Едіт Гамільтон (; , Дрезден — , Вашингтон) — американська педагогиня та всесвітньо відома письменниця, одна з найвідоміших антикознавиць своєї доби у США. Випускниця коледжу Брін Мар, вона також здобувала освіту в Німеччині в Лейпцизькому та Мюнхенському університетах. Розпочала кар'єру як педагогиня і керівниця школи Брін Мар, приватної підготовчої школи для дівчат у Балтиморі, штат Меріленд; проте найбільш відома своїми есе та бестселерами про давньогрецьку та римську цивілізації.
Кар'єру письменниці почала після того, як вийшла на пенсію зі школи Брін Мар у 1922 році. 1930 року вийшла друком її перша книга «The Greek Way». Книга мала миттєвий успіх і потрапила до добірки Клубу «Книга місяця» у 1957 році. Серед інших помітних творів Гамільтон — «The Roman Way» (1932), «The Prophets of Israel» (1936), «Mythology» (1942) та «The Echo of Greece» (1957).
Критики високо оцінили книги Гамільтон за їхні жваві інтерпретації стародавніх культур. Її описують як класичну науковицю, яка «чітко та блискуче зосередила увагу на Золотій добі грецького життя та думки». …з гомерівською силою та простотою у своєму стилі письма"New York Times, Obituary, June 1, 1963.. Її твори впливають на сучасне життя, допомагаючи тим, хто «перебуває у неспокійному сьогоденні», «усвідомити, що минуле є притулком і джерелом сили»«Anna Rosenberg, Mrs. Hamilton Get U.S. Achievement Awards», The Anniston Star, Feb. 25, 1951. Молодшою сестрою Гамільтон була Еліс Гамільтон, експертка з промислової токсикології та перша жінка, призначена на факультет Гарвардського університету.
Ранні роки й освіта
Дитинство і сім'я
Народилася 12 серпня 1867 року в Дрездені, Німеччина. Була найстаршою дитиною батьків-американців Гертруди Понд (1840—1917) і Монтгомері Гамільтона (1843—1909). Невдовзі після її народження сім'я Гамільтонів повернулася до США й оселилася у Форт-Вейні, штат Індіана, де на початку 1820-х років оселився дід Едіт, Аллен Гамільтон. Едіт провела юність серед великої кількості родичів у Форт-ВейніJanice Lee Jayes, «Hamilton, Edith (1867—1963)» in .
Дід Едіт, Аллен Гамільтон, був ірландським іммігрантом, який 1823 року прибув до Індіани через Канаду й оселився у Форт-Вейні. 1828 року він одружився з Емерін Голман, дочкою судді Верховного суду Індіани Джессі Лінча Голмана. Аллен Гамільтон став успішним підприємцем з Форт-Вейна та земельним спекулянтом. Значна частина міста Форт-Вейн була побудована на землі, якою він колись володів. Великий маєток родини Гамільтонів в центрі Форт-Вейна складався з трьох будинківБабуся й дідусь Едіт мешкали у старовинному маєтку, який називався Old House; її дядько, Ендрю Голман Гамільтон, разом з сім'єю мешкав у Red House; а Едіт з сім'єю мешкала у White House на території родинного маєтку.. Родина також побудувала будинок на острові Макінак, штат Мічиган, де вони проводили багато літніх канікул. Здебільшого друге та третє покоління родини Гамільтонів, до якої входила родина Едіт, а також її дядьки, тітки та двоюрідні брати та сестри, жили на успадковане багатствоSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, pp. 14, 25..
Монтгомері Гамільтон, освічений чоловік, що мав багато вільного часу, був одним з одинадцяти дітей Аллена й Емерін (Голман) Гамільтонів; проте, лише п'ятеро з братів і сестер вижили. Її батько навчався в Принстонському університеті та Гарвардській школі права, а також в Німеччині. Монтгомері познайомився з Гертрудою Понд, дочкою багатого брокера з Волл-стріт й імпортера цукру, живучи в Німеччині. 1866 року вони одружилисяSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, pp. 15, 17.. Монтгомері Гамільтон став партнером в гуртовому продуктовій справі у Форт-Вейні, але 1885 року партнерство розпалося, і невдача в бізнесі призвела до фінансових втрат для сім'їSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, p. 18.. Після цього Монтгомері Гамільтон відійшов від громадського життя. Мати Едіт, Гертруда, яка любила сучасну літературу і володіла кількома мовами, залишалася соціально активною в громаді і мала «широкі культурні та інтелектуальні інтереси». Після того як справа її батька зазнала невдачі, Едіт зрозуміла, що їй потрібно буде самостійно забезпечувати собі засоби до існування, і вирішила стати педагогомJayes, p. 729..
Едіт була найстаршою з п'яти суродженців, серед яких три сестри: Еліс (1869—1970), Маргарет (1871—1969) та Нора (1873—1945) та брат Артур «Квінт» (1886—1967), які досягли успіху у своїх галузях. Едіт стала викладачкою та відомою письменницею; Еліс стала засновницею промислової медициниЕліс Гамільтон стала мешканкою Hull House у Чикаго — соціального центру, який надавав їжу, житло та навчальні курси в рамках благодійної ініціативи за підтримки заможних меценатів та науковців, які працювали там на волонтерських засадах.; Маргарет, як і її старша сестра Едіт, стала викладачкою та директоркою школи Брін Мар1899 року Маргарет Гамільтон вивчала біологію в Мюнхені (Німеччина) та Парижі (Франція) разом зі своєю близькою колегою та подругою сім'ї Кларою Ландсберг, дочкою рабина-реформатора з Рочестера, Нью-Йорк.; а Нора була художницею. Брат, Артур, був на дев'ятнадцять років молодший за неї. Він став письменником, професором іспанської мови та помічником декана з питань іноземних студентів в Університеті Іллінойсу в Урбана-Шампейн. Він був єдиним суродженцем, який одружився; у нього та його дружини Мері Ніл (померла 1965 року) дітей не булоSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, pp. 11–13..
Освіта
Батькам Едіт не подобалася навчальна програма державної шкільної системи, тому вони навчали своїх дітей вдомаJudith P. Hallett, «Edith Hamilton» in . Вона описала батька: «був заможним, але його не цікавило заробляння грошей; його цікавило, щоб люди використовували свій розум». Едіт, яка навчилася рано читати, стала чудовою оповідачкою. Гамільтон завдячує своєму батькові тим, що він спрямував її до вивчення класичних творів; він почав навчати її латині, коли їй було сім років. Він також познайомив її з грецькою мовою та літературою, а мати навчала дітей французької мови та німецької.
1884 року Едіт розпочала дворічне навчання у Випускній школі для молодих леді міс Портер у Фармінгтоні, штат Коннектикут, відвідування якої було сімейною традицією для жінок Гамільтонів. У школі навчалися три тітки Гамільтон, три двоюрідні сестри та три її сестриSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, p. 15..
1886 року повернулася до Індіани і протягом чотирьох років готувалася до вступу до коледжу Брін Мар поблизу Філадельфії, штат Пенсільванія, куди її прийняли 1891 року. Вона спеціалізувалася на грецькій та латинській мовах і здобула ступінь бакалавра мистецтв і ступінь магістра мистецтв у 1894 році. Рік після закінчення навчання Гамільтон провела як стипендіат з латини в коледжі Брін Мар і була нагороджена Європейською стипендією Мері Е. Гарретт, найвищою нагородою коледжу. Грошова премія від Брін Мар забезпечила фінансування, які дозволили Едіт й Еліс, яка здобула медичний ступінь в Мічиганському університеті у 1893 році, продовжити навчання в Німеччині протягом навчального рокуSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, p. 89.. Гамільтон стала першою жінкою, яка вступила до Мюнхенського університету.
Навчання в Німеччині Восени 1895 року сестри Гамільтон вирушили до НімеччиниWeber, p. 43., де Еліс хотіла продовжити навчання з патології в Лейпцизькому університеті, а Едіт планувала вивчати класичну літературу та відвідувати лекціїSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, p. 90.. У той час більшість північноамериканських жінок, зокрема й сестри Гамільтони, зареєструвалися як слухачки на своїх заняттяхTheir adventures in Germany are described in Alice's autobiography.. У Лейпцигу сестри побачили, що в університеті навчається чимало іноземних студенток. Їм повідомили, що жінки можуть відвідувати лекції, але від них очікували, що вони залишатимуться «непомітними», і не будуть брати участь у дискусіях.
За словами Еліс, «Едіт була надзвичайно розчарована лекціями, які відвідувала». Хоча вони були ґрунтовними, лекції «втрачали з поля зору красу літератури, зосереджуючись на незрозумілих граматичних тонкощах»Alice remarked, «Instead of the grandeur and beauty of Aeschylus and Sophocles, it seemed that the important thing was their use of the second aorist.» See Singer, 74–75.. Тому вони вступили до Мюнхенського університету, але ситуація не надто покращилася. Спочатку було невідомо, чи дозволять Едіт слухати лекції, але їй дали дозвіл на це, хоча й за складних умов. За словами Еліс, коли Едіт прийшла на своє перше заняття, її провели до кафедри й посадили на стілець поруч з викладачем, обличчям до аудиторії, «щоб ніхто не заразився від контакту з нею»Hamilton, pp. 44–45.. Едіт, як повідомляється, сказала: «Ректор університету дивився на мене, потім хитав головою й сумно казав колезі: „Ось бачиш, що сталося? Ми опинилися в самому епіцентрі жіночого питання“».
Кар'єра
Викладачка Гамільтон прагнула залишитися в Мюнхені, Німеччина, щоб здобути докторський ступінь, але її плани змінилися після того, як Марта Кері Томас, президент коледжу Брін Мар, переконала Гамільтон повернутися до США. 1896 року Гамільтон стала головним адміністратором школи Брін Мар. Заснована 1885 року як підготовча школа для дівчат у Балтиморі, штат Меріленд, школа Брін Мар була єдиною в країні приватною середньою школою для жінок, яка готувала всіх своїх учениць до навчання в коледжі. Учні школи повинні були скласти вступний іспит коледжу Брін Мар як умову для закінчення навчання.
Хоча Гамільтон так і не здобула докторський ступінь, вона стала «натхненною та шанованою керівницею школи» і була шанованою як видатний викладач класичної літератури, а також як ефективний та успішний адміністратор. Вона покращувала студентське життя, підтримувала високі академічні стандарти та пропонувала нові ідеї. Гамільтон не боялася пропонувати нові ініціативи, такі як змагання баскетбольної команди її школи з іншою дівочою командою з сусідньої школи-інтернату. Запропоновані спортивні змагання вважалися скандальною пропозицією на той час, оскільки в новинах мали бути опубліковані імена учасників. Після того, як Гамільтон переконала місцеву пресу не висвітлювати цю подію, ігри продовжилися, і це стало щорічною традицієюWeber, p. 38.Jayes, p. 730..
1906 року досягнення Гамільтон як виховательки й адміністраторки визнали, коли її призначили першою директоркою в історії школи. Гамільтон, яка вірила в забезпечення учнів «суворою» навчальною програмою, успішно перетворила школу для дівчат з її «посередніх початків на один з провідних підготовчих закладів у країні»Weber, p. 44.. Її наполягання на пропонуванні учням високих стандартів та різних варіантів шкільної політики призвело до конфронтації з деканом Томасом. Оскільки Гамільтон дедалі більше розчаровувалася ситуацією в школі, її здоров'я також погіршувалося. 1922 року вона вийшла на пенсію у 54 роки, після 26 років служби в школіSicherman, Alice Hamilton, A Life in Letters, pp. 252, 257..
Антикознавиця і письменниця Після виходу на пенсію з посади педагога та переїзду до Нью-Йорка у 1924 році, Гамільтон розпочала кар'єру авторки есеїв та бестселерів про давньогрецьку та римську цивілізаціїSicherman and Green, Notable American Women, p. 308.. Вона вивчала грецьку та латинську мови з юності, і ці мови цікавили її все життя. «Я рано познайомилася з греками, — сказала Гамільтон в інтерв'ю, коли їй був 91 рік, — і я знайшла в них відповіді. Славетні люди Греції дозволяли всім своїм вчинкам зосереджуватися на безсмерті душі. Ми насправді не діємо так, ніби віримо в безсмертя душі, і саме тому ми там, де ми є сьогодні».