Григорій Антонович Рашпіль (, *-†) — генерал-лейтенант російської імператорської армії; в.о. наказного отамана Чорноморського козачого війська Трехбратов Б. А., Жадан В. А., Екатеринодар—Краснодар: Историческая энциклопедия, 1793—2009. — Краснодар: Кубань-книга, 2009. — С.550-551..

Життєпис Походив із дворян Чорноморського козачого війська, вихідців із Німеччини. Народився 1801 р. і виховувався у будинку батьків.

3 березня 1814 р. вступив на службу козаком у Чорноморське козацьке військо, 25 квітня 1817 р. отримав звання сотенного осавула, і в 1818 р. з полком вирушив до м. Санкт-Петербурга, де 19 листопада 1819 р. був отримав звання портупей-юнкера 7-го Чорноморського ескадрону лейб-гвардії Козачого полку.

У 1821 р. отримав звання корнета. Під час повстання декабристів на Сенатській площі 14 грудня 1825 р. перебував у лавах військ, вірних імператору Миколі I, і отримав монарше благовоління. У 1826 р. був призначений на посаду ад'ютанта до генерал-лейтенанта , а 8 листопада отримав звання поручника.

У тому ж 1826 р., у складі російського загону, вирушив у похід до Грузії, і з 12 травня 1827 р. перебував у Перському поході до фортеці Сардар-Абада. 28 травня 1827 р. перебував при рекогносцировці фортеці Аббас-Абада та брав участь у перестрілці з перською кавалерією, що вийшла з неї. Брав активну участь в облозі цієї фортеці аж до її здавання.

Коли перські війська, очолювані принцом Аббас-Мірзою, дали генеральну битву російським військам при Джеван-Булах, Рашпіль весь час знаходився у сфері вогню, передаючи накази від головнокомандувача В. Д. Іловайського начальникам діючих військових частин. При взятті Ерівані 20 жовтня 1827 р. він один з перших увійшов на кріпосні вали, за що отримав звання ротмістра і нагороджений орденом св. Анна 3-го ступеня з бантом.

У січні 1828 р. був відрахований з посади ад'ютанта і прийняв команду над ескадроном; з 7 до 19 жовтня 1828 р. був у поході від Ерівані до Тавриза, під час зайняття Салмаської провінції та взяття укріплення Діліжан. Після взяття міста Хой, він із російськими військами у листопаді 1828 р. рушив назад у Російську імперію.

Великий князь Михайло Павлович, який рідко хвалив своїх підлеглих, не раз висловлював Рашпілю свою подяку у наказах по військам Гвардійського корпусу за той молодецький дух і вигляд, який панував у його ескадроні. По дорозі назад до м. Санкт-Петербурга, не дійшовши до столиці двох переходів, він був відряджений для охорони кордону Російської імперії від чуми, що з'явилася вже в Бессарабії, де і пробув з 31 липня до 8 листопада 1830 року.

У 1831 р. був затверджений на посаді командира ескадрону і того ж року вирушив на театр війни до Польщі. Прибувши до м. Гродно, був призначений у праву колону військ Гвардійського корпусу і, дійшовши до містечка Тикоцина, був відряджений з ескадроном до Білостока для охорони імператорської похідної квартири; перебуваючи при ній, перебував у неодноразових діях проти польських повстанців.

25 і 26 червня 1831 р. брав участь у штурмі та взятті нападом передових Варшавських укріплень та самого міста. До повернення на Росію перебував у безперервних роз'їздах та у сутичках із загонами повстанців. У січні 1832 р. став полковником, а 7 березня повернувся з полком у м. Санкт-Петербург.

У 1841 р., будучи в Чорноморській області, особисто брав участь у відбитті набігу 4000 , котрі напали на мирні аули, і за ці блискучі справи 16 квітня 1841 р. отримав звання генерал-майора. З 11 травня 1841 р. виконував обов'язки по посаді начальника штабу Чорноморського козачого війська.

У 1842 р. був призначений виконуючим обов'язки посади наказного отамана Чорноморського козачого війська та командувачем Чорноморської кордонної лінії Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.III (М-Р). В 4-х томах / Сост. кин. Е. Л. Потёмкин. — : : Б.и., 2019. — 606 с. — С.506 (Рашпиль Григорий Антонович). 17 грудня 1844 р. він був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня (№ 7142 за списком Григоровича-Степанова).

У 1846 р., зібравши загін в Ольгінському укріпленні, рушив з ним за Кубань, витримавши низку перестрілок з горцями. За блискуче виконані завдання 19 лютого 1847 р. був нагороджений орденом св. Станіслава 1-го ступеня.

Доручення, дане Рашпілю, побудувати казарми для військ, розташованих у Чорноморії, також не обійшлося без зіткнень із місцевими жителями; кожна рубка лісу супроводжувалася битвою, тож у 1848 р., командуючи загонами, змушений був робити низку військових дій із єдиною метою добути стройовий матеріал і життєві припаси для фортець. Цілий рік пройшов у безперервних боях із горцями.

03 квітня 1849 р. отримав звання генерал-лейтенанта, а наприкінці року нагороджений орденом св. Анни 1-го ступеня.

У 1850 р. переправився через Кубань і почав наступальний рух на скупчення Магомета Аліма для захисту від нього , розбив його і рушив на захист хамишеївців, потім — в землю , де зовсім розбив горян.

У тому ж 1850 р. знову зробив цілий ряд військових справ проти горців; він вирушив із загонами в землю хамишеївців для спонукання цього народу до складання присяги на вірнопідданство Російській імперії. Це завдання цілком вдалося йому, і майже всі аули перейшли під владу Російської імперії.

01 жовтня 1852 р. вийшов у відставку і був звільнений з посади і, в нагороду за корисну діяльність на Кавказі, йому надано було 1500 десятин землі у приватне користування.

У 1855 р. знову був назначений на службу з призначенням перебувати при Окремому Кавказькому корпусі із зарахуванням до армійської кавалерії, і в цей час неодноразово брав участь у справах проти горян та виконував різні доручення головнокомандувача на Кавказі .

Прослуживши потім на Кавказі ще п'ять років, і 19 лютого 1865 р. зарахований був у запасні війська з відрахуванням від Кавказької армії і з залишенням в армійській кавалерії.

Помер 14 листопада 1871 року. Похований на .

Нагороди орден св. Ганни 3-го ступеня з бантом (1827), орден св. Ганни 1-го ступеня (1849), орден св. Станіслава 1-го ступеня (19.02.1847), орден св. Георгія 4-го ст. (17.12.1844).

Пам'ять Ім'я Рашпіля носить вулиця в м. Краснодарі, ім'я Рашпіля носить вулиця в Геленджику — вулиця Генерала Рашпіля (Тонкий мис) ім'я Рашпіля носить вулиця в Коренівську — вулиця генерала Рашпіля, У м. Краснодарі 15 жовтня 2016 р. на перетині вулиць Рашпілівської та Будьонного встановлено пам'ятник Григорію Рашпілю.

Примітки

Джерела

Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.III (М-Р). В 4-х томах / Сост. кин. Е. Л. Потёмкин. — : : Б.и., 2019. — 606 с. — С.506 (Рашпиль Григорий Антонович).

Граф Николай Иванович Евдокимов // «Русская старина», 1888, т.59, 60. Степанов В. С., Григорович П. И., «В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия». (1769—1869). , 1869.