Бої на чехословацькому кордоні — серія збройних зіткнень, що відбувалися в період розчленування та подальшої ліквідації Чехословаччини (вересень 1938 — березень 1939), коли сусідні держави (Польща, Угорщина, Третій Рейх) користувалися внутрішньою кризою Чехословаччини для анексії територій. Незважаючи на те, що країна офіційно не вступила у повномасштабну війну, її кордони стали ареною інтенсивних локальних боїв з німецькими, польськими та угорськими силами.
Опис Бої на чехословацькому кордоні спалахнули 12 вересня 1938 року під час повстання судетських німців коли Судетсько-німецький фрайкор (SFK) за підтримки Третього Рейху нападав на чехословацькі прикордонні застави, поліцейські ділянки та державні установи. Чехословацькі війська жорстко придушували повстання сепаратистів, однак після Мюнхенської угоди Чехословаччина змушена була передати Судетську область Німеччині без прямого масштабного військового протистояння.
Одночасно з німецьким тиском, Польща висунула ультиматум і ввела війська в Тешинську Сілезію, а в листопаді 1938 року на кордоні з Підкарпатською Руссю польські спецслужби проводили диверсійну операцію «Лом», спрямовану на дестабілізацію регіону. Одночасно Польща заявила про теріторіальні претензії на північні кордони Словаччини в районах Спіша та Орави, де в 20-их числах листопада відбулися локальні перестрілки між польскими та чехословацькими військовими. 30 листопада було підписано делімітаційний протокол, відповідно до якого Словаччина втратила територію площею в 226 км².
З початку жовтня 1938 до гібридної війни проти Чехословаччини підключилася і Угорщина, організувавши диверсійні групи («Собот чепоток», «Рондьош гарда»), що атакували прикордонників. Перший Віденський арбітраж змушує Чехословаччину віддати Угорщині південні райони Словаччини та Закарпаття (включаючи Ужгород та Мукачеве). Протистояння фактично закінчилося до 21 березня 1939 року, коли останній загін чехословацької армії, який захищав Великий Бичків, залишив територію анексованої Угорщиною Карпатської України.
В обороні кордонів брала участь і українська парамілітарна організація "Карпатська Січ", в якій окрім місцевих жителів, значна частина бійців були членами ОУН. Серед них був, зокрема, майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич. До середини лютого 1939 року загони «Карпатської Січі» взяли участь у 22 боях з диверсантами взяли в полон 24 офіцери, 62 унтерофіцери та понад 200 рядових диверсантів (переважно угорців)О. Пагіря. Карпатська Січ: військове формування Карпатської України: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — с. 71-72. Карпатська Січ мала й непорозуміння із гарнізоном чехословацького війська під командуванням міністра внутрішніх справ автономії, генерала Льва Прхали. Виникали сутички за зброю, які кульмінували в Хусті у ніч з 13 на 14 березня після початку вторгнення Угорщини до Підкарпатської Русі, а після остаточної окупації Чехословаччини КС стала армією Карпатської України. Карпатська січ жорстко чинила опір угорській армії, але сили були категорично нерівні. За 4 дні армія Карпатської України була розгромлена. Окремі перестрілки з угорцями тривали до 23 березня, а партизанська боротьба окремих груп січовиків у важкодоступних гірських районах Карпат тривала аж до середини вересня 1939 рокуО. Пагіря. Карпатська Січ: військове формування Карпатської України: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — с. 144-145.
Хронологія 21-24 вересня 1938 — бойовики Судетсько-німецького фрайкору місто Шлукнов. Чехословацька армія тимчасово зберегла контроль над містомHistorie Šluknova. 30 вересня 1938 — бойовики Судетсько-німецького фрайкору місто Чеський Крумлов до офіційної дати евакуації чехословацьких військ, встановленої Мюнхенською угодою. У той час, як офіційна Прага була змушена прийняти умови капітуляції, у Чеському Крумлові чехословацькі підрозділи відмовилися здавати місто без бою і до 2 жовтня відбивали атакиČeský Krumlov 1.–2. 10. 1938. 5 жовтня 1938 — на територію півдня Словаччини в складі 450 чоловік. Однак підрозділи чехословацької прикордонної охорони та армії розбили її біля села Єсенське. 6-11 жовтня 1938 — на територію Берегівщини Угорщина відправила великий диверсійний загін чисельністю в понад 500 бійців. Група була вистежена прикордонниками і оточена в лісі біля села Шаланки, більшість диверсантів було захоплено в полонО. Пагіря. Карпатська Січ: військове формування Карпатської України: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — с. 72. 6-7 жовтня 1938 — угорська ДРГ під командуванням старшого лейтенанта Яноша Раца намагалися захопити стратегічний міст Марії Валерії в місті Штурово. Бій завершився повною перемогою чехословацьких військ, які захищали кордон. 10 жовтня 1938 — угорська ДРГ вчинила напад на залізничну станцію Боржава на Підкарпатській Русі, був убитий провідник поїзда Ярослав Гошек Шляхом Жовтня: Збірник документів. – Т. 5. – Ужгород, 1967. – С. 30-34.. 13-14 жовтня — угорська ДРГ на залізничну станцію Прибенік. Під час штурму станції диверсанти вбили наглядача чехословацької Фінансової варти Адольфа Комінека. 22-23 жовтня — польська ДРГ під командуванням майора Анкерштайна підірвала міст між Нижніми Воротами та УклиномОперація «Лом» 1938 року. Державний тероризм Польщі на Закарпатті. Олександр Гаврош. 25 жовтня 1938 — угорські ВПС Letov Š-328 поблизу села Сокольце. Один із членів екіпажу загинув. 26 жовтня 1938 — під час нападу польського диверсійного відділу на шосе Керецьки-Довге на Іршавщині вбили 4 чехословацьких жандармів і 3 вояків "української народної гвардії"Samus P., Badziak K., Matwiejew G. Akcja "Lom": Polskie dzialanai dywersyjne na Rusa Zakarpackiej w swietle dokumtntow Oddzialu II Sztabu Glownego WP. – Warszawa, 1998. – S. 109.. 27-28 жовтня 1938 — польські диверсанти здійснили спробу висадити у повітря міст біля Жорнави, а наступного дня атакували міст через річку Ріка поблизу Вучкового на трасі, що сполучала окружний центр Волове із Хустом. Там диверсанти вбили двох лісників і чеського жандарма Томаша Калчика. У полон до чехів потрапило три диверсантиKasparek J. Przepust karpacki: tajna akcja polskiego wywiadu. – Warszawa, Wydawnictwo Czasopism i Książek Technicznych, 1992. - S. 80-81, 101.. 31 жовтня 1938 — спроба бойовиків Судетсько-німецького фрайкору силою Моравська-Храстова, яке, згідно з новими кордонами, мало залишитися за Чехословаччиною. Чехи зберегли контроль над містом. 21-22 листопада 1938 — польська ДРГ (170 бійців) організувала дві атаки на села Присліп (110 бойовиків) та Торунь (60 бойовиків). Польська сторона сподівалася, що акція відбудеться паралельно з початком вторгнення угорських військ у Карпатську Україну, яке планувалося на 20 листопада 1938 року. Однак через тиск Німеччини та Італії угорська інвазія була відкладена на пізніший часDąbrowski D. Rzeczpospolita Polska wobec kwestii Rusi Zakarpackiej (Podkarpackiej). 1938–1939. – Toruń, 2007. – S. 204-205. 25 листопада 1938 — польська армія силами оперативної групи "Сілезія" вторгається в Словаччину і після до вечора захоплює місто Чадця. 27 листопада 1938 року — поблизу села Ждяр сталося зіткнення між чехословацькими та польськими військами — у перестрілці загинув польский майор , ще один капрал отримав тяжке пораненняJędrzej Korbal. Niech płk Dworak szykuje ludzi. „Technika Wojskowa Historia”. Nr specjalny 2(74)/2024, s. 43, 46-47, 2024. Magnum X.. 19 грудня 1938 — угорські диверсанти з «Рондьош гарда» Сланець, убивши одного чехословацького прикордонника і кількох поранивши. 6 січня 1939 — Росвигівський бій. 14-15 березня 1939 — німецька армія остаточно окупувала Чехословаччину майже без опору з боку чехословацької армії. Винятком є лише бій за Чаянкові казарми роти капітана Карела Павлика у місті Фрідек-МістекČajánkovy kasárna — symbol národního odporu. 23 березня 1939 — Угорщина, прагнучи розширити територію, вторглася в Словаччину зі сходу, окупувавши деякі території в околицях Собранців та Великого Березного.
Втрати Загальні втрати сторін за весь період цього локального протистояння сягнули понад 300–400 осіб убитими.
За словами чеського історика Павла Шрамека, у період з вересня 1938 року до березня 1939 року чехословацькі збройні сили в боях із загарбниками втратили загалом 171 військовослужбовця, а ще сотні отримали поранення. Це число слід вважати орієнтовним, оскільки воно не включає, наприклад, нещасні випадки під час виконання службових обов'язків чи самогубства через незгоду з виведенням військ із прикордонних районів, а також інших жертв конфлікту (наприклад, тих же Карпатських січовиків). Інакше загальна кількість загиблих оборонців перевищила б 200 осібŠRÁMEK, Pavel. Ve stínu Mnichova. Praha: Mladá fronta, 2008. 160 s. ISBN 978-80-204-1848-7..
Судетсько-німецький фрайкор під час вересневого повстання зазнав втрат від 50 до 100 людей вбитими. Кількість поранених становить близько 150–200 осібСожженое здание таможни в чехословацком поселке Гнанице.
За даними словацького історика Павла Мічіаніка з жовтня 1938 до березня 1939 року в одній лише Карпатській Україні було зафіксовано 22 напади угорських диверсантів. У боях із чехословацькою армією та «Карпатською Січчю» угорці втратили близько 50 осібMičianik P. Mad’arské teroristické útoky na Podkarpatskú Rus... S. 87.. Інший словацький історик Міхал Шипеки стверджує, що у період з 1 листопада 1938 року по 12 січня 1939 року на території Словаччини було зафіксовано 22 прикордонні сутички між угорською та чехословацькою арміями, однак не називає точну кількість жертв цих сутичокMichal Šipeky. „Malá vojna“ a účasť slovenského letectva v nej 3. časť.
Джерела Mobilisace 1938 Československo proti třetí říši očima dobových svědků Mobilizace v roce 1938 Boje o československé hranice v roce 1938 Padlí obránci z bojů o čsl. pohraničí 1938—1939 «Dobře utajovaná pohraniční válka» Mobilizace v roce 1939 Boje o československé hranice v roce 1939
Примітки