Банка Мейсона — це скляна банка, яка використовується в домашньому консервуванні для зберігання продуктів. Вона була названа на честь свого винахідника, Джона Лендіса Мейсона, американського лимаря, який запатентував її в 1858 році. Горловина банки має різьбу по зовнішньому краю для кріплення металевого кільця. Кільце, коли його загвинчують, притискає окрему штамповану сталеву дискову кришку до краю банки.

Після закінчення терміну дії патенту Мейсона численні інші компанії почали виробляти подібні банки. З роками бренд «Mason» став узагальненою торговою маркою для цього типу скляних банок для домашнього консервування: зокрема, слово «Mason» можна побачити на багатьох банках марки і «Kerr». Також такі банки іноді називають і іншими поширеними торговими марками, такими як «Ball jar» (на сході США) або «Kerr jar» (на заході США), навіть якщо конкретна банка не належить до цієї марки.

Скляні банки для консервування забезпечували безпечний, надійний та економічний спосіб зберігання різноманітних харчових продуктів для подальшого використання та стали невід'ємною частиною сільськогосподарської культури та домашнього зберігання продуктів, а консервовані продукти виставлялися на для оцінювання та нагородження. Пік використання банок Мейсона припав на час Другої світової війни, коли уряд США проводив раціонування продуктів харчування, заохочуючи населення вирощувати їх самостійно. Зі зростанням міграції до міст, а також поширенням електричного , ефективніше транспортування товарів зробило фрукти та овочі доступними цілий рік, що зменшило потребу в домашньому консервуванні.

15 серпня 2017 року реєстратор оголосив Національний день банки Мейсона щорічним національним святом 30 листопада, починаючи з 2017 року.

Історія

До Мейсона

Спосіб консервувати продукти, поміщаючи їх у герметичні контейнери, винайшов французький шеф-кухар Ніколя Аппер. Одними з найперших скляних банок, що використовувалися для домашнього консервування, були воскові герметики, названі на честь печаткового воску, який наливали в канал навколо краю, щоб закріпити бляшану кришку. Цей процес, хоча й складний і схильний до помилок, став популярним наприкінці 1830-х або на початку 1840-х років і все ще використовувався для герметизації фруктових банок приблизно до 1890. До розробки нових методів герметизація воском лишалася здебільшого єдиним доступним способом.

Джон Лендіс Мейсон

У 1858 році бляхар Джон Лендіс Мейсон (1832—1902) з міста Вайнленд (Нью-Джерсі), винайшов і запатентував скляну банку з різьбою, яка стала відомою як банка Мейсона (патент США № 22 186). З моменту свого першого патентування банки Мейсона мали сотні варіацій форми та дизайну кришки.

Після закінчення терміну дії патенту Мейсона багато інших виробників виготовляли скляні банки для домашнього консервування за цим принципомBall, стор. 12–13.

Початково банка для консервування закривалася цинковою гвинтовою кришкою, під яку зазвичай клали скляну вкладку з або, у більш старих кришок, з прозорого. Кришка накручувалась не на край банки, а на гумове кільце на її плечі.

Між 1860 і 1900 роками було видано багато інших патентів на вдосконалення банок Мейсона і кришок для них. У 1903 році Александр Керр представив кришки з постійним гумовим ущільнювачем. Його вдосконалена конструкція, представлена у 1915 році, використовувала сучасний дизайн. Банки закриваються двосекційними металевими кришками, які герметично прилягають до краю. Кришка банки має ущільнювальне кільце з гуми або гумоподібного матеріалу і утримується на місці окремим металевим кільцем.

У 1859 році Мейсон продав патенти на банку Мейсона компанії «Sheet Metal Screw» Льюїса Р. Бойда. Бойд запатентував вставку з білого молочного скла для цинкових гвинтових кришок, яка теоретично мала зменшити ймовірність псування їжі через контакт з металевою кришкою. У 1871 році Мейсон став партнером Бойда в компанії «Consolidated Fruit Jar», яка ліцензувала численним виробникам патенти Мейсона на банки.

Патентні грамоти, видані Мейсону 10 травня 1870 року на вдосконалення його банки для консервування фруктів, були визнані недійсними в результаті справи про порушення патенту, порушеної в суді Південного округу Нью-Йорка 11 червня 1874 року. Суд визнав, що Мейсон дійсно винайшов свою банку в 1859 році, але не подавав заявку на патент на вдосконалену версію банки до 1868. Тим часом кілька інших компаній запатентували конструкції, і Мейсон знав, що ці банки виготовляють та продають. Суд постановив, що затримка Мейсона із захистом свого патенту свідчить про те, що він відмовився від свого винаходу в період між 1859 і 1868 роками та втратив свій патент. Рішення суду дозволило іншим виробникам патентувати, виробляти та продавати свої скляні банки для консервування.

Варіації дизайну Варіації банки Мейсона включають «Improved Mason» («Вдосконалений Мейсон»), яка герметизувалася на плечі над різьбою, а не під нею, та «Atlas Strong Shoulder» («Міцне плече Атласа») з посиленою зоною плеча (оскільки оригінальна конструкція була схильна до тріщин через напругу в точці герметизації). Приблизно в 1910—1915 роках був представлений новий тип банки Мейсона, відомий як «Bead». Ці банки з безперервною різьбою мали ущільнювальний бортик між різьбою та плечем як герметизуючу поверхню. У 1913 була представлена банка «Perfect Mason» («Бездоганний Мейсон») компанії «Ball Corporation», яка стала однією з найпоширеніших банок цього стилю, та виготовлялася до середини 20 століття. Вона мала кілька варіацій, включаючи банку квадратної форми.

Бренди Ball Corporation Корпорація «Ball» свого часу домінувала на американському ринку як найбільший вітчизняний виробник банок для домашнього консервування: у 1939 році вона виготовляла 54 % від усіх таких банок, вироблених у США. У 1993 році «Ball» припинила виробництво банок, коли її дочірнє підприємство «Alltrista» стало окремою компанією.

Ще у 1992 році «Ball Corp.» придбала деякі активи «Kerr», включаючи фабрики, а у 1996 бренд скляних банок для домашнього консервування «Kerr» був поглинутий «Alltrista». У 2002 «Alltrista» змінила назву на , а у 2016 її придбав конгломерат ".

Сучасний дизайн банки

Повна банка Мейсона складається з банки із загартованого скла, пласкої кришки, яка самогерметизується, та металевого кільця.

Банки мають широку горловину («wide mouth», 3 дюйми, тобто 76 мм), або звичайну горловину («regular mouth» 2 ⅜ дюйма, тобто 60 мм). Розміри становлять від 4 унцій (118 мл) до галона (3,78 л). Банки об'ємом півгалона і більше не рекомендується використовувати для консервування. Найпоширеніші розміри, що використовуються для консервування, — це кварта (0,94 л), пінта (0,47 л) та півпінти.

Банки зазвичай мають тиснення на боці з назвою бренду, хоча також можуть мати декоративний візерунок або бути повністю гладкими. Якщо банки не мають сколів або тріщин, їх можна мити та використовувати повторно.

На ілюстрації банки ліворуч мають широку горловину, а праворуч — звичайну. Зліва направо: з широкою горловиною — півпінти, пінта, півтори пінти, кварта; зі звичайною горловиною — кварта, пінта, півпінти, чверть пінти. Також показано кришки та металеві кільця. Дві крайні праві банки мають візерунок.

Сучасний дизайн кришки Стандартною кришкою банок Мейсона для домашнього консервування став двосекційний вакуумний герметик, який розробив з компанії «White Crown Fruit Jar» (крім цього, Кіран відомий тим, що розробив механічний олівець ").

Кришки виготовлені з металу з кільцем герметика, яке діє як прокладка між кришкою та краєм банки. Кришки не можна використовувати більше одного разу. Старі невикористані кришки теж слід викинути, оскільки герметик придатний лише приблизно п'ять років з дати виробництва.

Невикористані кришки відрізняються тим, що мають злегка куполоподібну, опуклу форму. Під час обробки з банки виходить повітря, і продукти стискаються. При охолодженні всередині банки виникає вакуум, який тягне купол вниз, втягуючи кришку — це ознака того, що герметичність хороша. Оброблені банки слід зберігати таким чином, щоб кришки залишалися герметичними.

Для правильного вирівнювання кришок на банці та для утримання кришки на місці під час обробки використовуються металеві гвинтові кільця, які після обробки слід зняти. Кільця можна використовувати багато разів, якщо вони не поржавіли та не мають вм'ятин.

Колекціонування старовинних банок

Цінність банки залежить від її віку, рідкості, кольору та стану. Вік та рідкість банки можна визначити за її кольором, формою та виробничими клеймами скла, а також за кришкою банки.

Банки Мейсона зазвичай мають тиснення фірмового бренду. Ранні банки, виготовлені вручну (якщо точніше, ) з тисненням «Mason's Patent November 28th 1858» («Патент Мейсона від 28 листопада 1858 року»), що датуються кінцем 1850-х — початком 1860-х років, дуже схожі на ілюстрації до патентів Мейсона 1858 року, виготовлялися приблизно з 1858 по 1908 рік і часто також мали шліфований край. До 1908 року більшість цих банок вже виготовляли на напівавтоматичних машинах.

Банки Мейсона машинного виготовлення, що з'явилися приблизно в 1909 році, мають герметизуючу поверхню з ущільнювальним бортиком під різьбою. Цей тип банок домінував на ринку з середини до кінця 1910-х років, і ще у середині XX століття деякі виробники й далі виготовляли банки з виступом.

Популярність серед колекціонерів має банка «Ideal» виробництва компанії «Ball», що вперше з'явилася приблизно в 1915 році та була знята з виробництва в 1962 та є однією з найвідоміших банок компанії Brantley, стор. 39–40.

Більшість антикварних банок, які не є безбарвними, мають водянистий колір (аква) або «Ball blue» — синьо-зелений відтінок, названий на честь корпорації «Ball», відомого виробника банок. Більшість банок Мейсона з тисненням патенту 1858 року, виготовлялися з водянистого скла. Банки Мейсона марки «Ball» виготовлялися в кількох кольорах, але найпоширенішим був характерний «Ball blue», який корпорація використовувала приблизно з 1910 по 1930 рік (такий колір є ознакою цієї марки, оскільки інші виробники його фактично не використовували.

Національний центр зберігання продуктів у домашніх умовах (National Center for Home Food Preservation), Міністерство сільського господарства США та Університетська служба поширення знань (University Extension Services) не рекомендують використовувати для домашнього консервування старі моделі банок. Конкретніше, йдеться про банки, що потребують цинкової кришки та гумового кільця або ж скляної кришки, дротяної дужки та гумового кільця. Їх не рекомендують використовувати, оскільки немає однозначного способу визначити, чи утворилося вакуумне ущільнення.

Інші застосування

Окрім консервування, банки Мейсона також іноді використовуються як контейнери для десертів.

Також банки можна використовувати для різноманітних побутових функціональних та декоративних цілей. Наприклад, з них роблять олійні ліхтарі, , склянки для пиття, динаміки, вази, кашпо та снігові кулі.

Примітки