Викупек () — мазурський регіональний великодній звичай.
Звичай походить від давньої ритуальної форми — великоднього колядування. Селами зазвичай ходили дві групи так званих викупників: одна для дітей, а інша для молоді (близько 18-20 років). Діти ритмічно вигукували короткі віршовані орації (промови), які називалися пшепросками (вибаченнями) або вироцьками (вироками). За кожну «вироцьку»діти отримували викуп, зазвичай розфарбовані яйця або шматочки великоднього кулача. Ця група мала більш грайливий характер. Діяльність старших груп мала ритуальний характер. Господарі чекали на них у житлових приміщеннях. Репертуар старших викупників був фіксованим форматом:
запитували, чи можуть вони увійти до будинку (дуже рідко їм відмовляли у впуску до кімнати), спів місцевих пісень з приспівом «Халлі, халілуя» (з часом до репертуару увійшли й інші релігійні пісні, наприклад, «Щасливий день настав для нас» або «Христос воскрес»). пшепрошек (промова різної довжини, виголошена господареві: перерахування запасів їжі родини, побажання хорошого чоловіка для доньки та прохання про викуп)Barbara Krzyżaniak, Wielkanoc na wsi mazurskiej, w: Przewodnik Katolicki, nr 5-6/1982, s.12.
Після отримання викупу (зазвичай фарбованих яєць, святкового хліба або ковбасок, рідше грошей) господарям дякували піснею «Дякую, моя пані».
Колядування відбувалося у Великодню неділю з обіду до вечора, а іноді й усю ніч. Жодна господа в селі не була оминана.
У деяких регіонах викуп поєднувався з так званим бичуванням — дарами, що захищали від побиття різкамиMazury z przewodnikiem, Lany poniedziałek na Warmii i MazurachMazury Info, Wielkanoc dawniej i dziś.
Звичай викупу зберігся донині в кількох мазурських селахPrzegląd Bałtycki, Kordák z geszénkani, czyli Wielkanoc po mazursku.
Див. також
Волочіння Помлазка
Примітки