«Іляна Сімзяна» або «Іляна Синзіяна» (також перекладається як «Принцеса, яка хотіла стати принцом» або «Іляна із золотими кучерями» та «Гелена Голденгарланд») — румунська казка, зібрана та записана Петре Іспіреску між 1872 та 1886 роками. Вона розповідає історію безіменної молодшої дочки імператора, яка перевдягається чоловіком, іде служити іншому імператорові та рятує титульну принцесу Іляну. Пізніше головна героїня вирушає на пошуки Святої Води та потрапляє під прокляття черниці, яке змушує її перетворитися на чоловіка, Фет-Фрумоса, образ прекрасного принца. Потім у щасливому кінці казки Фет-Фрумос одружується з Ілеаною.
Сюжет
У казці розповідається про імператора, який мав трьох дочок і дуже сумував через те, що не мав сина. Старша донька прийшла до батька й запитала, що його гнітить, запевнивши, що готова піти на службу до іншого володаря як солдат, аби лише розрадити його. Тоді імператор звів мідний міст і, перетворившись на вовка, став там на чатах. Старша донька злякалася звіра й повернулася до палацу. Те саме сталося і з середньою донькою, яка теж не встояла перед перевертнем.
Наймолодша донька вирушає в дорогу на старому батьковому коні й перемагає імператора на трьох мостах: спершу, коли той з'являється в подобі вовка, потім — лева, і наостанок — дванадцятиголового змія. Зрештою дівчина прибуває до двору «великого й могутнього імператора», і той наказує їй визволити Іляну Сімзяну — свою доньку, яку викрав велетень.
Наймолодша донька визволяє її, і тоді імператор просить дівчину повернути його зачарований табун кобил — вона блискуче справляється і з цим небезпечним завданням. Згодом сама Іляна Сімзяна просить доньку імператора принести святу воду, що зберігається у невеликій церкві над річкою Йорданом під наглядом черниць, які не знають сну ні вдень, ні вночі. Дівчині вдається і це, проте чернець, який опікується церквою, звертається з молитвою до Бога: він просить, щоб Господь перетворив злодія на жінку, якщо той є чоловіком, і навпаки. Так стає прекрасним принцом на ім’я Фет-Фрумос. Тепер уже в образі принца він одружується з Іляною Сімзяною, і живуть вони довго та щасливо.
Аналіз
Тип казки У системі класифікації народних казок Аарне-Томпсона-Утера ця історія та її варіанти зараховуються до типу казок 514, «Зміна статі».Aarne, Antti; Thompson, Stith. The types of the folktale: a classification and bibliography. Folklore Fellows Communications FFC no. 184. Helsinki: Academia Scientiarum Fennica, 1961. p. 182. Вчені часто інтерпретують їх як історії про трансгендерну ідентичність та гендерний перехід.
Райнер Везе у статті в Enzyklopädie des Märchens визнав, що цей тип оповіді демонструє велику різноманітність мотивів та наративних послідовностей, але вони зосереджені навколо спільного ядра: перетворення жінки на чоловіка.Wehse, Rainer. «Frau in Männerkleidung (AaTh 514, 880, 881, 884, 884 A u.a.)». In: Enzyklopädie des Märchens. Band 5: Fortuna — Gott ist auferstanden. Rudolf Wilhelm Brednich; Hermann Bausinger; Wolfgang Brückner; Lutz Röhrich; Rudolf Schenda. De Gruyter, 1987. pp. 168—169. . Аналогічно, Стіт Томпсон стверджував, що оповіді, індексовані як цей тип, мають велику різноманітність.
У зв'язку з цим, як зазначає Річард Мак-Гілліврей Докінз, більш загальна канва цієї історії така: король має трьох дочок, і третя з них — найвідважніша. Вона перевдягається чоловіком і йде до війська замість свого батька. Дівчина демонструє неабияку хоробрість і зрештою одружується з принцесою. Згодом хтось намагається викрити справжню стать героїні, аж поки її не відправляють на небезпечне завдання, де вона перетворюється на чоловіка через прокляття магічної істоти.Dawkins, Richard McGillivray. Modern Greek folktales. Oxford: Clarendon Press. 1953. p. 299.Ashliman, D. L. A Guide to Folktales in the English Language: Based on the Aarne-Thompson Classification System. Bibliographies and Indexes in World Literature, vol. 11. Westport, Connecticut: Greenwood Press, 1987. p. 112. .
Варіанти
Поширення За дослідженнями середини ХХ століття, цей тип казки зустрічається в Європі, і більшість його варіантів з'являються (у порядку спадання) у Фінляндії (17 казок), Туреччині (13 казок), Ірландії та Литві (10 казок), Данії (9 казок), Греції та Польщі (6 казок), Румунії (4 казки).Pino Saavedra, Yolando. Folktales of Chile. University of Chicago Press, 1967. p. 262. Варіанти також «спорадично» збиралися в Азії (Індонезія та Малайзія), в іберійській традиції (Іспанія, Португалія) та її колишніх колоніях (Острови Кабо-Верде, Мексика та Чилі).Pino Saavedra, Yolando. Folktales of Chile. University of Chicago Press, 1967. pp. 262—263.Pino Saavedra, Yolando. Cuentos folklóricos de Chile. Tomo II. Santiago, Chile: Editorial Universitaria. 1961. pp. 404—405.
Європа
Румунія Варіант цієї історії під назвою «Дівчинка, яка прикидалася хлопчиком» був опублікований у 1901 році в «Фіолетовій книзі казок» Ендрю Ленга. Це був англійський переклад оповідки зі збірки 1894 року «Сім румунських казок» (Sept Contes Roumains), виданої під редакцією Жюля Брюна та Лео Башлена.«Jouvencelle-Jouvenceau». In: Brun, Jules & Bachelin, Leo. Sept Contes Roumains. Librairie de Firmin-Didot. 1894. pp. 286—339.
У версії, зібраній Пауліною Шуллерус із Гарбахталя під назвою Das tapfere Königstöchter («Відважна королівна»), Червоний імператор — тепер уже кволий 99-річний старець — отримує листа від свого друга, Зеленого імператора, який закликає його на війну. Червоний імператор бідкається через відсутність спадкоємців чоловічої статі, але три його доньки зголосилися піти замість нього. Старші доньки перевдягаються в чоловічий одяг і намагаються перейти міст, проте вовк із залізними зубами лякає їх, і вони повертаються до свого королівства. Третя донька, перевдягнувшись у чоловіче вбрання, вирушає в дорогу верхи на коні й уникає сутички з вовком. За кілька миль вона знаходить на землі золоте свиняче ребро, але кінь застерігає її не чіпати знахідку. Коли вона прибуває до місця призначення, король бачить це ребро й наказує лицарю знайти його власника. Згодом героїня має відшукати золотоволосу діву та Меч Божий. Під час виконання третього завдання дівчина-лицар викрадає меч, і тоді сам Господь разом зі святим Петром проголошують, що вона має стати чоловіком, оскільки вона вже й так носить чоловічий одяг.Schullerus, Pauline. Rumänische Volksmärchen aus dem mittleren Harbachtal. Bukarest: Kriterion, 1977. pp. 409—416.
Молдова Письменник і фольклорист Грігоре Ботезату опублікував молдавську казку під назвою «Принц Теодор і чарівний олень». У цій історії король і королева мають доньку на ім'я Теодора. Коли дівчина підростає, король збирається видати її заміж за достойного нареченого, але ніяк не може знайти свій перстень. Він зажурено схиляє голову, бо якби мав сина, той вирушив би на той світ і забрав королівську печатку у свого діда. Теодора зголошується вирушити в дорогу за дідусевим перснем: вона вдягається чоловіком і пускається в мандри. Дівчина прямує на північ, у глибокий темний ліс, де бачить дракона, що ось-ось поглине білого оленя. Кожна із тварин благає Теодору про допомогу; вона обирає оленя і вбиває дракона. Згодом білий олень допомагає їй у низці випробувань (сюжетний тип ATU 550 «Птах, кінь і принцеса»). Щоб визволити дідусів перстень у Лихого — Короля Темряви, вона мусить здобути білого коня Кудалбула, що належить Червоному королю. Аби отримати коня, вона має знайти наречену для Червоного короля — дівчину на ім'я Леонора Золотоволоса, яка живе за тридев'ять земель, за сорок чотирма морями, схована всередині лісового горіха в замку під охороною відьом. Викравши горіх у відьом, Теодора отримує від них прокляття — вона перетворюється на чоловіка, Теодора. Наприкінці казки Теодор здобуває коня, дідусів перстень і одружується з Леонорою Золотоволосою.Botezatu, Grigore. Moldavian Folk-Tales. Kishinev: Literatura Artistika, 1986. pp. 188—199.
Північна Македонія У македонській версії, зібраній в Охриді болгарським фольклористом Кузманом Шапкаревим під назвою «Дівчина, що видавала себе за юнака» (Девойка, престорена на юнак), король палко жадає спадкоємця, проте королева народжує лише дівчаток. Аби втихомирити чоловіка, вона перевдягає наймолодшу доньку хлопцем. Батьки одружують «сина» з принцесою — донькою імператора. Під час медового місяця перевдягнена дівчина кладе між собою та дружиною меч. Імператор запрошує зятя взяти участь у змаганнях: перестрибнути через рів та приборкати дикого кабана. Вражений здібностями юнака, імператор відправляє його за магічною водою та гарбузом, що висить на ланцюгу між небом і землею. За допомогою коня, який розмовляє, герой здобуває ці предмети й чарівним чином перетворюється на чоловіка.Shapkarev, Kuzman. Сборник от български народни умотворения [The Bulgarian Folklore Collection]. Vol. VIII: Български прикаски и вѣрования съ прибавление на нѣколко Македоновлашки и Албански [Bulgarian folktales and beliefs with some Macedo-Romanian and Albanian]. 1892. pp. 147—149.
Албанія Французький учений Огюст Дозон включив албанську казку до своєї книги Manual de la langue Chkipe,Dozon, Auguste. Manuel de la langue chkipe ou albanaise: grammaire, vocabulaire, chrestomathie. Paris, Ernest Leroux, 1878. pp. 71-75. переклавши її французькою як La fille changée en garçon («Дівчина, яка стала хлопцем»).Dozon, Auguste. Contes Albanais. Paris: Leroux. 1881. pp. 109—120. Албанолог Роберт Елсі переклав цю історію англійською під назвою The Girl who Became a Boy.
У цій казці короля, що має трьох доньок, закликають на війну. Кожна з принцес запитує про причину його занепокоєння, і він розповідає їм про бойові дії. Дві старші доньки просять видати їх заміж, але наймолодша вирішує вдягнути чоловіче вбрання і вирушити на битву. Вона прибуває до іншого королівства, де рятує королівського сина від небезпечної кульшедри (міфічної істоти), і як нагороду просить коня.
Згодом вона їде до третього королівства, де король влаштував випробування для наречених: той, хто перестрибне через рів і дістане золоте яблуко, одружиться з принцесою. Дівчина, все ще видаючи себе за юнака, верхи на коні перестрибує рів, хапає яблуко й побирається з принцесою. Однак у першу шлюбну ніч нічого не стається, оскільки обоє є дівчатами, і принцеса скаржиться про це батькові.
Король та придворні вирішують позбутися «нього»: спершу відправляють віднести їжу лісорубам у ліс, де живе кульшедра; потім — на розтерзання дикій кобилі (яка є матір'ю «його» коня); і нарешті — до церкви, повної змій, щоб зібрати несплачені податки. За допомогою свого вірного коня «хлопець» долає всі три випробування й уникає небезпеки. Після третього завдання змії проклинають свого збирача податків: якщо це хлопець — нехай стане дівчиною, а якщо дівчина — нехай стане хлопцем. Героїня розуміє, що справді перетворилася на чоловіка, і повертається жити до своєї дружини-принцеси.Elsie, Robert. Albanian Folktales and Legends. Dukagjini Pub. House. 2001. pp. 51-56.
Греція За Грецьким каталогом народних казок, у Греції існує 19 варіантів цього типу казок.Angelopoulou, Anna; Kaplanoglou, Marianthi; Katrinaki, Emmanouela. «ΚΑΤΑΛΟΓΟΣ ΕΛΛΗΝΙΚΩΝ ΠΑΡΑΜΥΘΙΩΝ» Vol. 4: ΕΠΕΞΕΡΓΑΣΙΑ ΤΥΠΩΝ ΚΑΙ ΠΑΡΑΛΛΑΓΩΝ AT 500—559". Athens: ΚΕΝΤΡΟ ΝΕΟΕΛΛΗΝΙΚΩΝ ΕΡΕΥΝΩΝ Ε.I.E., 2004. pp. 203—212, 238—239. .
Норвегія Дослідник Ернульф Годне у своїй праці «Типи норвезької народної казки» зафіксував єдиний подібний запис у Норвегії, класифікований за типом 514 під назвою Jenten som tjente soldat, og ble gift med kongsdatter («Дівчина, яка служила солдатом і одружилася з королівною»). У цьому варіанті героїня видає себе за воїна, бере шлюб із принцесою і зрештою перетворюється на чоловіка через прокляття старого подружжя.Hodne, Ørnulf. The Types of the Norwegian Folktale. Universitetsforlaget, 1984. p. 121.
Латвія