Ганно Вернер Трауготт фон Дассель (; 8 серпня 1850, Штольп — 1 січня 1918, Аумюле) — німецький офіцер, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія

Ганно походив з патриціанської родини Дасселів. Він був сином Густава Адольфа фон Дасселя (24 лютого 1816, Ной-Бельц — 17 квітня 1894, Берлін), майбутнього оберста у відставці та директора Королівського прусського державного кінного заводу в Тракенені, і його дружини Елізи з померанської дворянської родини Бандемер (1 жовтня 1824, Вайтенгаген — 2 січня 1901, Бернбург). Його молодший брат Йоганнес також продовжив військову кар'єру та дослужився до звання генерала піхоти.

Після навчання в кадетській школі в Потсдамі та головній кадетській академії в Берліні, Дасселю було присвоєно звання фенріха портупеї запасу. Він був призначений до 1-ї роти 2-го Ганзейського піхотного полку № 76 у Гамбурзі, де 10 жовтня 1869 року його було підвищено до другого лейтенанта. 16 липня 1870 року його було призначено ад'ютантом Любекського батальйону фузилерів.

Під час Французько-прусської війни він брав участь в облозі Меца, Туля та Парижа, битвах під Орлеаном, Луаньї, Боженсі та Краваном, а також у битвах під Дре, Ла-Мадлен-Буве, Беллемом, Менгом та Фретвалем. У річницю битви при Ватерлоо 1815 року, де Наполеон Бонапарт зазнав рішучої поразки від британських та прусських військ під командуванням Артура В. Веллінгтона та Гебгарда Леберехта фон Блюхера, Любецький батальйон, включаючи Дасселя, 18 червня 1871 року увійшов на ринкову площу Вільного ганзейського міста Любек.Einzug der siegreichen Truppen am 18. Juni 1871. In: Vaterstädtische Blätter vom 25. Juni 1911

На початку листопада 1876 року Дассель повернувся до своєї роти, 30 квітня 1877 року був підвищений до першого лейтенанта та служив ад'ютантом Гамбурзького окружного командування протягом трьох років, починаючи з 1 листопада 1879 року.

12 лютого 1884 року, перебуваючи в резерві 73-го Ганноверського фузілерного полку, Дассель був призначений ад'ютантом 29-ї піхотної бригади в Кельні. 13 березня 1884 року його було підвищено до гауптмана, а 4 грудня 1884 року його перевели до 1-го Бранденбурзького (1-го) лейб-гренадерського полку № 8 у Франкфурті-на-Одері та призначили командиром 1-ї роти. 27 січня 1893 року, в день народження правлячого імператора, його було підвищено до майора та призначено до свого полку. 12 квітня він став штабним офіцером, а 14 вересня знову призначено до свого полку.

Формування 4-х (пів) батальйонів було наказано Командуванням сухопутних військ (AKO) 2 жовтня 1893 року. 19 грудня 1893 року фон Дассель був призначений командиром 4-го батальйону 1-го Ганзейського піхотного полку № 75 у Бремені. 23 березня 1895 року його було звільнено з цієї посади, а 1 квітня його перевели на посаду командувача 3-го батальйону у Штаде. 22 травня 1899 року фон Дассель був призначений на посаду штатного штабного офіцера, а 15 червня 1899 року, в річницю сходження на престол трьох імператорів, був підвищений до оберстлейтенанта та призначений штатним штабним офіцером 75-го піхотного полку. На цій посаді він брав участь у піхотному курсі у Військовій стрілецькій школі з 10 по 22 травня 1900 року.

Отримавши завдання командувати полком, Дассель повернувся до свого полку 18 травня 1901 року як член штабу 76-го піхотного полку. Отримавши звання оберста, він став його командиром 7 липня, у річницю Тільзітського миру. 28 серпня 1904 року, у присутності командирів полків, було прийнято нові кольори полків 9-го армійського корпусу шляхом прибивання цвяхів: перший вбив імператор, а останній — прапороносці полку.Rubrik: Neueste Nachrichten und Telegramme. In: Lübeckische Anzeigen. Nr. 436, Ausgabe vom 29. August 1904.

Під час Імперських маневрів, вранці 5 вересня, в день Імперського параду в Альтоні, прапорна рота корпусу вручила нові прапори. Після цього полки вперше змогли нести їх на наступному параді. Генералів, командирів полків та командирів окремих батальйонів згодом викликали на огляд до імператора. Увечері в банкетній залі Імператорського двору відбувся святковий бенкет. Кульмінацією цієї події, на якій також були присутні голови трьох ганзейських міст, представлених у корпусі, стало оголошення імператором, що полки, що розміщуються в їхніх містах, відтепер носитимуть назви Бременський полк, Гамбургський полк та Любецький полк.

Отримавши звання генерал-майора, Дассель був призначений командиром 70-ї піхотної бригади в Торні 22 квітня 1905 року. 22 березня 1907 року (110-та річниця з дня народження імператора Вільгельма I) його відправили у відставку з пенсією та спочатку оселився в Гамбурзі.

Сім'я Дассель одружився з баронесою Анною фон Олендорфф (24 травня 1861, Гамбург — 17 червня 1955, Аумюле), донькою барона Альберта фон Олендорффа, 12 березня 1879 року в Гамбурзі. Шлюб залишився бездітним.

Близько 1910 року подружжя фон Дасселів побудувало віллу в Аумюле, на розі Бісмарккаллеє та Гоффрідейллеє. Його дружина активно займалася благодійністю та в 1911 році заснувала місцеве відділення Патріотичної жіночої асоціації, що стало початком існування сучасного Червоного Хреста в Аумюле. Звання генерал-лейтенанта запасу було присвоєно фон Дасселю 16 червня 1913 року. У 1914 році подружжя замовило для себе мавзолей на Лісовому цвинтарі Аумюле, спроєктований гамбурзьким архітектором Емілем Нойпертом, вартістю 12 000 марок. Генерал-лейтенанта поховали там у 1918 році з великою похоронною церемонією.

Останній нащадок родини Дассель передав мавзолей до парафії Аумюле у 1970 році. Його та його дружину поховали поруч у 1990-х роках. Мавзолей зараз використовується як колумбарій.

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу із зіастібкою «25» Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (22 лютого 1889) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Столітня медаль Орден Червоного орла 3-го класу з бантом (18 лютого 1903) 2-го класу з дубовим листям (20 січня 1907) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (вересень 1904)

Примітки

Література

Clemens Kroll: Offizier-Stammliste des Leib-Grenadier-Regiments König Friedrich Wilhelm III. (1. Brandenburgischen) Nr. 8. E.S. Mittler & Sohn. Berlin 1899. Harry von Rège: Offizier-Stammliste des Infanterie-Regiments Nr. 76. 1902, Nummer 10, S. 10. Gustav von Kortzfleisch: Geschichte des Füsilier-Regiment General-Feldmarschall Prinz Albrecht von Preussen-Hannoversches-Nr. 73. 1866–1891. R. Eisenschmidt, 1891. Hermann Konrad Eggers, Traugott Zander: Offizier-Stammrollen des Königlich Preußischen 1. Hanseatischen Infanterie-Regiments No. 75. 1866–1902. Homeyer & Meyer, 1902. Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser A IV. Erinnerungen des Generalleutnants a. D. Hanno v. Dassel. Verlag König, 1919.