Рудольф Карл Вільгельм фон Горн (; 1 березня 1833, Віттенберг — 4 травня 1905, Герліц) — німецький воєначальник, генерал-майор Прусської армії.

Біографія Він походив із дворянської родини Горнів, яка дала низку високопоставлених офіцерів Прусської армії. Він був сином майбутнього генерал-лейтенанта Рудольфа фон Горна (1798—1863) та його дружини Берти Ренати, уродженої фон Реков (1799—1845).

Після здобуття домашньої освіти Горн навчався у кадетських школах у Бенсберзі та Берліні. Потім, 26 квітня 1851 року, його призначили до 29-го піхотного полку Прусської армії у званні фенріха, а до кінця листопада 1851 року він дослужився до звання другого лейтенанта. 8 липня 1855 року він пішов у відставку, але був поновлений на службі 19 квітня 1856 року. Горн служив ад'ютантом батальйону з 1 жовтня 1858 до 31 травня 1859 року. Потім його перевели до 26-го піхотного полку в Магдебурзі, в середині серпня 1860 року підвищили до першого лейтенанта, і він брав участь у війні проти Данії в 1864 році. У вересні 1865 року Горн дослужився до звання гауптмана і став командиром роти. Він очолював свою роту в битвах під Мюнхенгрецем, Кеніггрецем і Прессбургом під час Австро-прусської війни 1866 року. За свою поведінку він був нагороджений орденом Червоного Орла 4-го ступеня з мечами.

У Французько-прусській війні 1870/71 років Горн та його 4-та рота брали участь у битві при Гравелотті, битві при Бомоні та облозі Парижа. Після укладення мирного договору 21 лютого 1874 року його підвищили до майора та переведено в Саарлуї до 8-го Рейнського піхотного полку № 70. Там, 4 липня 1874 року, Горна призначили командиром 1-го батальйону, який з 1 квітня 1876 року дислокувався в Трірі. Отримавши звання оберстлейтенанта на цій посаді в середині вересня 1881 року, Горн вступив до штабу полку як постійний штабний офіцер 15 листопада 1883 року. 6 грудня 1884 року його перевели до Кольберга на посаду коменданта на службу в штабі полку. 14 липня 1885 року його підвищили до оберста, а 22 березня 1888 року, залишаючись у штабі свого полку, призначили комендантом фортеці Боєн. 6 листопада 1888 року Горну присвоєно звання генерал-майора запасу. Після схвалення його клопотання про вихід у відставку, 20 липня 1892 року його внесли до резервного списку з передбаченою законом пенсією.

Сім'я 28 листопада 1862 року одружився в Магдебурзі з Ідою Гроссер (1840). У пари народились 6 дітей:

Фрідріх (1863) — гауптман. Ганс (1865) — плантатор в Східній Африці. Рудольф (1866—1934) — генерал артилерії рейхсверу, кавалер ордена Pour le Mérite. Куно (1868—1911) — гауптман. Горст (1872) — плантатор в Східній Африці. Гертруда (1875)

Нагороди

Орден Червоного орла 4-го класу з мечами (1866) 2-го класу з дубовим листям і мечами на кільці (серпень 1892) Залізний хрест 2-го класу Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 3-го класу з мечами Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Столітня медаль

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1916. Band 10, Justus Perthes, Gotha 1915, S. 441. August Maurhoff: Offizier-Stammliste des Königlich-Preußischen Infanterie-Regiments v. Winterfeldt (2. Oberschlesisches) Nr. 23. Mittler & Sohn, Berlin 1913, S. 197—198. Richard Wellmann: Das Offiziers-Korps des Infanterie-Regiments von Horn (3. Rheinisches) Nr. 29. 1815—1890. Mittler & Sohn, Berlin 1890, S. 185—186.