Петро́ Андрі́йович Миклаше́вський (1724 — 1767) — український державний діяч доби Гетьманщини. Стародубський полковник (1759—1761, разом з Олександром Дублянським).
Походження Старший син стародубського наказного полковника (1722, 1729—1730) Андрія Михайловича Миклашевського, внук генерального хорунжого, генерального осавула та стародубського полковника часів Івана Мазепи Михайла Андрійовича Миклашевського.
Матір — княжна Марина Юріївна Святополк-Четвертинська. По материнській лінії був правнуком гетьмана Івана СамойловичаЗаруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.
Життєпис У 1740-х роках поступив на службу до Стародубського полку. 16 січня 1752 отримав чин бунчукового товаришаМодзалевський В. Малоросійський родословник. Том 3. — Київ, 1910.
1759 призначений стародубським полковником (керуючим полком) у складі колегії разом з бунчуковим товаришем Олександром Дублянським після раптової смерті попереднього полковника Якима Борсука. Призначення підтверджене універсалом гетьмана Кирила Розумовського від 16 липня 1761. Разом з тим, полковництво було затьмарене конфліктом з полковим обозним Павлом Скорупою, що був неформальним лідером полку.
1 січня 1762 російський імператор Петро III видав указ про призначення стародубським полковником свого наближеного Степана Карновича. Карнович прибув у Стародуб не одразу і до березня 1762 Миклашевський і Дублянський продовжували виконувати свої обов'язки. 20 березня Павло Скорупа, що повернувся із Прусського походу, влаштував скандал у Стародубській полковій канцелярії, наказавши викинути із присутственної кімнати стільці, призначені для полковників, після чого накричав на обох, обізвавши Дублянського «дурнем». Полковники поскаржилися гетьману на «образу, безчестя та лайку»Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 1: Полк Стародубский. — Киев, 1888. — С. 59—62.
1765 Петро Миклашевський згаданий як підкоморій Погарського підкоморського суду, створеного в межах судової реформи Кирила Розумовського. На цьому уряді він помер 1767 року. У січні 1768 його вдова Олена передала успадковане від чоловіка село Норицю в Друго-Стародубській сотні своїй сестрі Парасці Лашкевич.
Родина 20 вересня 1752 одружився з Оленою Ґалаґан — донькою прилуцького полковника Григорій Ґалаґана. Подружжя дітей не мало.
Примітки