Радянсько-угорське комюніке — комюніке про візит партійно-урядової делегації Радянського Союзу на чолі з Генеральним секретарем Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу Леонідом Брежнєвим до Угорської Народної Республіки, що проходив з 27 листопада по 1 грудня 1972 року; прийняте в результаті перемовин, що проходили між радянською та угорською сторонами.
Зміст Обмінявшись думками щодо найважливіших питань суспільно-політичного та економічного розвитку обох країн, сторони обговорили актуальні проблеми міжнародної ситуації, комуністичного та робітничого рухів, а також узгодили заходи щодо подальшого розвитку зв'язків між Комуністичною партією Радянського Союзу та Угорською соціалістичною робітничою партією, Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Угорською Народною Республікою.
Угорська сторона високо оцінила величезні успіхи радянського народу в будівництві комунізму та зазначила, що Радянський Союз відіграє видатну роль у боротьбі з міжнародним імперіалізмом, є міцною опорою для народів, які борються за свободу та незалежність. Із задоволенням зазначалося, що прийнята XXIV з'їздом КПРС Програма миру все повніше здійснюється на практиці. Радянська делегація високо оцінила досягнення братнього угорського народу в будівництві соціалістичного суспільства, послідовну інтернаціоналістську політику УНР, що робить вагомий внесок у зміцнення міжнародних позицій соціалізму, зміцнення миру в Європі та в усьому світі.
Обидві сторони констатували, що в радянсько-угорських відносинах, які ґрунтуються на принципах марксизму-ленінізму та соціалістичного інтернаціоналізму, дедалі тіснішим стає братське співробітництво в політиці, економіці та ідеології. Це відповідає корінним інтересам радянського та угорського народів, інтересам соціалістичного співтовариства та світового комуністичного руху. Було вирішено й надалі зміцнювати ділове співробітництво між Центральним Комітетом Комуністичної партії Радянського Союзу та Центральним Комітетом Угорської соціалістичної робітничої партії, урядами, законодавчими органами, відомствами та громадськими організаціями обох країн, розширювати радянсько-угорські зв'язки у сфері освіти, науки та культури. Сторони домовилися приділяти особливу увагу спільному плануванню та участі у розвитку ключових галузей, вживати всіх необхідних заходів для втілення в життя Комплексної програми соціалістичної економічної інтеграції.
Учасники переговорів із глибоким задоволенням констатували успішний розвиток всебічного співробітництва братніх країн соціалізму, важливе значення багатосторонніх організацій соціалістичних держав — Варшавського договору та Ради економічної взаємодопомоги. Відзначивши дедалі більше зміцнення політичної та ідейної єдності світового комуністичного та робітничого руху, сторони водночас вказали на небезпеку маоїзму, і насамперед політичного курсу нинішнього китайського керівництва.
Було висловлено твердий намір СРСР та УНР спільно з іншими союзними державами продовжувати зусилля, спрямовані на розрядку напруженості в Європі, всіляко сприяти скликанню загальноєвропейської наради з питань безпеки та співробітництва, вирішенню проблеми загального та повного роззброєння, проведенню Всесвітньої конференції з роззброєння. Сторони відзначили, що успішний розвиток співпраці соціалістичних країн з низкою держав Західної Європи, договори, укладені СРСР і Польською Народною Республікою з Федеративною Республікою Німеччиною, низка інших міжнародних угод і документів останнього часу створюють сприятливі умови для зміцнення справи миру та безпеки в Європі.
Радянський Союз та Угорщина заявили про незмінну солідарність зі справедливою боротьбою героїчного в'єтнамського народу, патріотів Лаосу та Камбоджі проти імперіалістичної агресії, підтримали конструктивні заходи Корейської Народно-Демократичної Республіки, спрямовані на мирне демократичне об'єднання Кореї, підтвердили свою готовність і надалі виступати на захист справедливої справи арабських народів, які ведуть боротьбу за ліквідацію наслідків ізраїльської агресії.
Публікації Комуніке опубліковано 3 грудня 1972 року в радянській газеті «Правда» та угорській газеті «Непсабадшаг».
Література