Субкарлик спектрального класу O (, sdO) — тип гарячої, але маломасової зорі. Такі зорі значно тьмяніші за звичайні зорі головної послідовності класу O, їхня світність становить приблизно 10—100 світностей Сонця, маса — близько половини маси Сонця, а температура лежить у межах від 40 000 до 100 000 К. У спектрах добре помітний іонізований гелій. Поверхнева гравітація (зазвичай задається як логарифм прискорення вільного падіння), log g, зазвичай перебуває в межах 4,0—6,5. Багато субкарликів спектрального класу O рухаються з великою швидкістю через Чумацький Шлях і спостерігаються на великих галактичних широтах.
Будова Вважають, що субкарлики класу O мають ядро з вуглецю та кисню, оточене оболонкою, у якій відбувається ядерне горіння гелію. Спектр показує, що вміст гелію в них становить від 50 до 100 %.
Історія На початку 1970-х років Грінстайн і Сарджент виміряли температури та поверхневу гравітацію і змогли визначити правильне положення цих зір на діаграмі Герцшпрунга — Рассела. Огляд Паломар — Грін, гамбурзькі огляди, Слоанівський цифровий огляд неба та програма Supernova Ia Progenitor Survey (ESO-SPY) задокументували багато таких зір.
Поширеність Субкарлики класу O трапляються приблизно утричі рідше, ніж субкарлики класу B.
Спектр Спектри субкарликів спектрального класу O різноманітні. Їх поділяють на зорі з сильними лініями гелію (He-sdO) та зорі з сильнішими лініями водню (H-strong sdO). He-sdO відносно рідкісні. Зазвичай у них підвищений вміст азоту і знижений вміст вуглецю. Водночас існують варіанти з підвищеним вмістом елементів із парними атомними номерами, таких як вуглець, кисень, неон, кремній, магній або залізо.
Приклади
HD 128220 досліджував Коррадо Бартоліні HIP 52181 пульсує з частотою 1,04 мілігерца HD 49798 — бідна на вуглець рентгенівська подвійна система на відстані 830 пк US 708 — гіпершвидкісна зоря, швидкість якої перевищує другу космічну швидкість для Чумацького Шляху
Життєвий цикл Субкарлики спектрального класу O відповідають двом стадіям зоряної еволюції: після асимптотичної гілки гігантів (яскраві sdO) та після розширеної горизонтальної гілки (компактні sdO). Очікується, що зорі після асимптотичної гілки гігантів вдасться виявляти в планетарних туманностях, але відомі лише чотири такі об'єкти. Компактні sdO, імовірно, є нащадками субкарликів класу B, однак статистика не повністю це підтверджує. Альтернативна гіпотеза полягає в тому, що sdO утворюються внаслідок злиття двох білих карликів. Це може відбуватися в тісних подвійних системах, які зближуються через випромінювання гравітаційних хвиль.
Примітки