Геза Петер Борнеміса Кечкеметі (; 20 грудня 1895, Мукачево, Угорське королівство, Австро-Угорщина — 4 червня 1983, Будапешт, Угорщина) — угорський інженер-електрик, депутат парламенту, міністр торгівлі, промисловості, а також торгівлі й транспорту в урядах , , та .

Початок кар'єри

Він народився в шляхетній родині — його батько, Карой Борнеміса, був службовцем Угорських залізниць, мати — Терезія Шлегер. У родині було дев'ятеро дітей. Після закінчення піаристської гімназії в Дебрецені вступив до Будапештського технічного університету. Перервавши навчання, у 1915 році був мобілізований і направлений на італійський фронт, де брав участь у Тірольській (1916) та П'явській (1918) офензивах як командир мінометного підрозділу. Виконував спеціальні технічні завдання, отримав кілька нагород і наприкінці війни демобілізувався у званні лейтенанта. Повернувшись додому, у 1920 році з відзнакою завершив навчання, після чого кілька років працював асистентом на кафедрі електротехніки. Ще студентом активно займався громадською діяльністю: організував Товариство угорських техніків «Hungária», університетський батальйон, а також створював установи студентського добробуту.

Залишивши кафедру, він перейшов до електротехнічного відділу вугільної шахти Шальготар'ян, де згодом став його керівником. Коли департамент став незалежним у 1930 році, він став директором новоствореної Угорської електричної компанії. На цій посаді зробив значний внесок в електрифікацію провінційних міст, а також розробив низку важливих контрактів з постачання електроенергії.

Політична діяльність

У 1932 році він був обраний представником муніципалітету Будапешт від Партії фронтовиків. За короткого перебування на посаді міського голови (1934) планувалося призначити його генеральним директором об'єднаних столичних газо- та електропостачальних служб, а після смерті Борвендега його вважали одним із претендентів на посаду мера столиці. Однак його кар'єра в столиці перервалася, коли в березні 1935 року його призначили міністром торгівлі в уряді Дюли Гембеша. Згодом він був обраний депутатом у Капошварі від . На посаді міністра серед перших своїх виступів запропонував розділити Міністерство торгівлі на Міністерство промисловості та Міністерство торгівлі і транспорту, що було схвалено парламентом. 1 серпня став першим міністром торгівлі і транспорту Угорщини, а вже 2 вересня залишив цю посаду й очолив Міністерство промисловості.

Він залишався міністром промисловості в урядах та , звідки вийшов 15 листопада 1939 року через правий поворот Імреді. В уряді Дарані також знову обіймав посаду міністра торгівлі та транспорту. Під час його міністерства була проголошена «». В уряді Каллаї (1942—1944) він знову відповідав за промисловість.

Після війни

Після Другої світової війни його позбавили вілли на вулиці Барта, куди в 1950 році переїхав Ерне Гере. У 1953 році його виселили; після повернення він жив у Будакесі. Тим часом він працював на фабриці коробок, а згодом в Управлінні стандартизації, при цьому перебуваючи під постійним наглядом. Після революції 1956 року його ув'язнили за звинуваченням в антидержавній змові разом із колишнім головою та колишнім членом верхньої палати, діячем сільськогосподарської палати . Він відбував покарання в , а згодом повернувся додому за амністією. Помер 4 червня 1983 року в Будапешті.

Пам'ять

Його постать з'являється (на рівні згадки) у кримінальному романі угорського письменника «».

Посилання

Országgyűlési almanach 1935—1940 Szolgálat (mno.hu)

Примітки