Проплід (, скорочення від — іонізований протопланетний диск) — освітлений зовні протопланетний диск із фотовипаровуванням навколо молодої зорі. У Туманності Оріона було виявлено майже 180 проплідів. Зображення проплідів в інших регіонах зореутворення рідкісні, тоді як Оріон — єдиний регіон із великою відомою вибіркою через його відносну близькість до Землі.
Історія У 1979 році спостереження за допомогою електронної камери Лаллемана в виявили шість нерозрізнених джерел із високим ступенем іонізації поблизу Трапеції Оріона. Ці об'єкти тоді не інтерпретували як пропліди, а вважали частково іонізованими глобулами (). Припускали, що їх іонізує зовнішнє випромінювання з боку M42. Пізніші спостереження за допомогою Дуже великого масиву показали згущення розміром із Сонячну систему, пов'язані з цими джерелами. Тоді з'явилося припущення, що ці об'єкти можуть бути маломасивними зорями, оточеними випаровуваним протозоряним акреційним диском.
Пропліди чітко розрізнили у 1993 році на зображеннях, отриманих приладом Wide Field Camera космічного телескопа «Габбл», тоді ж увійшов у вжиток термін «проплід».
Характеристики
У туманності Оріона спостережувані пропліди зазвичай належать до одного з двох типів. Деякі пропліди сяють навколо яскравих зір — у випадках, коли диск розташований близько до зорі й випромінює під дією її світності. Інші пропліди лежать на більшій відстані від центральної зорі й проявляються як темні силуети через поглинання холоднішим пилом і газом самого диска. Деякі пропліди демонструють ознаки руху під дією ударних хвиль. Туманність Оріона розташована приблизно за 1500 світлових років від Сонця і є регіоном активного зореутворення. Туманність Оріона й Сонце перебувають в одному спіральному рукаві галактики Чумацький Шлях.
Проплід може формувати нові планети та системи планетезималей. Сучасні моделі показують, що металічність зорі та пропліда, разом із температурою в системі та відстанню від зорі, є ключовими чинниками формування планет і планетезималей. Наразі Сонячна система, що має 8 планет, 5 карликових планет і 5 систем планетезималей, є найбільшою відомою планетною системою. Більшість проплідів розвиваються або в системи без планетезималей, або в систему з однією дуже великою популяцією планетезималейFrom Lithium to Uranium (IAU S228): Elemental Tracers of Early Cosmic Evolution By International Astronomical Union. Symposium, by Vanessa Hill, Patrick Francois, Francesca Primas, page 509—511, «the G star problem».
Пропліди в інших регіонах зореутворення
Фотовипаровувані пропліди в інших регіонах зореутворення виявили за допомогою космічного телескопа «Габбл». Туманність NGC 1977 наразі є регіоном зореутворення з найбільшою кількістю проплідів поза туманністю Оріона — тут підтверджено 7 таких об'єктів. Це також перший випадок, коли за фотовипаровування відповідає зоря спектрального класу B — . Крім того, у дуже молодому регіоні NGC 2024 виявили 4 чіткі пропліди та ще 4 кандидати, два з яких зазнали фотовипаровування під дією зорі класу B. Пропліди в NGC 2024 важливі тим, що свідчать, що зовнішнє фотовипаровування протопланетних дисків може конкурувати навіть із дуже ранніми етапами формування планет (у межах перших пів мільйона років).
Інший тип фотовипаровуваних проплідів відкрили за допомогою космічного телескопа «Спітцер». Їхні кометоподібні хвости відображають пил, який покидає диски. Регіон IC 1848 містить багато пилових проплідів, особливо поблизу HD 17505. У зовнішніх частинах їхніх дисків газ майже відсутній, однак фотовипаровування може залишати внутрішній, щільніший і, ймовірно, багатший на газ компонент диска радіусом 5–10 а. о.
Пропліди в Туманності Оріона та інших регіонах зореутворення — це протопланетні диски навколо зір малої маси, які зазнають зовнішнього фотовипаровування. Такі пропліди зазвичай розташовані в межах 0,3 парсека (60 000 а. о.) від масивної OB-зорі, а пилові пропліди мають хвости довжиною 0,1–0,2 парсека (20 000–40 000 а. о.). Існує також запропонований тип об'єктів проміжної маси — «об'єкти, подібні до проплідів» (). Об'єкти в NGC 3603 і пізніше в Лебеді OB2 розглядають як аналоги проміжних мас до яскравих проплідів, відомих у туманності Оріона. Наприклад, об'єкти, подібні до проплідів, у Лебеді OB2 розташовані на відстанях 6–14 парсеків від великого скупчення OB-зір і мають хвости довжиною 0,11–0,55 парсека (24 000–113 000 а. о.). Природу таких об'єктів як пропліди проміжних мас частково підтверджує спектр одного з них, який показує, що швидкість втрати маси перевищує швидкість акреції. Інший об'єкт, навпаки, не демонструє відтоку речовини, але має ознаки акреції.
Список областей зореутворення з проплідами Список відсортовано за відстанню.
+Регіон зореутворенняФотоВідстань (св.р.)Вік (Мр)Іонізуюча зоряСпектральний клас іонізуючої зоріКількість проплідівТип проплідівДжерелаNGC 19771305442 ОріонаB1V7газовий + пилові хвостиКолліндер 6913056λ ОріонаO8IIIf+B0.5V2пилові хвостиТуманність Оріона13441Θ1 Оріона CO6Vp+B0V178газовий + темні дискиТуманність де Мерана13001NU Оріона (HD 37061)B0.5V3газовийТуманність Полум'я13500.2 to 0.5IRS1, IRS2bB0.5V, O8V4 або 8газовийNGC 226426094S ЄдинорогаO7Ve1пилові хвостиIC 139627233HD 206267O6V1пилові хвостиNGC 619337835HD 150136, CD-48 11071O3.5-4III(f*)+O6IV, B0V8 або 9пилові хвостиЛебідь OB245663-5Скупчення O-зір11великі «проплідоподібні» об'єкти + пилові хвостиNGC 224448924HD 46150O5V1пилові хвостиПотрійна туманність54798HD 164492AO7.51газовийNGC 63575544124-1 Риб, 24-2 РибO3I, O5.5 V(f)5газовийТуманність Лагуна58715Гершель 36O7V1газовийIC 184875005HD 17505, HD 18326O6.5III((f))n+O8V, O7V4пилові хвостиТуманність Кіля (оспорюється)75013Скупчення O-зір«дюжини»великі «проплідоподібні» об'єкти + темні дискиСкупчення Danks 1+212400WR 48aWC8d+Oe6пилові хвостиNGC 3603195691Скупчення O-зір3великі «проплідоподібні» об'єктиСтрілець A*26673невідомоБагато O-зір і зір Вольфа — Рає34газовий
Галерея
Див. також
Формування та еволюція Сонячної системи Фотовипаровування
Примітки