Тамаш Будаї (; , Будапешт, Угорщина) — угорський веслувальник-каноїст, виступав за збірну Угорщини в середині 1970-х — початку 1980-х років. Двічі бронзовий призер літніх Олімпійських ігор у Монреалі, чотириразовий чемпіон світу, переможець багатьох регат національного та міжнародного значення.

Біографія Народився 5 липня 1952 року в Будапешті. Активно займатися веслуванням почав у ранньому дитинстві, проходив підготовку у столичному спортивному клубі «Будапешт Гонвед».

Першого серйозного успіху на дорослому міжнародному рівні досяг у 1973 році, коли потрапив до основного складу угорської національної збірної та побував на чемпіонаті світу у фінському Тампере, звідки привіз бронзову нагороду, отриману в заліку двомісних каное на дистанції. За рік на світовій першості в Мехіко в тій же дисципліні виграв срібло, ще за рік на аналогічних змаганнях у югославському Белграді повторив це досягнення. Завдяки низці вдалих виступів отримав право захищати честь країни на літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі — у двомісному каное разом з напарником Оскаром Фреєм завоював бронзові медалі на п'ятистах та тисячі метрах.

1977 року виступив на чемпіонаті світу в болгарській Софії, де на тисячі метрах став бронзовим призером в одиночках і срібним призером у двійках. Наступного сезону на світовій першості у Белграді одразу у двох дисциплінах здобув перемогу, у кілометрових і десятикілометрових перегонах двомісних каное. Потім на світовому чемпіонаті у німецькому Дуйсбурзі додав до послужного списку бронзу у двійках на тисячі метрах і срібло у двійках на десяти тисячах метрах. Як один з лідерів команди веслувальників Угорщини, успішно кваліфікувався на Олімпійські ігри 1980 року в Москві — цього разу потрапити до числа призерів не зміг, у парі з тим же Оскаром Фреї показав у фіналі кілометрової програми восьмий результат.

Після Олімпійських ігор у Москві Будаї залишився в основному складі угорської національної збірної та продовжив брати участь у найбільших міжнародних регатах. Так, 1981 року на чемпіонаті світу в англійському Ноттінгемі він здобув дві медалі; срібну медаль в одиночках на тисячу метрів і золоту в двійках на десять тисяч метрів. За рік на світовій першості в Белграді здобув бронзу в двійках на дистанції 10000 м, пізніше на світовому чемпіонаті в Тампере взяв золото, ставши таким чином чотириразовим чемпіоном світу з веслування на байдарках і каное. Незабаром після закінчення цих змагань ухвалив рішення завершити спортивну кар'єру, поступившись місцем у збірній молодим угорським веслярам.

1987 року переїхав до Канади на запрошення тренувати національну команду з веслування на каное. Став членом Зали спортивної слави Міссіссоги та лавреатом Канадської нагороди за досконалість у тренерському спортіTamas Buday Sr and Rob Baert recognized for Coaching Contributions. Canoe Kayak Canada.

У серпні 2021 року президент Янош Адер нагородив його Угорським Золотим Хрестом Заслуг на знак визнання його успішної спортивної кар'єри, ролі в розвитку угорсько-канадських відносин у сфері спортивної дипломатії та ролі у вихованні спортсменів поваги та цінності один одногоA köztársasági elnök 423/2021. (VIII. 23.) KE határozata kitüntetés adományozásáról. In.: Magyar Közlöny. 2021. évi, 157. sz., 7413. oldal.

Його сини Аттіла та Тамаш молодший теж досягли певного успіху у веслуванні на каное, були знані за виступами за збірну Канади на трьох літніх Олімпійських іграх.

Примітки

Посилання