Будапештська консультативна зустріч — зустріч представників комуністичних і робітничих партій, що проходила в Будапешті з 26 лютого по 5 березня 1968 року. Скликана з ініціативи 18 партій (Австралії, Аргентини, Болгарії, Бразилії, Великої Британії, Угорщини, Німецької Демократичної Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Індії, Італії, Монголії, Польщі, Сирії, Радянського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Франції, Чехословаччини), які брали участь у консультативній зустрічі в березні 1965 року в Москві. Їхній заклик до братніх партій підтримати ініціативу щодо проведення в Будапешті консультативної зустрічі для колективного обміну думками про скликання міжнародної наради комуністичних і робітничих партій та взяти в ній участь був опублікований 25 листопада 1967 року. Запрошення на зустріч було розіслано 81 комуністичній і робітничій партії, які брали участь у попередній нараді 1960 року.
Учасники На зустріч надіслали своїх представників такі комуністичні та робітничі партії: Комуністична партія Австралії, Комуністична партія Австрії, Комуністична партія Аргентини, Комуністична партія Бельгії, Болгарська комуністична партія, Комуністична партія Болівії, Бразильська комуністична партія, Комуністична партія Великої Британії, Угорська соціалістична робітнича партія, Комуністична партія Венесуели, Партія народної єдності Гаїті, Гваделупська комуністична партія, Гватемальська партія праці, Комуністична партія Німеччини, Соціалістична єдина партія Німеччини, Комуністична партія Гондурасу, Комуністична партія Греції, Комуністична партія Данії, Домініканська комуністична партія, Комуністична партія Ізраїлю, Комуністична партія Індії, Йорданська комуністична партія, Іракська комуністична партія, Народна партія Ірану, Ірландська робітнича партія, Комуністична партія Іспанії, Італійська комуністична партія, Комуністична партія Канади, Прогресивна партія трудового народу Кіпру, Комуністична партія Колумбії, Партія народного авангарду Коста-Рики, Ліванська комуністична партія, Комуністична партія Люксембургу, Марокканська комуністична партія, Мартінікська комуністична партія, Мексиканська комуністична партія, Монгольська народно-революційна партія, Нікарагуанська соціалістична партія, Народна партія Панами, Парагвайська комуністична партія, Перуанська комуністична партія, Польська об'єднана робітнича партія, Португальська комуністична партія, Реюньйонська комуністична партія, Румунська комуністична партія, Комуністична партія Сальвадору, Сан-Маринська комуністична партія, Комуністична партія Північної Ірландії, Сирійська комуністична партія, Комуністична партія Радянського Союзу, Комуністична партія Сполучених Штатів Америки, Суданська комуністична партія, Туніська комуністична партія, Комуністична партія Туреччини, Комуністична партія Уругваю, Комуністична партія Фінляндії, Французька комуністична партія, Комуністична партія Цейлону, Комуністична партія Чехословаччини, Комуністична партія Чилі, Швейцарська партія праці, Комуністична партія Еквадору, Південно-Африканська комуністична партія та комуністична партія, що перебувала в підпіллі. На зустрічі були присутні також представники алжирських комуністів.
Єдина соціалістична партія Ісландії та Комуністична партія Норвегії були представлені на зустрічі спостерігачами.
Делегація Румунської комуністичної партії брала участь у роботі зустрічі з 26 по 29 лютого. Вона залишила її засідання 29 лютого. Однак її представники взяли участь у роботі з підготовки наради на наступних етапах.
Хід зустрічі Учасники зустрічі обмінялися думками щодо скликання та підготовки міжнародної наради.
28 лютого присутні на нараді представники 67 комуністичних і робітничих партій прийняли Послання солідарності в'єтнамському народу, в якому висловили спільне для всіх комуністів почуття захоплення його героїчною боротьбою і запевнили, що допомога, яку надають В'єтнаму соціалістичні країни, всі трудящі світу, буде наростати аж до повного вигнання американських агресорів з в'єтнамської землі.
5 березня учасники зустрічі ухвалили підсумкове комюніке щодо консультативної зустрічі комуністичних та робітничих партій (представник Реюньйонської комуністичної партії утримався під час голосування).
Учасники зустрічі висловилися за скликання міжнародної наради в Москві.
У Комюніке про Консультативну зустріч визначено мету наради — зміцнити єдність комуністичного руху, сприяти згуртуванню всіх сил соціалізму і демократії в боротьбі проти імперіалізму, за національне і соціальне визволення та мир у всьому світі: порядок денний наради: «Завдання боротьби проти імперіалізму на сучасному етапі та єдність дій комуністичних і робітничих партій, усіх антиімперіалістичних сил»; методи підготовки: на основі послідовного дотримання принципу колективності та товариського співробітництва, рівного права всіх комуністичних і робітничих партій брати участь у підготовці та роботі наради.
Відповідно до цього, на період підготовки наради учасники Консультативної зустрічі домовилися створити комісію з представників комуністичних і робітничих партій, які бажають взяти в ній участь. Комісії з підготовки наради (або Підготовчій комісії) було доручено розглянути та узагальнити всі пропозиції братніх партій та інші матеріали, пов'язані з нарадою, підготувати проєкти її документів і представити на нараді, підтримувати зв'язки з братніми партіями з цих питань. У 1968 році засідання Підготовчої комісії (24—28 квітня, 27 вересня — 1 жовтня та 18—21 листопада) проводилися в Будапешті. У 1969 році (18—22 березня та 23—30 травня) вони проходили в Москві.
Консультативна зустріч звернулася до всіх комуністичних і робітничих партій, у тому числі й до тих, які з тих чи інших причин не взяли участі у зустрічі, із закликом взяти участь у майбутній нараді та долучитися на повноправній основі до підготовчої роботи. Відповідно до цього запрошення на засідання Підготовча комісія надіслала листи до 88 комуністичних і робітничих партій, тобто, зокрема, й до тих, які з різних причин не брали участі в Нараді 1960 року.
Хід зустрічі висвітлювала радянська газета «Правда» на своїх сторінках з 28 лютого по 7 березня 1968 року.
Наслідки Зустріч стала вираженням і розвитком головної тенденції в міжнародному комуністичному русі — тенденції його згуртування на засадах марксизму-ленінізму та пролетарського інтернаціоналізму. Вона продемонструвала спільну волю комуністів докласти ще більше зусиль, щоб зірвати агресивні плани імперіалістичної реакції та забезпечити нових перемог справи миру, демократії, національної незалежності та соціалізму. Рішення Консультативної зустрічі ознаменували собою великий практичний крок до проведення міжнародної Наради комуністичних і робітничих партій, яка відбулася 5–17 червня 1969 року в Москві.
Література