотіли побачити його на власні очі. Спочатку зустрівшись із Сідом Бернсом, Карпентьє кілька разів відправляв його у нокдаун і переміг за очками. 23 жовтня 1911 року він зустрівся з чемпіоном Англії Янгом Джозефсом у Лондоні за титул чемпіона Європи у напівсередній вазі. Для цього бою Карпентьє довелося значно схуднути, оскільки він вважав свого суперника найсерйознішим конкурентом на той час. Після того, як француз тричі відправив суперника в нокдаун у десятому раунді, протилежний кут визнав поразку та зупинив бій.
13 грудня 1911 року Карпентьє зустрівся з Гаррі Льюїсом, дуже талановитим і досвідченим американським боксером і колишнім чемпіоном світу. У двадцятираундовому бою француз переміг за рішенням суддів, контролюючи кінець бою проти суперника, втомленого численними обмінами ударами протягом попередніх раундів.. Цей бій також приніс Жоржу 12,5 тис. франків.
29 лютого 1912 року Карпентьє здобув титул чемпіона Європи в середній вазі у Монте-Карло.., перемігши у другому раунді британця Джима Саллівана, який був нокаутований спочатку правим ударом у підборіддя а потім лівим аперкотом. Через місяць він захистив свій титул, перемігши американського боксера Джорджа Гюнтера..
22 травня Карпентьє зустрівся з американцем Віллі Льюїсом. У восьмому раунді француз був відправлений у нокдаун, але піднявся і в підсумку він все ж переміг за очками. Боксер насолоджувався національною славою та значними на той час призовими, що дозволило йому купити будинок для батьків, машину для власного комфорту та все ще зберегти трохи більше ста тисяч франків..
У червні 1912 року французький чемпіон зустрівся з найкращими боксерами середньої ваги. Він програв Френку Клаусу через дискваліфікацію після того, як його тренер вийшов на ринг, щоб поскаржитися на удар нижче пояса в передостанньому раунді 20-раундового бою.. Його наступний бій, останній у 1912 році, завершився ще однією поразкою. Зустрівшись з американцем Біллі Папке, Карпентьє зазнав поразки на початку вісімнадцятого раунду після того, як у попередньому раунді отримав серйозний поріз над правим оком... Через брак сили та невпевненість у середній вазі, молодий чоловік взяв кілька тижнів перерви після цих двох серйозних невдач. Боксер повернувся на ринг8 січня 1913 року зустрівшись із популярним французьким боксером Марселем Моро, над яким він явно домінував, завершивши бій у восьми раундах.
1 червня 1913 року Карпентьє здобув титул чемпіона у важкій вазі, а у грудні захистив титул чемпіона Європи у важкій вазі, нокаутувавши британця Бомбардьє Веллса за сімдесят секунд...
У березні 1914 року Карпентьє провів бій проти Джо Жаннетта, який важив на п'ять-шість кілограмів важче, програвши у 15 раунді.. У червні 1914 року його було призначено директором боїв за звання чемпіона світу між Джеком Джонсоном та Френком Мораном.. 16 липня 1914 року у Лондоні його перемога над Ганботом Смітом дозволила йому здобути титул чемпіона світу у важкій вазі серед білих, титул, встановлений для обмеження Джека Джонсона, темношкірого боксера, якому дозволялося битися лише у змаганнях серед кольорових. До 20 років він провів 73 матчі, здобувши 67 перемог, і був дуже популярним. У 1913 році йому були присвячені фільм і книга під назвою «Роман Карпентьє».. Він також став французьким боксером, який отримував найвищі гонорари до Першої світової війни.
Перша світова війна (1914—1918) Під час Першої світової війни Жоржа Карпентьє мобілізували 5 серпня 1914 року і він почав служити у військово-повітряних силах. На початку війни його було призначено водієм до аеронавігаційного центру Сен-Сір. На початку 1915 року німці поширили неправдиві повідомлення про його смерть, а потім інтернування до Німеччини як полоненого.. Як пілот-студент, він продовжив навчання на авіабазі Авор. Він відзначився, літаючи в тумані та дощі над ворожими лініями, за що президент Раймон Пуанкаре вручив йому Військовий хрест. Наступного місяця він відзначився під час відбиття форту Дуомон і був нагороджений Військовою медаллю. Будучи пілотом ескадрильї F-8, його високі навички та мужність були відзначені цією нагородою, що було виправдано польотом над лініями фронту на дуже низькій висоті протягом майже чотирьох годин..
Він отримав поранення через 18 місяців, коли під час розвідувальної місії через відмову двигуна Карпентьє розбився у лісі.. Його помітив інший льотчик, який і врятував Жоржа. Після одужання він був призначений інструктором у школі Жуанвіль, де залишався до перемир'я 1918 року.. Займаючись іншими видами спорту, Карпентьє демонстрував свої спортивні здібності в бігу та стрибках у висоту.. Він грав у регбі як вінгер і навіть брав участь у чемпіонаті Франції 1918/19 років у складі паризької команди СКУФ (). В кінці сезону він повернувся до боксу та завершив свою кар'єру в регбі., але не залишив свого сліду в клубі, оскільки школа регбі тепер носить його ім'я.
Триразовий чемпіон Європи (1919—1920) У липні 1919 року Жорж Карпентьє повернувся на ринг у бою проти британського чемпіона у напівважкій вазі Діка Сміта, з яким він мав битися ще до початку війни.. Бій, запланований на двадцять трихвилинних раундів, з нетерпінням очікувався як повернення французького чемпіона після п'яти років перерви.. Карпентьє переміг нокаутом у восьмому раунді...
Наприкінці вересня французький боксер домінував у двох раундах у Сан-Себастьяні над своїм співвітчизником Жаном Круазілєм, військовим чемпіоном Франції (після того, як бій неодноразово переносили через негоду) перед королем Іспанії Альфонсо ХІІІ...
4 грудня 1919 року у Лондоні Жорж Карпентьє переміг британця у першому раунді завдяки лівому хуку у підборіддя та зберіг титул чемпіона Європи у важкій вазі..