Віктор Сигізмунд Рудольф фон Горн (; 9 липня 1866, Нідер-Гірсдорф — 4 лютого 1934, Берлін) — німецький воєначальник, генерал артилерії рейхсверу. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Він був сином прусського генерал-майора Рудольфа фон Горна (1833–1905) та його дружини Іди, уродженої Гроссер (нар. 1840). Його дідом був прусський генерал-лейтенант Рудольф фон Горн (1798–1863).

Горн навчався в кадетському корпусі та 14 квітня 1885 року був призначений другим лейтенантом у 3-й польовий артилерійський полк «Генерал-фельдцойгмайстер» (1-й Бранденбурзький) Прусської армії в Бранденбурзі-на-Гафелі. З 1 жовтня 1887 року по 30 вересня 1889 року його було відряджено до Об'єднаної артилерійської та інженерної школи в Берліні. Після цього з 1 жовтня 1892 по 21 липня 1895 року його відрядили до Військової академії, де 14 вересня 1893 року його підвищили до першого лейтенанта. Одночасно підвищений до гауптмана, Горн був переведений до Великого Генерального штабу 1 квітня 1896 року. 27 січня 1902 року він став командиром батареї 6-го (1-го Сілезького) польового артилерійського полку «фон Пайкер» у Бреслау. Згодом, з 1904 по 9 квітня 1906 року, Горн служив 1-м офіцером Генерального штабу (начальником оперативного відділу) в Генеральному штабі 37-ї дивізії. У званні майора (з 16 березня 1905 року) він служив командиром 1-го батальйону Курмаркського польового артилерійського полку № 39 у Перлеберзі та 22 березня 1912 року був підвищений до оберстлейтенанта. 1 жовтня 1912 року його перевели до штабу материнського полку, а 18 жовтня 1912 року призначили командиром полку. 22 квітня 1914 року Горна підвищили до оберста.

З початком Першої світової війни Горн та його полк спочатку брали участь у вторгненні до нейтральної Бельгії та брали участь у бойових діях під Тірлемоном, Монсом, Ле-Като та на Соммі. Він відзначився в битві на Марні, а згодом розпочав наказаний відступ до Ени. Там він провів наступні місяці, беручи участь в окопній війні, а 5 березня 1915 року був призначений командиром 56-ї польової артилерійської бригади щойно сформованої 56-ї піхотної дивізії. Спочатку розгорнута в Шампані, бригада була переведена на Східний фронт у травні 1915 року. У Галичині Горн очолив свою бригаду через річку Сян, бився на Ярославському плацдармі, у битві під Любачевом та битві під Лембергом, просунувшись аж до річки Буг. Наприкінці червня 1915 року Горн перейшов на Західний фронт і брав участь в осінніх боях у Шампані. У травні 1916 року бригада брала участь у боях під Верденом за Пагорб Мертвого Чоловіка. У середині липня бригада зайняла нові позиції в Артуа, а з кінця серпня брала участь у битві на Соммі. Зазнавши важких втрат, бригаду довелося вивести з фронту на початку вересня. Після періоду відпочинку та переобладнання, великий підрозділ знову був розміщений на Соммі з середини листопада 1916 року. У рамках реорганізації штаб бригади 18 лютого 1917 року був перетворений на командира артилерії 56, яким Горн продовжував командувати. На цій посаді він був підвищений до генерал-майора 18 серпня 1917 року, а 3 лютого 1918 року став командиром 185-ї піхотної дивізії. Під час оборонної битви між Камбре та Сен-Кантеном з 5 вересня по 8 жовтня 1918 року Горн особливо відзначився: незважаючи на поранення, йому вдалося зупинити ворожу атаку.

Після війни Горн спочатку командував 5-ю польовою артилерійською бригадою, а потім був переведений до рейхсверу. З 20 липня 1919 року він обіймав посаду командиром артилерії 27, а з 1 жовтня 1919 року — 5. 16 січня 1920 року Горна призначили командиром 1-ї кавалерійської дивізії, а 1 квітня 1920 року йому одночасно доручили виконання обов'язків командира 6-го військового округу. Після підвищення до генерал-лейтенанта 18 грудня 1920 року Горна призначили командиром 3-ї дивізії та 3-го військового округу в Берліні 4 серпня 1921 року. Горн вийшов у відставку 31 січня 1926 року зі званням генерала артилерії запасу.

Після виходу з дійсної служби Горн обіймав посаду президента Kyffhäuserbund незадовго до своєї смерті. Він помер після операції на жовчному міхурі.

Сім'я Горн одружився з графинею Доротеєю фон дер Гребен (нар. 1884) 16 грудня 1905 року в Алленштайні.

Нагороди Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 4-го класу Залізний хрест 2-го і 1-го класу Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою Орден Корони (Пруссія) 2-го класу з мечами Ганзейський хрест (Гамбург) Pour le Mérite (21 вересня 1918)

Література Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum–Klutmann. Biblio Verlag, Bissendorf 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 143–144. Gothaisches genealogisches Taschenbuch der briefadeligen Häuser. 1916. Band 10, Verlag Justus Perthes, Gotha 1916, S. 441. Hans Möller: Geschichte des Ritter des Ordens »Pour le Mérite« im Weltkrieg. Band 1: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 511–512.

Посилання Біографія.