Міністерство громадської безпеки В'єтнаму () — міністерство в уряді В'єтнаму, одне з найбільших у державі. Відає громадською безпекою. Виконує функції державного управління безпекою і правопорядком, відповідає за контррозвідку, розслідування злочинів, запобігання пожежам і порятунок, виконання кримінальних вироків, виконання судових рішень, що не стосуються позбавлення волі, за утримання під вартою або тимчасове затримання, правову охорону і підтримку, державне управлінням громадськими послугами у секторах і галузях, на які поширюється юрисдикція міністерства.
Керує правоохоронними органами з функціями поліції, які у В'єтнамі називаються Народною громадською безпекою В'єтнаму, і загалом виконує роль, подібну до тієї, що має стандартне Міністерство внутрішніх справ (на відміну від Міністерства внутрішніх справ В'єтнаму).
Посаду міністра громадської безпеки В'єтнаму з 6 червня 2024 року обіймає генерал-полковник Лионг Там Куанг.
Історія Заснування міністерства почалося 19 серпня 1945 року, коли Комуністична партія Індокитаю утворила три департаменти — Бюро послуг безпеки у Північному В'єтнамі, Службу зовнішнього стеження у Центральному В'єтнамі та Бюро національних сил самооборони у Південному В'єтнамі. Ці три департаменти захищали Хо Ші Міна та інших провідників КПВ до 2 вересня 1945 року, коли було проголошено незалежність Демократичної Республіки В'єтнам. 21 лютого 1945 року Хо Ші Мін підписав указ 23, яким об'єднав ті три бюро в Департамент народної поліції В'єтнаму в рамках Міністерства внутрішніх справ. Першим керівником МВС став Ле Зян.
У лютому 1953 року під контролем Північного В'єтнаму виникло допоміжне міністерство громадської безпеки на підставі підписаного Хо Ші Міном указу 141/SL. На момент створення воно офіційно мало сім департаментів і відділів. Після засідань Ради уряду з 27 по 29 серпня 1953 року допоміжне міністерство переформували в Міністерство громадської безпеки.
У 1957 році воно вперше встановило офіційні зв'язки з таємною поліцією Німецької Демократичної Республіки «штазі». З 1972 року голова «штазі» Еріх Мільке надавав технічну допомогу Міністерству громадської безпеки у вдосконаленні його розвідувальних дій та стеження за населенням по всьому В'єтнаму, особливо після того, як окремі співробітники міністерства були відряджені до Східної Німеччини для подальшого вишколу.
12 червня 1981 року було підписано указ 250/CP, який визначав коло обов'язків Міністерства внутрішніх справ. Міністр внутрішніх справ потім підписав наказ 12-QD/BNV, яким визначав повноваження Головного управління поліції та його 12 підпорядкованих підрозділів.
Міністерство громадської безпеки відзначали орденом Золотої Зірки, 13 разів — званням Героя Народних збройних сил і 88 разів — орденом Хо Ші Міна.
Суперечливість Після падіння Сайгона МГБ ув'язнило в «таборах перевиховання» щонайменше від 200 000 до 300 000 колишніх південнов'єтнамських військовиків, держслужбовців і прихильників колишнього уряду Південного В'єтнаму, де звичайним явищем були як фізичні катування, так і психологічне насильство.
Міністерство також відігравало певну роль у стеженні та переслідуванні дисидентів із числа поетів, письменників і політичних в'язнів, а також у постійних зусиллях придушити в'єтнамський демократичний рух, особливо після заснування у 2006 році «Блоку 8406». Наприклад, адвоката і профспілкового діяча Чан Куок Х'єна у 2007 році засудили на п'ять років позбавлення волі за «загрозу державній безпеці», членство у «Блоку 8406» і написання онлайн-статей під назвою «Хвіст», у яких він критично описував життя під наглядом МГБ.
Примітки
Посилання