Віктор Сергійович Овчинников (1925—1989) — радянський вчений та конструктор, один із найближчих соратників С. П. Корольова.
Біографія Віктор Сергійович Овчинников народився 21 листопада 1925 року у Москві. Дружина — Овчинникова (Олександрова) Ганна Никонорівна, син — Овчинников Сергій Вікторович.
У 1952 році він закінчив Факультет спеціального машинобудування Московського Вищого технічного училища (нині Московського Державного технічного університету) імені М. Е. Баумана за спеціальністю «інженер-механік». Після закінчення училища він працював у Державному науково-дослідному інституті реактивного озброєння (НДІ-88, місто Калінінград, нині — Центральний науково-дослідний інститут машинобудування, місто Корольов Московської області).
З 1955 року В. С. Овчинников працював в ОКБ-1 — Особливому конструкторському бюро під керівництвом Сергія Павловича Корольова і до кінця 1965 був інженером, Старшим інженером, Начальником групи, заступником Начальника відділу. Майже за два місяці після передчасної смерті Головного конструктора ракетно-космічних систем С. П. Корольова, 6 березня 1966 року ОКБ-1 було перетворено на ЦКБЕМ — Центральне конструкторське бюро експериментального машинобудування.
Крім цього він брав участь у розробці та випробуваннях шахтного варіанта ракети Р-9А та комплексу наземного обладнання цієї ракети. Віктор Сергійович вніс внесок у створення перших штучних супутників Землі, в експериментальне та льотне відпрацювання перших пілотованих космічних кораблів «Схід», перших багатомісних космічних кораблів «Схід» та ракети-носія «Схід», створеної на базі міжконтинентальної балістичної ракети Р-7.
Він брав участь у розробці технічних пропозицій щодо Багатоцільового орбітального комплексу — першої в історії вітчизняної ракетно-космічної техніки масштабної роботи кінця 1960 років, де до вирішення різнопланових завдань з використанням космічної техніки було застосовано системний підхід з широким техніко-економічним аналізом та оцінкою реалізу.
Віктор Сергійович Овчинников зробив великий внесок у створення систем життєзабезпечення, енергоживлення, терморегулювання та об'єднаних рухових установок, наземних комплексів кораблів за місячними пілотованими програмами Л-1 і Н-Л-3; космічних кораблів «Союз», Союз Т» та «Союз ТМ»; блоків та модулів за програмами орбітальних станцій; у розробку бортових систем життєзабезпечення Багаторазової транспортної космічної системи «Енергія-Буран».
Помер 13 жовтня 1989 року. Похований на Бабушкінському цвинтарі.
Нагороди та премії 3 ордени Трудового Червоного Прапораhttp://epizodyspace.ru/bibl/energia46-96/17.html#70 Орден «Знак Пошани» Ленінська премія
Примітки