Джованні Чезаре Паґацці ( 8 червня 1965, Крема) — католицький архієпископ і італійський богослов, з 28 березня 2025 року архівіст Ватиканського апостольського архіву і бібліотекар Святої Римської Церкви.
Життєпис Джованні Чезаре Паґацці народився 8 червня 1965 року в Кремі. Навчався в учительському інституті «Maria Santissima Bambina» у Лоді. З 1983 року вивчав філософію та католицьке богослов'я в семінаріях Креми і Лоді. 23 червня 1990 року був висвячений на пресвітера для дієцезії Лоді.
Після свячень був призначений парафіяльним вікарієм церкви Святих Вассіана і Фереоло в Лоді. У 1994 році здобув ліценціат, а в 1996 році — докторський ступінь з богослов'я в Папському Григоріанському університеті в Римі з дисертацією під назвою «Унікальність Ісуса як критерій єдності та відмінності в Церкві», науковим керівником якої був єзуїт Анхель Антон.
Був ординарним професором еклезіології, христології та антропології в Колегії Альбероні в П'яченці з 1995 по 2005 рік; ординарним професором еклезіології та христології при Об'єднаних богословських студіях семінарій Креми і Лоді з вересня 1996 року; викладачем христології в Богословському інституті Болоньї з 2003 по 2004 рік, Інституті пасторальної літургії «Santa Giustina» в Падуї з 2006 по 2007 рік, Богословському факультеті Емілії-Романьї з 2006 по 2009 рік, Папському богословському факультеті Сицилії «San Giovanni Evangelista» у Палермо з 2008 по 2009 рік, Вищому інституті релігійних наук у Лоді з вересня 2008 року та Богословському факультеті Північної Італії в Мілані з 2009 по 2010 і з 2013 по 2014 рік; директором Богословського студію семінарії Лоді з 2003 по 2011 рік і знову з вересня 2015 року; професором богословської естетики в Академії мистецтв Брери з 2014 по 2015 рік і викладачем систематичного богослов'я в туринському осередку Папського Салезіянського університету з 2014 по 2015 рік. З 2013 по 2014 рік був запрошеним професором у Папському Григоріанському університеті. Крім того, був директором Вищого інституту релігійних наук «Sant'Agostino» дієцезій Крема, Кремона, Лоді, Павія і Віджевано з квітня 2018 по червень 2020 року і заступником директора цього ж інституту з січня 2021 року. З жовтня 2019 року є ординарним професором еклезіології та сімейної спільноти, координатором досліджень і членом керівної команди Папського богословського інституту Івана Павла II з наук про шлюб і сім'ю в Римі. 29 жовтня 2021 року папа Франциск призначив його консультором Конгрегації доктрини віри.
Окрім академічної діяльності, з листопада 2009 року він є відповідальним за формацію постійних дияконів у дієцезії Лоді. Був парафіяльним вікарієм парафії святого Івана Боско в Кодоньо з 2017 по 2019 рік, згодом душпастирським співробітником парафії святого Власія і Непорочної Діви Марії в Кодоньо з 2019 по 2022 рік і сотрудником парафії Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Санто-Стефано-Лодіджано з вересня 2022 року.
26 вересня 2022 року папа Франциск призначив його секретарем Дикастерії культури та освіти.
Єпископське служіння 30 листопада 2023 року Папа Франциск підніс його до єпископської гідності, призначивши титулярним архієпископом Белькастро. 10 лютого 2024 року він отримав єпископські свячення в катедральному соборі Лоді з рук кардинала Жозе Толентіно Мендонси, префекта Дикастерії культури та освіти, і співсвятителів єпископів Мауріціо Мальвестіті та Пола Тая.
28 березня 2025 року Папа Франциск призначив архієпископа Джованні Чезаре Паґацці архівістом і бібліотекарем Святої Римської Церкви; він став наступником Анджело Вінченцо Дзані, який пішов у відставку у зв'язку з досягненням вікового обмеження. Втратив посади 21 квітня наступного року у зв'язку зі смертю понтифіка, а 9 травня того ж року був повторно затверджений папою Левом XIV.
Твори «La singolarità di Gesù come criterio di unità e differenza nella Chiesa» (Мілан 1997), «Il polso della verità. Memoria e dimenticanza per dire Gesù» (Ассізі 2006), «Il prete oggi. Tracce di spiritualità» (Болонья 2010), «Sentirsi a casa. Abitare il mondo da figli» (Болонья 2010), «C'è posto per tutti. Legami fraterni, paura, fede» (Мілан 2013), «Fatte a mano. L'affetto di Cristo per le cose» (Болонья 2013), «La cucina del Risorto. Gesù „cuoco“ per l'umanità affamata» (Болонья 2014), «In principio era il legame. Sensi e bisogni per dire Gesù» (Ассізі 2015), «Questo è il mio corpo. La grazia del Signore Gesù» (Болонья 2016), «Gesù mio perdona le nostre colpe…» (Мілан 2016), «Extra ironiam nulla salus. Studi in onore di Roberto Vignolo in occasione del suo LXX compleanno» (у співавторстві з Маттео Крімелла і Стефано Романелло, Мілан 2016), «Il garbo del vincitore» (Мілан 2018), «La carne» (Чинізелло-Бальсамо 2018), «Tua è la potenza. Fidarsi della forza di Cristo» (Чинізелло-Бальсамо 2019), «Madri» (у співавторстві з Карлою Канулло, Болонья 2020), «In pace mi corico. Il sonno e la fede» (Чинізелло-Бальсамо 2021), «Il pastore dell'essere. Fenomenologia dello sguardo del Figlio» (у співавторстві з Франко Монці, Ассізі 2021).
Примітки
Посилання Коротка інформація на сайті catholic-hierarchy.org Коротка інформація на сайті GCatholic.org Pagazzi Giovanni Cesare // Pontificio Istituto Teologico Giovanni Paolo II per le Scienze del Matrimonio e della Famiglia